Рішення № 58071746, 01.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/6798/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного підприємства «Бонвояж»

про стягнення 427 100,29 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Єфременко О.О - представник за довіреністю № 14-88 від 18.04.14

від відповідача Шилова К.В. - представник за довіреністю від 17.02.16

В судовому засіданні 01.06.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного підприємства «Бонвояж» про стягнення 427 100,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2013 року між сторонами було укладено договір № 2201/14-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався передавати відповідачу як покупцеві природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору. За доводами позивача, на виконання умов договору постачальник поставив відповідачу протягом 2014 року природній газ на загальну суму 1 146 427,17 грн, що підтверджується актами прийняття-передачі природнього газу. За твердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору невчасно проводилися розрахунки за поставлений газ, а тому позивач нарахував у відповідності до п. 9.3. договору пеню у розмірі 143 995,98 грн, а також в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 21 837,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 261 267,02 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6798/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.05.2016.

21.04.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду та заперечення на позовну заяву для долучення до матеріалів справи. У своїх запереченнях на відзив відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача не є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

На виконання умов зазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ протягом січня - грудня 2014 року за актами приймання-передачі від 31.01.2014р. (на 276923,30 грн.), від 28.02.2014р. (на 228096,67 грн.), від 31.03.2014р. (на 210768,11 грн.), від 30.04.2014 р. (на 35921,83 грн.), від 31.10.14 р. (на 18869,51 грн.), від 30.11.14 р. (на 164182,85 грн.), від 31.12.2014 року (на 211664,90 грн.) на загальну суму 1146427,17 грн.

У ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України визначено порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 було затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам).

Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015р. затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого та питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам).

Відповідно до пункту 4 та 3 зазначених вище Порядків підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення.

За доводами позивача 03 червня 2014 року, 16 грудня 2014 року та 23листопада 2015 року між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було укладено три Договори про організацію взаєморозрахунків № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 відповідно, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Порядків та умов надання у 2014 та 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Зазначені Договори було укладено на підставі протокольних рішень Київської міської територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу: № 4 від 27 травня 2014 року, № 7 від 9 грудня 2014 року та № 1 від 15 червня 2015 року.

Зазначеними протоколами та договорами про організацію взаєморозрахунків було узгоджено розмір заборгованості з різниці в тарифах ПП «Бонвояж» в розмірах 134060,27 грн. за 1 квартал 2014 року, 534350,00 грн. за 2-3 квартали 2014р. та 278016,92 грн. за 4 квартал 2014 року відповідно.

Відтак, підписавши зазначені договори та протоколи сторони дійшли згоди погасити заборгованість ПП «Бонвояж» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за отриманий по договору № 2201/2712-ТЕ-41 від 27.12.2013р. протягом 2014 року природний газ у розмірах 134060,27 грн., 534350,00 грн. та 278016,92 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва на загальну суму 946427,17 грн.

У підпункті 2 пунктів 10 Договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язались до проведення взаєморозрахунків не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

За твердженням відповідача, останній добросовісно виконав свої зобов'язання за зазначеними Договорами та перерахував грошові кошти (що надійшли з казначейського рахунку відповідно до договорів про взаєморозрахунки) в той же день позивачу, що підтверджується виписками з Казначейського рахунку від 7 липня 2014 року, 23 грудня 2014 року та 17 грудня 2015 року та платіжними дорученнями № 9 від 4 червня 2014 року (проведено банком 03 липня - в день надходження грошових коштів), № 12 від 17 грудня 2014 року (проведено банком 23 грудня 2014 року - в день надходження грошових коштів) та № 1 від 30 листопада 2015 року (проведено банком 17 грудня 2015 року - в день надходження грошових коштів).

Також, відповідачем зазначає, що 09 вересня 2014 року оплачено 200 000,00 гривень, що підтверджується відповідною випискою та довідкою, наданою позивачем.

Таким чином, за твердженням відповідача, враховуючи наявність укладених сторонами у справі договорів про організацію взаєморозрахунків, якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений в 2014 році відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу № 2201/2712-ТЕ-41, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні, а тому просить суд відмовити у позові повністю.

У судове засідання, призначене на 25.05.2016, з'явилися представник сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив задовольнити. Представник відповідача проти вимог заперечував.

У судовому засіданні 25.05.2016 оголошувалась перерва до 01.06.2016.

У судове засідання, призначене на 01.06.2016, з'явилися представник сторін.

Представник позивача вимоги підтримав, представник відповідача надав пояснення по суті спору проти позовних вимог заперечував та проси суд відмовити у позовних вимогах повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 грудня 2013 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі - продавець/позивач) та Приватним підприємством «Бонвояж» (надалі - покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2201/14-ТЕ-41 (надалі - договір купівлі-продажу), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1. договору купівлі-продажу продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1340 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузлі/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору купівлі-продажу).

У п. 3.4. договору купівлі-продажу зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.2, 5.3. договору купівлі-продажу сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п. 6.1. договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п. 7.1., 7.2. договору купівлі-продажу).

Договір набуває чинності за умовами пункту 11 з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За доводами позивача, на виконання умов договору постачальник поставив відповідачу протягом 2014 року природній газ на загальну суму 1 146 427,17 грн, що підтверджується актами прийняття-передачі природнього газу. За твердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору невчасно проводилися розрахунки за поставлений газ, а тому позивач нарахував у відповідності до п. 9.3. договору пеню у розмірі 143 995,98 грн, а також в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 21 837,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 261 267,02 грн.

Отже, спір у справі виник на думку позивача у зв'язку з невчасним виконанням грошових зобов'язань відповідачем за договором купівлі-продажу природнього газу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов даного договору купівлі-продажу позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 146 427,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природнього газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками, зокрема: від 31.01.2014р. на 276 923,30 грн; від 28.02.2014р. на 228 096,67 грн; від 31.03.2014р. на 210 768,11 грн; від 30.04.2014 р. на 35 921,83 грн; від 31.10.14 р. на 18 869,51 грн.; від 30.11.14 р. на 164 182,85 грн; від 31.12.14 р. на 211 664,90 грн.

За одержаний природний газ відповідачем було сплачено на користь позивача 1 146 427,17 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №65 від 09.09.2014 на суму 200 000, грн, № 9 від 04.06.2014 р. на суму 134 060,27 грн, №12 від 17.12.2014 на суму 534 350,00 грн та №1 від 30.11.2015 р. на суму 278 016,90 грн , а також випискою з банку Приватного підприємства "Бонвояж", які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, зазначеними платежами відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у січні-грудні 2014 року природний газ.

За доводами позивача вказані платежі були здійснені з простроченням оплати.

Проте, як вбачається матеріалів справи 03 червня 2014 року, 16 грудня 2014 року та 23 листопада 2015 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Приватним підприємством «Бонвояж», Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було укладено три Договори про організацію взаєморозрахунків № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 відповідно, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Порядків та умов надання у 2014 та 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Вказані Договори було укладено на підставі протокольних рішень Київської міської територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу: № 4 від 27 травня 2014 року, № 7 від 9 грудня 2014 року та № 1 від 15 червня 2015 року.

Зазначеними протоколами та договорами про організацію взаєморозрахунків було узгоджено розмір заборгованості з різниці в тарифах ПП «Бонвояж» в розмірах 134060,27 грн. за 1 квартал 2014 року, 534350,00 грн. за 2-3 квартали 2014р. та 278016,92 грн. за 4 квартал 2014 року відповідно.

Відтак, підписавши зазначені договори та протоколи сторони дійшли згоди погасити заборгованість ПП «Бонвояж» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за отриманий по договору № 2201/2712-ТЕ-41 від 27.12.2013р. протягом 2014 року природний газ у розмірах 134060,27 грн., 534350,00 грн. та 278016,92 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва на загальну суму 946427,17 грн.

Крім іншого, слід зазначити, організовуючи розрахунки з погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2201/14-ТЕ-41, у підпункті 2 пункт 10 Договорів № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до спірного Договору.

До того ж, строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості у визначеній в ньому сумі, за умовами Договорів № 301/30, № 1462/30 та № 23/375, пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Укладення договору про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників.

Так, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Тому позивач, уклавши вищевказані п'ятисторонні Договори № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 реалізував своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з Державного бюджету.

Відтак, уклавши Договори № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за спірним Договором купівлі-продажу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 Договору купівлі-продажу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договорами № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Виходячи з того, що зобов'язання з оплати природного газу сторони погодили умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків № 301/30, № 1462/30 та № 23/375 прострочення оплати за умовами яких відповідачем не допущено, то підстав для задоволення позову про стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення вказаної суми суд не вбачає.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постановах від 09.09.2014 (справи №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-1/1043-2012-42/528-2012), від 16.09.2014 (справа №5011-42/1230-2012-69/542-2012), від 23.09.2014 (справа №5011-35/1271-2012), які в силу положень частини 1 статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем же під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує нарахування штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2016

Суддя Пукшин Л.Г.