Рішення № 58071560, 24.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016Справа №914/1771/15

За позовом Львівської митниці Державної фіскальної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Групп" м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 902453,59 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у червні 2015 року Львівська митниця Державної фіскальної служби України звернулася в господарський суд Львівської області з позовом про витребування майна або відшкодування його вартості, стягнення неустойки за неналежне виконання договору відповідального зберігання № 521 від 29 липня 2014 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 8 червня 2015 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2015 р. справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Позивач зазначав, що на підставі укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" (далі - відповідач) договору № 521 відповідального зберігання від 29 липня 2014 р. на митний склад відповідача були передані 9 двигунів ЯМЗ-5340.1000175-20 з обладнанням (заводські номери Е0008473, Е0008474, Е0008488, Е0008489, Е0008510, Е0008511, Е0008512, Е0008513, Е0008514), які перебували під митним контролем.

Після закінчення строку зберігання під митним контролем указаного товару він 30 квітня 2015 р. надіслав відповідачу вимогу № 5041/13-70-10/15 про повернення товару на склад митниці в 5-дений строк з моменту одержання цієї вимоги.

Всупереч умов п. 3.1.5 договору, згідно якого зберігач зобов'язаний повернути майно поклажедавцеві за першою вимогою, відповідач переданий йому на зберігання товар не повернув.

Також вказував, що 9 жовтня, 19 листопада 2014 та 12 січня 2015 років для проведення інвентаризації огляду товару працівників митниці на склад відповідача допущено не було, про що було складно відповідні акти.

За таких обставин позивач на підставі ч. 1 ст. 949, ч. 1 ст. 953 ЦК України просив задовольнити позов, витребувати указане майно, передане ним на зберігання відповідачу загальною вартістю 827939,06 грн. або відшкодувати його вартість.

Крім того, посилаючись на прострочення відповідачем повернення майна за договором відповідального зберігання, ненадання відповідачем допуску до майна його представникам для проведення інвентаризації, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь передбачених п.п. 5.3, 5.4 договору 62095,43 грн. пені за прострочення повернення майна та 12419,10 грн. пені за ненадання допуску до цього майна.

У процесі розгляду справи позивач заявою № 1692/13-70-10/20 від 31 серпня 2015 р. збільшив розмір заявленої до стягнення пені за прострочення повернення майна до 455366,48 грн., зменшив вимоги в частині відшкодування вартості майна, підтримав вимоги в іншій частині.

Заявою від 6 травня 2016 р. № 923/13-70-10/17 позивач знову зменшив вимоги, вказав, що згідно акту прийому-передачі товарів (предметів) № 59 відповідач повернув йому спірне майно загальною вартістю 827939,06 грн., підтримав вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки.

Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення неустойки за неналежне виконання договору відповідального зберігання № 521 від 29 липня 2014 р.

Представник позивача у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Зазначав, що майно, яке є предметом договору відповідального зберігання та відносно якого виник спір, належало йому на праві власності на підставі контракту № 804-183-ДП/ЭЗК/13 від 1 серпня 2013 р., укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством "Автодизель". Також зазначав, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем по митним платежам, вищевказане майно розмитнене, тому зобов'язання за спірним договором було припинене. Його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

У процесі розгляду до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Групп".

Третя особа у поясненнях на позовну заяву проти заявленого позивачем позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність. Пояснила, що до неї перейшло право власності на майно, яке є предметом спору, на підставі укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу № 118 від 8 грудня 2014 р.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представників сторін, третьої особи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору № 521 відповідального зберігання від 29 липня 2014 р., додаткової угоди № 1 від 30 вересня 2014 р. до нього на митний склад останнього були передані 9 двигунів ЯМЗ-5340.1000175-20 з обладнанням (заводські номери Е0008473, Е0008474, Е0008488, Е0008489, Е0008510, Е0008511, Е0008512, Е0008513, Е0008514), які перебувають під митним контролем.

Це підтверджується наявними у справі копіями договору відповідального зберігання, додатковою угодою до нього, актом про приймання-передачі товарів (предметів) на відповідальне зберігання № 176 від 29 липня 2014 р.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору відповідального зберігання, врегульовані гл. 66 ЦК України.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку із повернення майна, недопуску працівників митниці до цього майна для проведення інвентаризації та у зв'язку з цим права вимагати від відповідача сплати передбачених п.п. 5.3, 5.4 договору 62095,43 грн. пені за прострочення повернення майна та 12419,10 грн. пені за ненадання допуску до цього майна.

Відповідно до умов п. 3.1.5 договору відповідального зберігання, вимог ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

30 квітня 2015 р. позивач заявив відповідачу вимогу № 5041/13-70-10/15 про повернення йому майна за договором відповідального зберігання в 5-дений строк з моменту одержання цієї вимоги.

Це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями зазначеної вимоги та повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900042688645 з відміткою про одержання його відповідачем 7 травня 2015 р.

Поясненнями позивача, актом прийому-передачі товарів (предметів) № 59 від 28 квітня 2016 р., видатковою накладною № 102 від 28 квітня 2016 р., уніфікованою митною квитанцією МД-1 серія КВ № 647895 від 28 квітня 2016 р. стверджується факт повернення відповідачем позивачу переданого на зберігання майна загальною вартістю 827939,06 грн., а саме, 9 двигунів ЯМЗ-5340.1000175-20 з обладнанням (заводські номери Е0008473, Е0008474, Е0008488, Е0008489, Е0008510, Е0008511, Е0008512, Е0008513, Е0008514) з порушенням встановленого договором та МК України строку.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано.

Згідно умов п. 3.1.6 договору зберігач зобов'язаний надати доступ до майна поклажодавця його представникам для проведення інвентаризації чи для інших цілей.

Наявними у матеріалах справи актами про недопуск на склад для проведення інвентаризації товарів, що знаходяться на відповідальному зберіганні від 9 жовтня, 19 листопада 2014 та 12 січня 2015 років підтверджується факт недопуску представникам митниці (позивача) до переданого на відповідальне зберігання відповідачу майна.

Відповідно до умов п.п. 5.3, 5.4 договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки.

У випадку ненадання доступу до майна поклажодавця його представникам для проведення інвентаризації чи для інших цілей, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен такий недопуск.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив повернення майна за спірним договором, допуск до майна поклажодавця його представникам для проведення інвентаризації не надав, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України підлягає стягненню 467785,58 грн. пені (455366,48 + 12419,10).

Відповідачем не надано належних доказів бездіяльності позивача, яка зумовлювала б його прострочення у спірному зобов'язанні, тому доводи з цього приводу є необґрунтованими.

Враховуючи, що передане відповідачу на відповідальне зберігання спірне майно було повернуто позивачу, вжиті на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 5 квітня 2016 р. заходи до забезпечення позову відповідно до вимог ст. 68 ГПК України підлягають скасуванню.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача у доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, код 35122889) на користь Львівської митниці Державної фіскальної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код 39420875) 467785,58 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, код 35122889) у доход Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) 19435,87 грн. судового збору.

Заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 5 квітня 2016 р., скасувати.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар