Рішення № 58074593, 26.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/129/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання недійсним договору та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна

Головуючий суддя Смирнова Ю.М.

Судді: Пукшин Л.Г.

Балац С.В.

Представники:

від позивачаМідляр В.В. - представник від відповідачаКруглова О.М. - представник від третьої особиБашаров В.Є. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» та просить суд визнати недійсним договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 та визнати припиненим запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/129/16 та призначено розгляд справи на 04.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 розгляд справи було відкладено на 10.03.2016, а в судовому засіданні 10.03.2016 оголошувалась перерва до 16.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 розгляд справи №910/129/16 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

За результатами автоматичного розподілу справи №910/129/16 визначено склад колегії для розгляду справи: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Пукшин Л.Г. та Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Пукшин Л.Г. та Балац С.В. прийнято справу №910/129/16 до провадження та призначено розгляд справи на 14.04.2016.

У судових засіданнях 14.04.2016 та 18.05.2016 оголошувалась перерва до 18.05.2016 та 26.05.2016 відповідно.

30.03.2016 та 31.03.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли аналогічні за змістом заяви про зміну предмету позову, в яких позивач, крім заявлених раніше вимог, просив суд визнати недійсним Договір відступлення права вимоги, укладений 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус компані».

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Подана позивачем заява за своїм змістом направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову, оскільки по-перше, позивач доповнює раніше заявлені вимоги вимогою про визнання недійсним ще одного правочину (договору відступлення права вимоги від 01.09.2014). По-друге, підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.09.2014 позивач визначає саме факт недійсності (нікчемності) договору застави майнових прав б/н від 01.09.2014, в той час як підставою заявленого позову є та обставина, що за спірним правочином позивачем прийнято на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

За таких обставин, суд відмовив в прийнятті до розгляду заяв позивача, поданих 30.03.2016 та 31.03.2016.

Також 30.03.2016 позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд:

- витребувати у відповідача та Ескроу-агента договір відступлення права вимоги, укладений 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус компані»; письмове повідомлення та документи, які надані відповідачем Ескроу-агенту в якості підтвердження настання обставин, що згідно з договором застави є підставою для звернення стягнення на предмет застави (п. 33 договору застави), відомості про надсилання/отримання письмового повідомлення відповідача (п.3.3 договору застави);

- витребувати у Ескроу-агента відомості про надання відповідачу та позивачу оригіналів договору відступлення (п.3.4 договору застави);

- витребувати у відповідача відомості про отримання від Ескроу-агента оригінального примірника договору відступлення (п.3.4 договору застави); відомості про будь-які дії, спрямовані на погашення/прощення/розстрочення/відстрочення/заборгованості ТОВ «УКНК» «Транс Юг», ТОВ «Лазер Плюс», ТОВ «Еко Континент», ТОВ «Логістик Гарант», ТОВ «Еколюб», ТОВ «КДС Груп», ТОВ «Транс-Юг Трейдінг», ТОВ «Транспортна група».

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки документи, які позивач просить суд витребувати, стосуються укладення та виконання договору відступлення права вимоги від 01.09.2014, правовідносини за яким не є предметом розгляду даної справи (з огляду на відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову).

13.04.2016 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_7 про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_7 визнано кредитором ПАТ «Банк Камбіо» на суму 12247584,68 грн, майна для задоволення вимог кредиторів у позивача недостатньо, а спірний правочин було укладено керівництвом банку з метою зменшення майна банку та не включення його в подальшому до ліквідаційної маси.

За змістом ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Розглянувши клопотання ОСОБА_7 про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_7 не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін.

В судовому засіданні 18.05.2016 представником відповідача подано заяву про витребування доказів, в якій відповідач просить суд витребувати у позивача належним чином засвідчену копію статуту ПАТ «Банк Камбіо» із усіма змінами та доповненнями, копію положення ПАТ «Банк Камбіо» про порядок здійснення кредитних операцій та копію наказу про його затвердження.

Зазначена заява відповідача не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 26.05.2016 представником відповідача подано заяву про витребування у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Камбіо» оригіналу наказу від 29.12.2015 №285/1 «Про визнання правочину нікчемним».

Суд відмовив у задоволені вказаної заяви відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна копія наказу від 29.12.2015 №285/1, засвідчена представником позивача Мідляром В.В., яким безпосередньо вказаний наказ було підписано, а тому суд не вбачає необхідності огляду оригіналу даного документа.

Також 26.05.2016 відповідачем подано заяву про витребування у позивача належним чином засвідченої копії рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно продовження ліквідаційної процедури ПАТ «Банк Камбіо».

Оскільки представником позивача надано для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №212 від 22.02.2016 (яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки по 01.03.2018 включно), підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

26.05.2016 відповідачем подано заяву про залучення до участі у справі Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» у якості інших відповідачів.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Заява відповідача мотивована тим, що однією із заявлених позивачем вимог є вимога про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357. За твердженням відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» не є відповідачем за такою вимогою, а в даному випадку відповідачами мають виступати Міністерство юстиції України та Державне підприємство «Національні інформаційні системи» як держатель і адміністратор Реєстру відповідно.

За змістом ч.3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

В рамках даної справи будь-яких вимог до Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» позивачем не заявлено. Той факт, що в силу наданих повноважень саме Міністерство юстиції України та Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (як стверджує відповідач) будуть виконувати рішення суду у разі задоволення позову в цій частині, не є підставою для залучення їх іншими відповідачами в розумінні ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі інших відповідачів.

Також 26.05.2016 відповідачем подано заяву про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКНК «Транс Юг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазер Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Континент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколюб», Товариства з обмеженою відповідальністю «КДС Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Юг Трейдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна група» третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Заява відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб обґрунтована тим, що в рамках даної справи розглядається питання про визнання недійсним договору застави майнових прав, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк Камбіо» та вказаними юридичними особами.

Судом відмовлено у задоволенні вказаної заяви відповідача з підстав необґрунтованості, оскільки вирішення питання про дійсність оспорюваного договору застави не впливатиме на обсяг прав та обов'язків позичальників за відповідними кредитними договорами.

В судовому засіданні 26.05.2016 представник позивача позов підтримав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між позивачем і відповідачем договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 є нікчемним в силу п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за спірним правочином позивачем прийнято на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що діяльність банків не обмежена лише здійсненням кредитної діяльності. Ані Законом України «Про банки та банківську діяльність», ані будь-якими іншими законодавчими актами України не встановлено обмеження або прямої заборони щодо укладення банками договорів про отримання послуг та забезпечення своїх зобов'язань за такими договорами. Відтак, за твердженням відповідача, сторонами при укладенні спірного договору було дотримано положень законодавства, а тому підстави для визнання його недійсними відсутні.

Третя особа заявлені позивачем вимоги підтримує, про що вказує у поданих суду 23.05.2016 письмових поясненнях.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (як замовником) в особі Голови правління Тарадайко Н.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус компані» (виконавець) в особі директора Гришко С.С. було укладено договір про надання послуг, за змістом якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги та здійснити інші дії, спрямовані на стягнення з боржників замовника та/або їх поручителів заборгованості за Кредитними договорами у розмірі не меншому, ніж 47382625,89 грн, що станом на 01.09.2014 становить 20% від загальної суми заборгованості за кредитними договорами, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця та відшкодувати його витрати відповідно до умов цього Договору. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими виконавець зобов'язується здійснити дії, спрямовані на стягнення заборгованості, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (заставодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус компані» (заставодержатель) підписано Договір застави майнових прав (надалі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань заставодавця за укладеним між заставодавцем і заставодержателем Договором про надання послуг від 01.09.2014 з усіма доповненнями та додатковими угодами, які можуть бути укладені до нього пізніше (надалі - Договір про надання послуг) заставодавець передає заставодержателю в заставу усі свої майнові права за Кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та його боржниками, у тому числі, але не виключно, права на отримання за Кредитними договорами платежів в погашення основної заборгованості, нарахованих процентів, штрафних санкцій. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими заставодавець передає в заставу майнові права, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

За змістом п. 1.2 Договору застави цим Договором забезпечуються усі вимоги заставодержателя, які випливають з Договору про надання послуг, у тому числі, але не виключно зі сплати базової винагороди, додаткової винагороди, пені, відшкодування понесених заставодержателем витрат.

Згідно з п. 1.3 Договору застави за цим договором заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем зобов'язань, що забезпечуються заставою за цим Договором, одержати задоволення за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

У відповідності до п. 1.4 Договору застави вартість предмета застави на момент укладення цього Договору складає 23691312,94 грн.

Пунктом 3.1 Договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем своїх прав вимоги за кредитними договорами на користь заставодержателя на підставі договору (договорів) про відступлення права вимоги під умовами, який (які) укладається між сторонами в момент укладення цього Договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України №782 від 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 від 04.12.2014 про початок з 05.12.2014 процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №144 від 27.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46 від 02.03.2015 прийнято рішення про початок з 02.03.2015 процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача призначено Додусенка В.І.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №212 від 22.02.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки по 01.03.2018 включно.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір застави є нікчемним в силу п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за спірним правочином позивачем прийнято на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

30.12.2015 позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення №04/5874 від 30.12.2015 про нікчемність відповідного Договору застави.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також: 1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; 2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 4) лізинг.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг належить, зокрема, розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, з огляду на положення п. 3 ч. 3 ст. 47, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зобов'язання, які прийнято на себе банком (позивачем) за умовами спірного правочину (Договору застави) не є зобов'язаннями щодо забезпечення грошових вимог у порядку здійснення кредитних операцій, а тому Договір застави від 01.09.2014 є нікчемним в силу в силу п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як зазначено в п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання недійсним Договору застави майнових прав б/н, укладеного 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д, суд відзначає таке.

Мотивуючи свої вимоги в цій частині позивач посилається на ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за змістом якої відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

За приписами ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Отже, за своєю природою запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є формою відображення у Державному реєстрі відомостей стосовно обтяження рухомого майна, припинення обтяження, зміну обтяження тощо.

Відтак, за умови наявності в Реєстрі запису про обтяження майна до такого запису можуть бути внесені відомості (інформацію) про припинення обтяження, а сам запис може бути виключено у встановленому законодавством порядку. Однак, можливість визнання припиненим запису (як форми відображення інформації (відомостей) про обтяження майна) виключається.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін в рівних частинах.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір застави майнових прав б/н, укладений 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус компані» (03058, м.Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 8, ідентифікаційний код 36509300) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м.Київ, вулиця Заньковецької/Станіславського, будинок 3/1, ідентифікаційний код 26549700) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.05.2016

Головуючий суддя Ю.М. Смирнова

Судді: Л.Г. Пукшин

С.В. Балац