Рішення № 58075195, 31.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/6036/16

За позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛС" про відшкодування збитків в розмірі 375 250,56 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Гвоздиков А.О. (дов. № 20 від 12.01.2016 року)від відповідача Тищенко Р.П. (дог. б/н від 14.03.2016 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31 травня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛС" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 385 002,66 грн., в тому числі 385 000,00 грн. збитків, 2,10 грн. пені, 0,56 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно Аудиторського звіту Державної фінансової інспекції в місті Києві № 19-17/9 від 24.12.2015 року у 2014 році позивачем проведено неефективні витрати - придбано верстат за завищеною вартістю, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 385 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6036/16 та призначено справу до розгляду на 12.05.2016 року.

22.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 61 від 10.11.2014 року, не надано доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, що призвело до понесення позивачем збитків на заявлену суму, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

26.04.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про виклик у судове засідання головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в місті Києві Кожан Тетяну Олександрівну.

12.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в місті Києві.

У судовому засіданні 12.05.2016 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в місті Києві.

Представник відповідача не заперечив проти поданого клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в місті Києві.

Розглянувши подане позивачем клопотання про виклик у судове засідання головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в місті Києві Кожан Тетяну Олександрівну, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку з його необґрунтованістю.

Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в місті Києві, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що рішенням у даній справі Державну фінансову інспекцію в місті Києві не буде наділено новими правами та не буде покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, приймаючи до уваги матеріали справи, суд вважає клопотання позивача необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.05.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.05.2016 року.

31.05.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив стягнути з відповідача 375 250,00 грн. збитків, 0,56 грн. штрафу.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 31.05.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2016 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2014 року між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛС" (підрядник) укладено Договір № 61 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується поставити замовнику свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4 в комплектації заводу виробника.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість верстата за цим Договором складає 420 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 70 000,00 грн., включаючи витрати на доставку верстата замовнику.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок з підрядником здійснюється шляхом проведення 70 % передплати на р/р підрядника на протязі 3-х банківських днів з дати підписання договору. Повний розрахунок з підрядником здійснюється на протязі 3-х банківських днів після доставки верстата замовнику.

Відповідно до пункту 4.1. Договору підрядник зобов'язаний поставити верстат замовнику протягом 10 робочих днів з моменту отримання 70 % попередньої оплати згідно пункту 3.1. цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання (пункт 6.1. Договору).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СТ-0000038 від 12.11.2014 року на суму 294 000,00 грн.

13.11.2014 року позивачем здійснено оплату виставленого відповідачем рахунку № СТ-0000038 від 12.11.2014 року на суму 294 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Згідно видаткової накладної № СТ-0000020 від 28.11.2014 року відповідачем поставлено позивачу свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4 вартістю 420 000,00 грн.

В подальшому відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СТ-0000042 від 02.12.2014 року на суму 126 000,00 грн.

18.12.2014 року позивачем здійснено оплату виставленого відповідачем рахунку № СТ-0000042 від 02.12.2014 року на суму 126 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Державною фінансовою інспекцією в м. Києві за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" за період з 01.10.2013 року по 31.10.2015 року складено Аудиторський звіт № 19-17/9 від 24.12.2015 року.

Вказаним Аудиторським звітом № 19-17/9 від 24.12.2015 року встановлено, що у 2014 році позивачем перераховано по Договору № 61 від 10.11.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю "СТЕЛС" кошти в сумі 420 000,00 грн. за постачання свердлильно-фрезерно-розточного верстату ИР500ПМФ4 в комплектації заводу виробника. Дослідженням своєчасності відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій встановлено, що свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4 вартістю 420 000,00 грн., який отримано позивачем по видатковій накладній № СТ-0000020 від 28.11.2014 року в бухгалтерському обліку позивача в грудні 2014 року - лютому 2015 року не оприбутковано. При цьому, позивачем укладено договір на його модернізацію від 10.11.2014 року № 62 та додаткову угоду до нього, за яким перераховано відповідачу кошти в загальній сумі 354 000,00 грн. Зустрічною звіркою у відповідача встановлено, що згідно з видатковою накладною № Б-00000012 від 14.11.2014 року підрядник придбав обробний центр ИР500ПМФ; у ДП «Автобусний завод «Богдан» вартістю 35 000,00 грн. та перераховано зазначені вище кошти по безготівковому розрахунку. Дослідженням встановлено, що в порушення умов пункту 1.1. Договору № 61 від 10.11.2014 року, позивачем придбано бувший у використанні свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4, який потребував додаткового капітального ремонту. Таким чином, у 2014 році позивачем проведено неефективні витрати (придбано верстат за завищеною вартістю та додаткові втрати на його модернізацію) в розмірі 739 000,00 грн., оскільки не передбачені фінансовим планом на 2014 рік та суперечать вимогам пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок оплати завищеної вартості свердлильно-фрезерно-розточного верстату ИР500ПМФ4 по Договору № 61 від 10.11.2014 року йому завдано збитків на загальну суму 375 250,00 грн.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 61 від 10.11.2014 року, не надано доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, що призвело до понесення позивачем збитків на заявлену суму, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору № 61 від 10.11.2014 року, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили предмет договору та його ціну.

Як встановлено судом, зобов'язання за зазначеним договором сторонами виконані повністю, верстат прийнято без будь-яких зауважень і претензій, підписаною сторонами видатковою накладною № СТ-0000020 від 28.11.2014 року. Позивач повністю оплатив вартість верстату, яка була визначена сторонами у договорі.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до договору були внесені відповідні зміни.

З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені положення законодавства, господарський суд приходить до висновку про те, що виявлені Державною фінансовою інспекцією в м. Києві порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні зобов'язання сторін, визначені Договором.

Відтак, оскільки, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано ним, як оплату за поставлений товар, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а також враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором, та у зв'язку з цим спричинення збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0,56 грн., нарахованих відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Посилання позивача на частину 6 статті 231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки дана правова норма не визначає розмір штрафних санкцій, що має бути застосований сторонами у випадку, якщо їх розмір не погоджений ними на договірній основі. Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, однак з цього не слідує, що розмір таких санкцій становить чи дорівнює обліковій ставці НБУ. Таким чином, висновки позивача з правового аналізу вказаної норми є хибними.

Крім того, пунктом 4.1. Договору визначено, що підрядник зобов'язаний поставити верстат замовнику протягом 10 робочих днів з моменту отримання 70 % попередньої оплати згідно пункту 3.1. цього Договору.

13.11.2014 року позивачем здійснено 70 % попередньої оплати, згідно виставленого відповідачем рахунку № СТ-0000038 від 12.11.2014 року на суму 294 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний у строк до 27.11.2014 року (включно) поставити позивачу свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4.

Згідно видаткової накладної № СТ-0000020 від 28.11.2014 року відповідачем поставлено позивачу свердлильно-фрезерно-розточний верстат ИР500ПМФ4 вартістю 420 000,00 грн.

Слід зазначити, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення штрафу за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,56 грн., нарахованих відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено факту завдання позивачу збитків

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2016

Суддя С.В. Стасюк