Ухвала суду № 58073622, 02.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4302/16 Справа № 205/786/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 За вказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_5, 1941 року народження, ОСОБА_6, 1975 року народження (син власниці будинку), ОСОБА_4, 1976 року народження (бувша невістка власниці будинку), ОСОБА_7, 1999 року народження, ОСОБА_8, 2005 року народження (онуки власниці будинку).

ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 до вересня 2013 року, а отже, є колишнім членом сім'ї власника домоволодіння, але сторони однією родиною не проживають, а займають кожна окремий будинок.

Обсяги фактично спожитої електроенергії та природного газу позивачем та відповідачем фіксуються окремо за допомогою різних лічильників.

Дане домоволодіння фактично складається із двох окремих ізольованих один від одного, житлових будинків, які оснащені (кожен окремо) лічильниками електроенергії та газопостачання. Так, постачання електричної енергії до будинку де мешкає ОСОБА_4, здійснюється відповідно до умов договору про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 29.06.2011 року, особовий рахунок № НОМЕР_5, а постачання природного газу здійснюється відповідно до умов договору на поставку природного газу, особовий рахунок НОМЕР_1. В той час, як облік споживання будинку, де фактично мешкає ОСОБА_9 електричної енергії здійснюється за іншим особовим рахунком № НОМЕР_2, а природного газу за особовим рахунком НОМЕР_3.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року, яке частково змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року, постановленим за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 частину фактично сплаченої ОСОБА_5 заборгованості за спожиту електричну енергію, обліковану по договору про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 29.06.2011 року (особовий рахунок НОМЕР_4), за період із жовтня 2013 року до 01 грудня 2014 року у загальному розмірі 433,04 грн. А також, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 частину фактично сплаченої заборгованості ОСОБА_5 за спожитий природний газ, обліковий по договору на поставку природного газу (особовий рахунок НОМЕР_1) за період із листопада 2013 року по 01 грудня 2014 року у загальному розмірі 636,18 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на їх необґрунтованість та недоведеність, зазначивши, що відповідачка, будучи членом сім'ї співвідповідачів - дружиною співвідповідача ОСОБА_6 та невісткою ОСОБА_5, у період із жовтня 2013 року по грудень 2014 року дійсно здійснювала по особових рахунках власника домоволодіння плату за послуги електропостачання та газопостачання, про що свідчать надані нею копії квитанцій, виписки по особових рахунках та встановлені рішеннями Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року, Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року обставини.

Посилання позивачки на те, що вона у спірний період здійснювала оплату вказаних послуг, у підтвердження чого надала виписки з її карткового рахунку, суд першої інстанції не прийняв до уваги як належний, допустимий, достатній та достовірний доказ, так як зазначена виписка свідчить лише про оплату комунальних/інших платежів в терміналі, але не підтверджує цих платежів, адресу за якою вони сплачувались, реквізити рахунків організацій, які отримували платежі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, що були всебічно досліджені, наявних доказах, яким надана належна правова оцінка та діючим нормам матеріального права.

Так, згідно ст. 61 ЦПК, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 150 ЖК, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 322 ЦК, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 162 ЖК, плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами . Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 156 ЖК, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги полягають у незгоді з оцінкою доказів, а саме квитанцій про оплату комунальних послуг та банківською роздруківкою операцій по рахунку. Відповідно до ст..212 ЦПК оцінка доказів є виключним правом суду та їх переоцінка є неприпустимою. Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до змісту ч.4 ст.60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначена виписка на думку колегії суддів є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування по даному цивільному спору, адже із тексту, якій міститься у виписці не вбачається за який саме вид комунальних послуг та наданих за якою самою адресою були здійснені такі платіжні операції. Будь яких оригіналів платіжних документів, що свідчили б про оплату від імені позивача за спірний період за послуги з газо- та електро- постачання суду не надано.

Відповідно до вимог ст.. 57, 60 ЦПК апелянт на підтвердження своїх заперечень не надала суду жодного належного та допустимого доказу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводами апелянта правильність рішення суду першої інстанції не спростована, підстав для його зміни або скасування, визначених ст..309 ЦПК, не наведено, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: