Рішення № 58071775, 24.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 911/796/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», Київська область, м. Вишневе

до Приватного підприємства фірми «Волош-Транс», Київська область, м. Біла Церква

простягнення 791600,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №290/03-УРБ-16 від 01.03.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.03.2016 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства фірми «Волош-Транс» (далі - відповідач) про стягнення 791600,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась у Запорізькій області 25.05.2015 року, на території Василівського району, в напрямку міста Запоріжжя, за участю транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «LAMBERET», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_3М.), що належить позивачу та транспортного засобу МАЗ реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом «KRONE», д.н.з. НОМЕР_4 (під керуванням ОСОБА_4В.), що належить відповідачу, позивач зазнав матеріальної шкоди у сумі 791600,00 грн. Оскільки ДТП сталась з вини водія транспортного засобу МАЗ реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_4, позивач на підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 791600,00 грн. матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка складається з 598000,00 грн. матеріальних збитків завданих майну позивача, 1600,00 грн. вартості проведення оцінки пошкоджених транспортних засобів та 192000,00 грн. вартості знищеного товару, який позивач перевозив за замовленням ТОВ ТД «Агро-Трейд» та який перебував в напівпричепі «LAMBERET» АІ7826ХО під час ДТП, та вартість якого була відшкодована позивачем ТОВ ТД «Агро-Трейд».

28.03.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що факти, викладені в постанові прокурора Прокуратури Васильківського району про закриття кримінального провадження від 31.07.2015 р. не мають преюдиціального значення для господарського суду Київської області в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_4 керував автомобілем на законних підставах (мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб), тому відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок ДТП, повинен нести саме ОСОБА_4, проте, оскільки останній помер, то відповідальність за заподіяну шкоду покладається на його спадкоємців. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_4 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем. Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 від 23.11.2015 р. не ґрунтується на достовірній інформації та повному зясуванню усіх обставин, що мають істотне значення для визначення ринкової вартості автомобіля марки DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та причепу «LAMBERET», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП. Позивачем не надано суду жодних доказів того, що під час ДТП автотранспортний засіб позивача здійснював перевезення будь-якого вантажу, вартість якого за повідомленням позивача становить 192000,00 грн., крім того, в товарно-транспортній накладній, на яку посилається позивач, не вказана марка автомобіля, який здійснював перевезення, а лише вказаний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5, що не відповідає реєстраційному номерному знаку АІ1412АТ знищеного автомобіля та не зазначено відомостей про причіп, яким буде здійснюватись перевезення вантажу.

28.03.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування з прокуратури Василівського району Запорізької області матеріалів кримінального провадження, внесеного 25.05.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080190001114, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, для їх огляду у судовому засіданні.

Клопотання обґрунтоване тим, що надана позивачем ксерокопія постанови від 31.07.2015 р. про закриття кримінального провадження є неналежної якості, на ній не можливо прочитати весь текст документа та чітко не видно всі його реквізити.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивачем подано суду оригінал постанови від 31.07.2015 р. про закриття кримінального провадження. Крім того, відповідачем в порушення вимог ст. 38 ГПК України не вказано які інші обставини, крім тих, що зазначені в постанові від 31.07.2015 р. про закриття кримінального провадження, можуть підтвердити матеріали кримінального провадження, внесеного 25.05.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080190001114.

14.04.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, в яких позивач наводив спростування доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме: відповідачем не подано до суду доказів того, що померлий ОСОБА_4 володів транспортним засобом, власником якого є відповідач, на відповідній правовій підставі (на законних підставах); звіти про визначення вартості матеріального збитку оформлені на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092; товарно-транспортна накладна є первинним документом, яка підтверджує факт прийняття вантажу до перевезення.

19.05.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач вказував на те, що автомобіль НОМЕР_6 було передано у користування ОСОБА_4В на підставі довіреності від 20.05.2015 р., виданої відповідачем.

В судових засіданнях 29.03.2016 р., 14.04.2016 р. та 19.05.2016 р. було оголошено перерву до 14.04.2016 р., 19.05.2016 р. та 24.05.2016 р. відповідно.

23.05.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 23.05.2016 р. про призначення експертизи, в якому представник позивача просить призначити технічну експертизу документа, на вирішення якої поставити наступне питання: чи є розбіжності у даті, коли було виготовлено довіреність, зазначеної на папері (20.05.2015), та часі, коли дійсно було виготовлено зазначену довіреність?

Клопотання обґрунтоване тим, що у позивача є сумніви щодо достовірності довіреності від 20.05.2015 р. на імя ОСОБА_4

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Представник позивача в судових засіданнях 29.03.2016 р., 14.04.2016 р., 19.05.2016 р. та 24.05.2016 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судових засіданнях 29.03.2016 р., 14.04.2016 р., 19.05.2016 р. та 24.05.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015 р., приблизно о 14 год. 50 хв. у Запорізькій області, на території Василівського району, в напрямку міста Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412AT з напівпричепом «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО, які належать ТОВ «Фоззі-Фуд», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №101952 та серії СХХ №101874 відповідно, під керуванням водія ОСОБА_3, із транспортним засобом «МАЗ», реєстраційний номерний знак AI8958AM, що належить відповідачу та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САО №043525 з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номерний знак AI4658XX під керуванням водія ОСОБА_4.

В результаті вказаної ДТП відбулась пожежа, внаслідок чого відбулось займання транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «МАЗ» AI8958AM разом з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номерний знак AI 4658 XX - відповідача, застрахована в порядку ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується полісами №АІ/8347112 та №АІ/2739068 відповідно.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди майно позивача, а саме транспортний засіб DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412AT з напівпричепом «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО було пошкоджено, в результаті чого вказане майно не підлягає відновленню, а його подальше використання є неможливим, що підтверджується звітами про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.11.2015 р. та № 4341/4 від 24.11.2015 р. ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит».

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.11.2015 року, за результатом оцінки пошкоджень транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412AT визначено, що вказаний транспортний засіб технічно відновити не можливо, тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - позивачу, складає 385000,00 грн. (ринкова вартість транспортного засобу на момент оцінки).

Окрім транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412АТ позивач також втратив можливість використовувати у своїй господарській діяльності напівпричеп «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО, який в момент ДТП був приєднаний до DAF XF реєстраційний номерний знак AI1412АТ. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4341/4 від 24.11.2015 року, за результатом оцінки пошкоджень транспортного засобу «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО вказаний транспортний засіб технічно відновити не можливо, тому вартість матеріального збитку визначається як сума ринкової вартості вказаного напівпричепу та складає 262500,00 грн. Разом розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у звязку із знищенням транспортного засобу DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412АТ з напівпричепом «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО, складає 647500,00 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Україні забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна ОСОБА_5» за полісом №АІ/8347112, позивач звернувся до вказаної страхової компанії за виплатою страхового відшкодування.

Згідно з статтею 9.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 9.4. вказаного закону страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пунктів 4 та 5 полісу №АІ/8347112 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить 50 тисяч гривень, розмір франшизи 500,00 грн.

В подальшому ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 49500,00 грн. (з вирахуванням франшизи 500,00 гри.). Факт отримання позивачем вказаних грошових коштів від страхової компанії підтверджується копією виписки з банківського рахунку ТОВ «Фоззі-Фуд» від 11.09.2015 р.

Отже, враховуючи викладене, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, становить 598000,00 грн. (647500,00 грн. 49500,00 грн.).

Крім того, наявними в матеріалах справи договорами про надання послуг №574 від 20.11.2015 р. та №579 від 20.11.2015 р. підтверджується, що для проведення оцінки матеріального збитку, позивач залучив ТОВ «ЕАК «Фаворит».

Вартість послуг з оцінки транспортних засобів DAF XF 95.480, реєстраційний номерний знак AI1412АТ з напівпричепом «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО склала 1600,00 грн., які були виплачені позивачем ТОВ «ЕАК «Фаворит» 01.12.2015 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №4340/4 від 01.12.2015 р.

Крім того, як зазначає позивач, в момент ДТП у транспортному засобі позивача, а саме в напівпричепі «LAMBERET», реєстраційний номерний знак AI7826ХО знаходився товар, який належав ТОВ ТД «Агро-Трейд», та який внаслідок вказаного ДТП та пожежі був знищений, вартість товару становила 192000,00 грн. та була відшкодована позивачем ТОВ ТД «Агро-Трейд».

В позовній заяві, позивач з посиланням на ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначає, що саме відповідач зобовязаний відшкодувати йому матеріальну шкоду, оскільки право власності на ТЗ «МАЗ» AI8958AM належить відповідачу, то матеріальна шкода, якої зазнав позивач внаслідок ДТП, має бути відшкодована саме відповідачем.

Частиною 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою прокурора Прокуратури Василівського району від 31.07.2015 року кримінальне провадження за №12015080190001114 було закрито у звязку з тим, що помер підозрюваний ОСОБА_4

Як вбачається з постанови від 31.07.2015 р. про закриття кримінального провадження, під час руху, в районі 322 км + 670 м автодороги Харків-Сімферополь, водій ОСОБА_4, звязку із зниженням уваги та реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, внаслідок чого виїхав на смуг зустрічного руху.

В зазначеній постанові вказано, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 300/15 від 17.06.2015 водієм ОСОБА_4, порушені вимоги п.п. 2.9а, 10.1, 11.4 Правил дорожнього рух України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами № 136 від 06.03.2013 , що знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією. Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер АІ8958AM, з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер АІ4658XX, скоїв зіткнення з автомобілем «DAF XS95480», реєстраційний номер АІ1412AT, з напівпричепом «Lamberet» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, після чого зазначені транспортні засоби допустили зіткнення з автомобілем НОМЕР_7, з напівпричепом «WanHool», реєстраційний номер НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_6 в результаті чого сталось їх займання.

Отже, шкода завдана позивачу, виникла внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерелами підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальних принципах вини.

Оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 31.07.2015 р. встановлено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4, який керував ТЗ «МАЗ» AI8958AM то в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України саме ОСОБА_4 є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну ТОВ «Фоззі-Фуд» внаслідок пошкодження його майна та збитків, понесених останнім внаслідок вказаної ДТП.

Крім того, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що співробітниками ДАІ не було складено протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 126 КУпАП, то вказана особа, керувала автомобілем ТЗ МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 на законних підставах, тобто мала посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Також, виходячи з роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, відповідно до яких, до володільців майна належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб), саме ОСОБА_4 під час ДТП був володільцем автомобіля марки МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3.

Відповідно до ч 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обовязків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-229цс14.

В матеріалах справи наявна довідка ППФ «Волош-Транс» від 22.03.2016 р. №04, з якої вбачається, що ОСОБА_4 ніколи не працював в ППФ «Волош-Транс».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ППФ «Волош-Транс» не є особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду, тому заявлені позовні вимоги про стягнення з останнього матеріальної шкоди у сумі 791600,00 грн. задоволенню не підлягають.

Під час розгляду справи представником позивача до суду було подано клопотання про призначення у справі технічної експертизи документа, на вирішення якої поставити наступне питання: чи є розбіжності у даті, коли було виготовлено довіреність, зазначеної на папері (20.05.2015), та часі, коли дійсно було виготовлено зазначену довіреність?

Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, оскільки встановлення дати виготовлення довіреності від 20.05.2015 р., виданої відповідачем на імя ОСОБА_4 не впливає на результат вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 02.06.2016 р.