Рішення № 58072106, 30.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2016 р.Справа № 916/91/16

За позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1";

до відповідача: Овідіопольської центральної районної лікарні;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Овідіопольської районної державної адміністрації;

2) Овідіопольської районної ради;

3) Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги";

про стягнення 73 732,25 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 2 від 11.01.2016 р.

від відповідача 1: ОСОБА_3 - довіреність № 222 від 29.03.2016 р.

від третіх осіб: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Овідіопольської центральної районної лікарні, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 73 732,25 грн., з яких 36 260,60 грн. основного боргу по орендній платі; 28 546,60 грн. інфляційних втрат; 3 626,06 грн. 10 % штрафу; 2 488,82 грн. пені; 2 810,17 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 5 від 01.12.2011р. зобовязань в частині сплати орендної плати, в результаті чого у останнього виникла основна заборгованість у вищезазначеному розмірі, на яку було нараховано пеню, 10 % штрафу, інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. було порушено провадження у справі №916/91/16 із призначенням її до розгляду в засіданні суду.

17.02.2016р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (т.1 а.с.94-95), згідно яких останній вказує, що на підставі листа Овідіопольської центральної районної лікарні від 23.11.2012р. та листа ДП "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1" Національною академією аграрних наук України було видано дозвіл про пролонгацію договору оренди майна.

Як вказує позивач, на підставі вказаного дозволу, між сторонами 30.11.2012р. до договору було укладено додаткову угоду, згідно якої термін дії договору було продовжено до 01.12.2013р.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість по орендній платі, а також повідомити про доцільність продовження договору оренди, разом з тим, лише 24.04.2014р. надійшла спільна відповідь Овідіопольської центральної районної лікарні та Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" щодо врегулювання орендних правовідносин.

Водночас, позивач вказує, що ним лише 01.06.2014р. було досягнуто згоду з Комунальною установою "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" щодо продовження дії договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 01.06.2014р. Орендні правовідносини між ним та вищевказаною комунальною установою тривають до теперішнього часу, що підтверджується укладенням між сторонами ряду додаткових угод до договору.

У судовому засіданні 17.02.2016р. представник відповідача надав суду відзив на позов (т.1 а.с.108-109), згідно якого, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що Овідіопольська центральна районна лікарня не є належним відповідачем у справі.

Зокрема, посилаючись на рішення Овідіопольської районної ради від 15.02.2013р. №417-V, вказує, що саме до Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", починаючи з 01.06.2013р. (з урахуванням реєстрації юридичної особи в ЄДР), перейшли права та обовязки Орендаря за спірним договором.

Ухвалою суду від 14.03.2016р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Комунальну установу "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги". У звязку із таким залученням та для додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 11.04.2016р.

31.03.2016р. до канцелярії суду від вищевказаної комунальної установи надійшли заперечення проти позову (т.1 а.с.144-146), згідно яких остання вказує, що її зобовязання з питань оренди нерухомого майна, згідно укладеної додаткової угоди №2, виникли з 01.06.2014р., тобто з моменту підписання додаткової угоди.

При цьому зауважує, що заборгованість виникла в 2013р., тобто в момент дії договору, що був укладений між позивачем та Овідіопольською центральною районною лікарнею, а будь-які бюджетні зобовязання у Комунальної установи відсутні.

Крім того, спростовуючи твердження лікарні щодо того, що КУ „Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги є правонаступником лікарні, посилається на рішення Овідіопольської районної ради від 15.02.2013р. № 417-VІ, згідно якого установу створено шляхом виділу частини майна.

У вказаних запереченнях комунальна установа також просить суд розглянути справу за відсутності її представника.

Ухвалою суду від 11.04.2016р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, було залучено Овідіопольську районну раду та Овідіопольську районну державну адміністрацію, а також, з огляду на таке залучення, неподання витребуваних ухвалою суду доказів та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 11.05.2016р.

В засіданні суду 11.05.2016р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 11.05.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на пятнадцять днів з відкладенням судового розгляду на 30.05.2016р.

26.05.2016р. від Овідіопольської районної ради на виконання вимог ухвали надійшло рішення від 25.10.2013р. за № 476-VІ (т.2а.с.38) та розподільчий баланс на 01.07.2013р. (т.2 а.с.39-50).

30.05.2016р. до канцелярії суду від Овідіопольської районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення по справі щодо моменту створення Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги (т.2 а.с.53-54).

У вказаних поясненнях держадміністрація зазначає, що вищевказана установа була створена шляхом реорганізації (виділу) Овідіопольської центральної районної лікарні, в тому числі шляхом виділу частини майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ району, управління яким здійснює Овідіопольська районна рада, та яке знаходиться в оперативному управлінні та на балансі Овідіопольської центральної районної лікарні, шляхом включення до структури КУ "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги окремих структурних підрозділів районної лікарні-поліклініки Овідіопольської центральної районної лікарні, Великодолинської селищної лікарні, Таїровської міської лікарської амбулаторії, сільських амбулаторій загальної практики сімейної медицини з підпорядкованими їм фельдшерсько-акушерськими та фельдшерськими пунктами.

У судове засідання 30.05.2016р. зявився представник позивача та представник Овідіопольської центральної районної лікарні, які повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.

Представник позивача, надавши усні пояснення по справі, зауважив, що завдаток, передбачений п. 5.2 договору, був зарахований в орендну плату, яка не увійшла в суму заявлених вимог (враховано в орендну плату за грудень 2012р.). Представник відповідача проти факту наявності заборгованості за 2012 рік не заперечував.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. провадження у справі в частині вимог до Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" було припинено, вказану особу залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники Овідіопольської районної державної адміністрації, Овідіопольської районної ради та Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" у судове засідання не зявилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адреси вищевказаних ухвал суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1а.с.142-143, т.2 а.с.10,11,12, 34,35,36).

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1" (Орендодавець) та Овідіопольською центральною районною лікарнею було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 5 (т.1а.с.29-32), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення будівлі медпункту (реєстровий номер 13916781.1.ТЖЕЧСТ 5541) загальною площею 151,4 кв.м. , розміщеною за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 17, що перебуває на балансі Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1", вартість якої визначена згідно зі звітом про оцінку на 04.10.2011р. і становить за незалежною оцінкою 658 619,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) жовтень 2011р.- 2 746,99 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2011р.

Згідно п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору сторони узгодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 %від суми заборгованості.

Згідно п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції Балансоутримувачу.

Згідно п. 5.3 договору Орендар зобовязується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Приписами п. 7.3 договору встановлено, що у випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності цього договору Орендодавець зобовязується переукласти цей договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.

Згідно п. 10.1, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.12.2011р.до 01.12.2012р. включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невідємною частиною договору при обовязковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти обєктом оренди.

Як слідує з матеріалів справи, 30.11.2011р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 (т.1а.с.98), згідно якої п.1 якої термін дії договору було продовжено з 01.12.2012р. до 01.12.2013р.

П. 4 вказаної угоди п. 2 договору оренди було доповнено підпунктом 2.5, згідно якого „Орендар немає права передавати обовязки по договору оренди іншим юридичним або фізичним особам, а також здавати орендоване приміщення в суборенду цілком або частково.

Як слідує з матеріалів справи, 15.02.2013р. Овідіопольською районною радою було прийнято рішення №417-VІ (т.1 а.с.111-112), відповідно до якого шляхом реорганізації (виділу) Овідіопольської центральної районної лікарні було створено Комунальну установу "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", до складу якої увійшла, зокрема, Таїровське міська лікарська амбулаторія, що здійснює діяльність у приміщенні, орендну плату за користування яким просить стягнути позивач.

В подальшому, 01.06.2014р. між позивачем та КУ "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", з огляду на прийняття Овідіопольською районною радою вищевказаного рішення, було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди несилового приміщення № 5 від 01.12.2014р. (т.1 а.с.104)

Пунктом 1 вказаної угоди сторони вважають, що на підставі ст. 59 ГК України, ч. 1 ст.770, ст. 516, 517 ЦК України до КУ "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" перейшли права та обовязки Орендаря за договором оренди (зі змінами та додатковими угодами).

Згідно п. 2 вказаної угоди, сторони п. 3.1 договору виклали у новій редакції.

Пунктом вказаної 4 угоди сторони не заперечують і цією додатковою угодою висловлюють свою згоду, що після закінчення терміну дії договору № 5 від 01.12.2011р. він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додатковими угодами №4 від 12.02.2015р. (т.1 а.с.105) та відповідно додатковою угодою №5 від 04.03.2015р. (т.1а.с.106) сторони неодноразово доходили згоди щодо пролонгації договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 1 додаткової угоди №6 від 08.06.2015р. (т.1а.с.107) позивач та КУ "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" узгодили, що саме вказана комунальна установа є Орендарем згідно договору оренди № 5 від 01.12.2011р.

Згідно п. 3 угоди № 6 сторони погодили, що строк чинності даної додаткової угоди спливає 01.12.2015р.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов укладеного договору в період з січня 2013р. по грудень 2013р. припинив здійснювати оплату за оренду приміщення, у звязку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 260,00 грн. на яку, у відповідності до п.3.7 та п. 3.8 договору та ст. 625 ЦК України було нараховано пеню, 10% штрафу, 3 % річних та інфляційні втрати у розмірах, що заявлені до стягнення.

Вищезазначене і призвело до звернення Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградства і виноробства імені ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом до Овідіопольської центральної районної лікарні про стягнення вищевказаних сум.

Заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградства і виноробства імені ОСОБА_1" та Овідіопольською центральною районною лікарнею договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобовязань, Овідіопольська центральна районна лікарня не сплачувала своєчасно та у повному обсязі орендну плату, у зв'язку з чим за нею за період з січня 2013р. по грудень 2013р. виникла заборгованість у розмірі 36 260,60 грн. (2746,99+20% ПДВ х11 міс).

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

При цьому судом не приймається до уваги посилання Овідіопольської центральної районної лікарні на те, що вона є неналежним відповідачем у справі з огляду на таке.

Як слідує зі змісту поданого відповідачем відзиву, останній в обґрунтування вищевказаної позиції посилається на рішення Овідіопольської районної ради від 15.02.2013р. №417-VІ (т.1а.с.111-112), згідно якого шляхом реорганізації (виділу) Овідіопольської центральної районної лікарні було створено Комунальну установу "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", до складу якої увійшло приміщення, орендну плату за користування яким просить стягнути позивач.

При цьому, вказує, що оскільки вказана установа була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.06.2013р., то саме з цієї дати до неї перейшли права та обовязки до Орендаря за спірним договором.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, спірна заборгованість по договору оренди виникла за період з січня 2013р. по грудень 2013р., тобто в період дії договору.

Згідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст.521 ЦК України).

Таким чином, виникнення зобовязань КУ "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" перед позивачем з питань оренди нерухомого майна з огляду на вищевказані законодавчі вимоги повязується з укладенням сторонами додаткової угодою № 2 до договору оренди, підписаної 01.06.2014р.

Крім того, судом під час розгляду справи було витребувано розподільчий баланс між Овідіопольською центральною районною лікарнею та Комунальною установою "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" (т.2 а.с.39-50), який було затверджено рішенням Овідіопольської районної ради № 476-VІ 25.10.2013р.(т.2а.с.38).

При цьому, як вбачається з вказаного балансу, до комунальної установи не було передано прав та обовязків Овідіопольської центральної районної лікарні по договору оренди № 5 від 01.12.2011р.

Крім того, як слідує зі змісту п.7.3 договору, Орендодавець, у випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності договору зобовязується переукласти договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.

Як встановлено судом, Овідіопольська центральна районна лікарня не вчиняла жодних дій направлених на розірвання договору або внесення змін до нього.

При цьому посилання відповідача на те, що вказані дії мали бути здійснені саме Орендодавцем не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не було надано суду доказів, що підтверджують повідомлення в будь-якій формі Орендодавця про реорганізацію лікарні.

Суд також зазначає, що відповідач не позбавлений в подальшому звернутися до Комунальної установи "Овідіопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" з позовом в порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа від 04.02.2016р. за вих. № 56 (т.1 а.с119), вищевказана установа, фактично, розпочала свою діяльність у спірному приміщенні з 01.06.2013р., проте жодних коштів за користування ним не сплачувала, що має ознаки безпідставно збереженого майна.

Крім того, як встановлено з пояснень відповідача, останньому з районного бюджету виділялися кошти, зокрема, на сплату орендної плати, проте вона не була перерахована внаслідок „недоцільності у звязку із наявністю рішення Овідіопольської районної ради від 15.02.2013р.

Вищевказане повністю спростовує доводи Овідіопольської центральної районної лікарні щодо відсутності у неї статусу належного відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 488,82 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, порядок стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановлений п. 3.7 договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені (т.1 а.с.11), з урахуванням вищезазначеного, вважає вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача у заявленому розмірі обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи економічну та політичну ситуацію, яка склалася в державі, приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, з огляду на те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до 500 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 28 546,60 грн. та 3 % річних у розмірі 2 810,17 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (т.1 а.с.5) та розрахунок 3% річних (т.1 а.с.6-7), що наведені у позовній заяві, вважає їх вірними, а вимоги про їх стягнення у заявлених розмірах такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд, перевіривши розрахунок 10% штрафу (т.1 а.с.5), який було нараховано позивачем у відповідності до умов п. 3.8 договору, встановив правильність його нарахування у розмірі 3 626,06 грн.

Разом з тим, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, з огляду на вищевикладені обставини щодо зменшення пені, вважає за правомірне також зменшити нарахований позивачем штраф до 500 грн.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року № 7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Овідіопольської центральної районної лікарні (67801, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Овідіополь, вул. Т. Шевченка, буд. 422, код ЄДРПОУ: 01998845) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_1" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу ОСОБА_1, вул. 40 річчя Перемоги, 27, А, код ЄДРПОУ: 13916781) основну заборгованість у розмірі 36 260 /тридцять шість тисяч двісті шістдесят/грн. 60 коп.; інфляційні втрати у сумі 28 546 /двадцять вісім тисяч пятсот сорок шість/ грн. 60 коп.; 3% річних у сумі 2 810 /дві тисячі вісімсот десять/грн. 17 коп.; пеню у сумі 500 /пятсот/грн. 00 коп.; 10 % штрафу у розмірі 500 /пятсот/грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 червня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська