Рішення № 58074754, 31.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/9783/15

За позовом Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»

Про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (далі - відповідач) про стягнення 50 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду місті Києва від 20.04.15. порушено провадження у справі № 910/9783/15 та призначено її до розгляду на 19.05.15.

В судовому засіданні 19.05.15. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду місті Києва від 19.05.15. розгляд справи № 910/9783/15 було відкладено на 04.06.15.

28.05.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.06.15. суд задовольнив клопотання відповідача та на підставі ст. 41 ГПК України призначив по справі № 910/9783/15 судову автотоварознавчу експертизу, на підставі ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі № 910/9783/15 на час проведення судової автотоварознавчої експертизи, про що прийняв відповідні ухвали.

09.12.15. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/9783/15 без висновку експерта, в зв'язку з тим, що вартість призначеної експертизи оплачено не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.15. поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 12.01.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.16. на підставі ст. 41 ГПК України призначено в даній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення судової автотоварознавчої експертизи, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

15.02.16. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким експертна установа повідомила Господарський суд міста Києва про направлення матеріалів справи № 910/9783/15 до Черкаського відділення КНДІСЕ.

01.03.16. до Господарського суду міста Києва надійшов лист на трьох сторінках Черкаського відділення КНДІСЕ, до якого долучено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи та забезпечення проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.16. поновлено провадження у справі № 910/9783/15, витребувано докази на виконання клопотання експерта, зупинено провадження в даній справі.

10.05.16. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/9783/15 з повідомленням експертної установи про неможливість надання висновку експерта в зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.16. поновлено провадження у справі № 910/9783/15 та призначено її до розгляду на 31.05.16.

23.05.16. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява, в якій він просить позов задовольнити повністю.

Позивач та відповідач в судове засідання 31.05.16. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/9783/15.

В судовому засіданні 31.05.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.14. між позивачем (Страховиком), ОСОБА_1 (Страхувальником) та ОСОБА_2 (Вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2801-14-00424 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист в автомобіль марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1.

27.11.14. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по дворовій території по бульвару Перова,48 в м. Києві, автомобіль марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ З ОБСЛУГОВУВАННЯ Дніпровського району при УДАІ МВС України в м. Києві та Відомостями № 9467725 про ДТП.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.01.15. в адміністративній справі № 755/32136/14-п 3/755/308/15

Відповідно до рахунку № С4239672-3 від 02.12.14. ТОВ «Антлант-М Дніпровська Набережна» виставлений платнику - Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» по замовленню ОСОБА_1 за ремонт автомобіля марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1, вартість ремонту вказаного транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП, що мало місце 27.11.14. визначено в розмірі 65 717,80 грн.

Відповідно акту виконаних робіт № Н4239672 (відкритий 10.03.15., закритий 18.03.15.) ТОВ «Антлант-М Дніпровська Набережна», вартість ремонту автомобіля марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 склала 65 717,80 грн.

На підставі страхового акту № СТОКА-1863 від 09.12.14. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 64 640,80 грн., з яких 16 047,30 грн. зараховано в рахунок несплаченої Страхувальником частини страхового платежу за Договором, а 48 593,50 грн. перераховано Страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 29717 від 10.12.14. на суму 48 593,50 грн.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3387110 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АІ/3387110 становить 0,00 грн., ліміт за шкоду майну 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку № С4239672-3 від 02.12.14. та акту виконаних робіт № Н4239672 (відкритий 10.03.15., закритий 18.03.15.).

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 21.01.14. у справі № 910/11450/13, від 23.08.11. у справі № 42/92, від 15.01.13. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.13. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.13. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.13. у справі № 910/3655/13.

Жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.

Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Як відзначалось судом, з наведених приписів законодавства вбачається, що позивач, як страховик, отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат, а сума його фактичних витрат на страхове відшкодування за страховим актом № СТОКА-1863 від 09.12.14. склала 64 640,80 грн.

Нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (Страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.15. у справі № 910/7462/15-г.

Крім вказаного суд відзначає, що згідно правової позиції Верховного суду України, викладених в постанові від 28.08.12. № 23/279, виходячи з положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Зазначене спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 000,00 грн. страхового відшкодування, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, б. 38; ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, б. 32 літера А; ідентифікаційний код 30859524) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.16.

Суддя Т.М. Ващенко