Рішення № 58071955, 23.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа№ 914/790/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П., при секретарі судового засідання Корчинському О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до відповідача:Комунального підприємства "Трускавецьтепло", м. Трускавець,про: стягнення 375.956,50 грн. Представники:позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність №14-10 від 14.01.2015 р.),відповідача:не зявився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Трускавецьтепло" про стягнення коштів. Ухвалою від 24.03.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.04.2016 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №2249/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 р. своєчасно не оплатив вартості отриманого газу. Внаслідок несвоєчасного погашення боргу відповідачу нараховано 137.053,63 грн. пені, 21.770,60 грн. три проценти річних, 217.132,27 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позову з таких підстав. У відповідача не настав обовязок сплати штрафних санкцій, оскільки позивачем не надсилалась йому відповідна вимога в порядку статті 530 ЦК України. Причиною невчасного виконання підприємством фінансових зобовязань є несвоєчасне відшкодування державою різниці в тарифах. Також вказує на те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки частину боргу погашено шляхом здійснення розрахунків за договорами про організацію взаєморозрахунків №551/30 від 02.10.2014 р., №824/30 від 16.10.2014 р. та №981/30 від 19.11.2014 р. Решту боргу погашено споживачами. Відповідач звертає увагу суду, що розрахунок із позивачем здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. №217), який фактично позбавляє можливості впливати на стан відповідних розрахунків. А тому відсутня вина комунального підприємства у відповідному простроченні. Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені. Для обґрунтування заявленого клопотання відповідачем додано до матеріалів справи документи про фінансовий стан, а саме: фінансовий звіт на 31.12.2014 р. та 31.12.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Трускавецьтепло" укладено договір №2249/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 р. (надалі Договір, а.с. 34-39). За цим договором продавець (позивач у справі) зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець (відповідач у справі) зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Сторонами у Додаткових угодах №1 від 29.04.2014 р., №2 від 23.05.2014 р., №3 від 10.06.2014 р., №4 від 05.09.2014 р., №6 від 10.11.2014 р., №7 від 15.12.2014 р. до Договору погоджено зміни в частині ціни Договору (а.с. 40-46).

Сторонами у Додатковій угоді №5 від 01.10.2014 р. до Договору погоджено зміни до пункту 6.3 Договору: кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30.

На виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець отримав природний газ на загальну суму 3.077.808,46 грн., що підтверджується:

актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р. в обсязі 120,598 тис. м3 на суму 402.888,02 грн. (а.с. 47);

актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 р. в обсязі 106,708 тис. м3 на суму 356,484,97 грн. (а.с. 48),

актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 р. в обсязі 74,428 тис. м3 на суму 248.645,50 грн. (а.с. 49),

актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 р. в обсязі 32,707 тис. м3 на суму 172.198,43 грн. (а.с. 50) ,

актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 р. в обсязі 5,131 тис. м3 на суму 31.854,15 грн. (а.с. 51),

актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 р. в обсязі 8,499 тис. м3 на суму 52.882,61 грн. (а.с. 52),

актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2014 р. в обсязі 10,453 тис. м3 на суму 65.040,82 грн. (а.с. 53),

актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2014 р. в обсязі 5,321 тис. м3 на суму 33.108,41 грн. (а.с. 54),

актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2014 р. в обсязі 4,268 тис. м3 на суму 27.340,04 грн. (а.с. 55),

актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 р. в обсязі 20,522 тис. м3 на суму 131.460,15 грн. (а.с. 56),

актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 р. в обсязі 89,751 тис. м3 на суму 599.755,67 грн. (а.с. 57),

актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 р. в обсязі 124,797 тис. м3 на суму 956.149,69 грн. (а.с. 58).

Між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Комунальним підприємством "Трускавецьтепло" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №551/30 від 02.10.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (надалі Договір про організацію взаєморозрахунків 1, а.с. 86-87).

Предметом Договору №551/30 про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30 (п. 1 Договору). Кошти перераховуються позивачу для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню

Положенням п. 7 Договору про організацію взаєморозрахунків 1, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 1.363.102,91 грн., у тому чисті податок на додану вартість 227.183.82 грн., для погашення заборгованості за спожитий газ природний газ за 2014 рік згідно з договором від 22.01.2014 р. №2249/14-БО-21.

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 Договору про організацію взаєморозрахунків 1 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмета договору (п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків 1).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: платіжне дорученням №7 від 17.10.2014 р. (а.с. 89) та виписку банку від 17.10.2014 р. (а.с. 88), суд приходить до висновку, що 17.10.2014 р. відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 1.363.102,91 грн. за Договором.

Між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Комунальним підприємством "Трускавецьтепло" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №824/30 від 16.10.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (надалі Договір про організацію взаєморозрахунків 2, а.с. 90-91).

Предметом Договору №824/30 про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30 (п. 1 Договору). Кошти перераховуються позивачу для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Положенням п. 7 Договору про організацію взаєморозрахунків 2, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 27.340,04 грн., у тому чисті податок на додану вартість 4.556,67 грн., для погашення заборгованості за спожитий газ природний газ за 2014 рік згідно з договором від 22.01.2014 р. №2249/14-БО-21.

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 Договору про організацію взаєморозрахунків 1 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмета договору (п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків 1).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: платіжне дорученням №8 від 29.10.2014 р. (а.с. 93) та виписку банку від 29.10.2014 р. (а.с. 92), суд приходить до висновку, що 29.10.2014 р. відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 27.340,04 грн. за Договором.

Між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Комунальним підприємством "Трускавецьтепло" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №981/30 від 19.11.2014 р. про організацію взаєморозрахунків (надалі Договір про організацію взаєморозрахунків 3, а.с. 94-95).

Предметом Договору №981/30 про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30 (п. 1 Договору). Кошти перераховуються позивачу для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Положенням п. 7 Договору про організацію взаєморозрахунків 3, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 114.802,36 грн., у тому чисті податок на додану вартість 19.133,73 грн., для погашення заборгованості за спожитий газ природний газ за 2014 рік згідно з договором від 22.01.2014 р. №2249/14-БО-21.

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 Договору про організацію взаєморозрахунків 1 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні. Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмета договору (п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків 1).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: платіжне дорученням №11 від 22.12.2014 р. (а.с. 97) та виписку банку від 25.12.2014 р. (а.с. 96), суд приходить до висновку, що 22.12.2014 р. відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 114.802,36 грн. за Договором.

Відповідач зобовязання із оплати вартості природного газу виконав, але із простроченням строків передбачених умовами Договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обовязки (зобовязання) з приводу газопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти природний газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договірних відносин позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3.077.808,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, долученими до матеріалів справи.

Відповідач зобовязання із оплати вартості природного газу виконав шляхом погашення боргу згідно з умовами договорів про організацію взаєморозрахунків та оплати вартості спожитого газу споживачами, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач, керуючись умовами п.7.2. Договору та положеннями ст. 625 ЦК України, у звязку із порушенням покупцем умов п.6.1 цього договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 137.053,63 грн., 21.770,60 грн. три проценти річних, 217.132,27 грн. інфляційних нарахувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позов обгрнунтований простроченням відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ за Договором, що використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відносини, що виникають у звязку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на обєктах у сфері теплопостачання субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Пунктом 24 статті 14 та пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1 Порядку).

Згідно з п. 4 цього Порядку Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є: територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у мм. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій або структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; газодобувні підприємства, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Між надавачами послуг можуть бути проведені взаєморозрахунки. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).

Судом встановлено, що КП "Трускавецьтепло" частково виконало свої зобовязання по сплаті коштів за Договором в порядку та строки, визначені умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків 1, 2, 3, що підтверджується документами долученими до матеріалів справи.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30, якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. (надалі по тесту - Постанова № 30).

Пунктом 4 Постанови № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору

З огляду на вищенаведене, КП "Трускавецьтепло" частково виконало свої зобовязання по сплаті коштів за Договором в порядку визначеному умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків 1, 2, 3, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 17.10.2014р. та випискою з банку від 17.10.2014р., платіжним дорученням №8 від 29.10.2014р. та випискою з банку від 29.10.2014р., платіжним дорученням №11 від 25.12.2014р. та випискою з банку від 25.12.2014р.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Тобто, відповідно до умов Договорів про організацію взаєморозрахунків 1, 2, 3 строк виконання зобовязань по оплаті заборгованості за спожитий газ згідно Договором повязаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету України.

Сума основного боргу 1.505.245,31 грн. була погашена відповідачем перед позивачем після виконання умов Договорів про організацію взаєморозрахунків 1, 2, 3.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України (у справі № 14/108 від 30.09.2014 року; № 14/099 від 23.09.2014 року.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. Договору та наслідків за порушення грошового зобовязання, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків. Однак, договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання даного договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тобто, після виконання Договорів про організацію взаєморозрахунків 1, 2, 3 позивач, як сторона вказаного договору, не повинен мати будь-яких претензій до відповідача по Договору в межах погодженої суми.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та №5011-35/1533-2012-19/522-2012; постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 924/1265/13.

Із аналізу матеріалів справи вбачається, що решта суми боргу у розмірі 1.572.563,15 грн. була оплачена із прострочення, про що свідчать докази, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних (з урахуванням положень пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку, що стягненню підлягають 1.611,29 грн. три проценти річних. В частині стягнення 20.159,31 грн. три проценти річних слід відмовити.

Розрахунок процентів за зобовязаннями жовтня 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів16657.7915.11.2014 - 01.12.2014173 %23.282538.1101.12.2014 - 02.12.201423 %0.422532.1103.12.2014 - 09.12.201473 %1.46Розрахунок процентів за зобовязаннями листопада 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів325899.1315.12.2014 - 15.12.201413 %26.79322069.6216.12.2014 - 23.12.201483 %211.77301798.8124.12.2014 - 25.12.201423 %49.61294705.8726.12.2014 - 28.12.201433 %72.67198223.2529.12.2014 - 29.12.201413 %16.29Розрахунок процентів за зобовязаннями грудня 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів910203.3315.01.2015 - 21.01.201573 %523.68679020.1922.01.2015 - 27.01.201563 %334.86647868.1928.01.2015 - 29.01.201523 %106.50220561.2330.01.2015 - 05.02.201573 %126.90218030.7006.02.2015 - 12.02.201573 %125.4419341.8013.02.2015 - 18.02.201563 %9.5415315.9619.02.2015 - 22.02.201543 %5.04556.9423.02.2015 - 01.03.201573 %0.32

В частині стягнення інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми. Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими частково, в сумі 12.249,63 грн. В іншій частині (204.882,64 грн.) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за зобовязаннями жовтня 2014 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.12.2014 - 31.12.201416657.791.030499.7317157.52Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за зобовязаннями листопада 2014 року не рахуємо, бо на кінець місяця боргу немає

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за зобовязаннями грудня 2014 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.02.2015 - 28.02.2015220561.231.05311689.75232250.9801.03.2015 - 31.03.2015556.941.10860.15617.09Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими в сумі 15.770,36 грн. В іншій частині (121.283,27 грн.) суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог, оскільки при здійсненні перерахунку заявленої суми пені, судом виявлено помилкову позицію позивача щодо включення у період прострочення, дня фактичної сплати відповідачем заборгованості. З аналогічних обставин виходить Пленум Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14. Зокрема, у пункті 1.9 визначеної постанови вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відтак, судом здійснено перерахунок розміру пені за зобовязаннями жовтня, листопада та грудня 2014 року.

Розрахунок суми пені за зобовязаннями жовтня 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення16657.7915.11.2014 - 01.12.20141714.0000 %0.077 %*217.242538.1101.12.2014 - 02.12.2014214.0000 %0.077 %*3.892532.1103.12.2014 - 09.12.2014714.0000 %0.077 %*13.60Розрахунок суми пені за зобовязаннями листопада 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення325899.1315.12.2014 - 15.12.2014114.0000 %0.077 %*250.00322069.6216.12.2014 - 23.12.2014814.0000 %0.077 %*1976.54301798.8124.12.2014 - 25.12.2014214.0000 %0.077 %*463.03294705.8726.12.2014 - 28.12.2014314.0000 %0.077 %*678.23198223.2529.12.2014 - 29.12.2014114.0000 %0.077 %*152.06

Розрахунок суми пені за зобовязаннями грудня 2014 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення910203.3315.01.2015 - 21.01.2015714.0000 %0.077 %*4887.67679020.1922.01.2015 - 27.01.2015614.0000 %0.077 %*3125.35647868.1928.01.2015 - 29.01.2015214.0000 %0.077 %*993.99220561.2330.01.2015 - 05.02.2015714.0000 %0.077 %*1184.38218030.7006.02.2015 - 12.02.2015719.5000 %0.107 %*1630.7519341.8013.02.2015 - 18.02.2015619.5000 %0.107 %*124.0015315.9619.02.2015 - 22.02.2015419.5000 %0.107 %*65.46556.9423.02.2015 - 01.03.2015719.5000 %0.107 %*4.17

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Соціальна значущість підприємства-боржника мають значення для вирішення питання про зменшення пені, оскільки заборгованість виникла внаслідок несплати споживачами фізичними особами, а також бюджетними установами отриманих послуг. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобовязання відповідачем.

Вищий господарський суду України у пункті 7 Оглядового листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" звертає увагу на наступне. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Крім того, суд враховує те, що станом на час розгляду справи по суті відповідач сплатив всю суму боргу за одержаний природний газ. При цьому з матеріалів справи вбачається, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена інфляційними процесами в економіці та невчасними розрахунками за спожитий газ бюджетними організаціями. Втрати, які поніс позивач складаються з інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, що в сукупності становлять 13.860,92 грн. Натомість пеня у сумі 15.770,36 грн. складає майже 114% розміру цих втрат. На підставі викладених обставин суд дійшов висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 50 процентів, що становить 7.885,18 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 50 процентів від суми 15.770,36 грн., що становить 7.885,18 грн. пені.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Трускавецьтепло" (адреса: вулиця М. Коцюбинського, будинок 12, місто Трускавець, Львівська область, 82200; ідентифікаційний код 37497024) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (адреса: вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, місто Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 7.885,18 грн. пені, 1.611,29 грн. три проценти річних, 12.249,63 грн. інфляційних втрат, 444,47 грн. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 121.283,27 грн. пені, 204.882,64 грн. інфляційних втрат та 20.159,31 грн. три проценти річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2016 р.

Суддя Трускавецький В.П.