Ухвала суду № 58074040, 01.06.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

1 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 квітня 2015 року позовні вимоги задовольнив частково.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 липня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції, позов частково задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 березня 2016 постанову суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції - залишив в силі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Товариство посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК) та статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2010 року, 22 серпня 2012 року, 14 жовтня 2013 року, 26 лютого, 14 травня і 4 червня 2014 року, 9 грудня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України вже вирішував питання правильного застосування норм права у подібних відносинах.

Зокрема, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 287 ПК, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6623/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>Верховний Суд України дійшов висновку про те, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (постанова від 7 липня 2015 року № 21-775а15).

У постановах Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), 5 березня 2012 року (№ 21-421а11) викладено висновки про таке.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Згідно з оскаржуваною ухвалою суд у цій справі виходив із того, що контрагенти позивача були зареєстровані на підставних осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств.

Отже, висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в оскаржуваній ухвалі, відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Товариством заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: П.В. Панталієнко О.О. Терлецький