Рішення № 58071285, 31.05.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2016 р. Справа № 902/63/16

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

відповідача : не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Компані" (вул. Келецька, б.54-Д, м. Вінниця. 21021)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю Przedsiebiorstwo Prorodukcyjno Handlowe "AGRONAS" (ul.Zeromskiego, 83, 62-600, Kolo, Polska)

про стягнення 821579,3 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Компані" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Przedsiebiorstwo Prorodukcyjno Handlowe "AGRONAS" заборгованості в сумі 821579,3 грн. згідно укладеного між сторонами контракту № 01/07 від 01.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25 січня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/63/16 з призначенням до розгляду.

04 лютого 2016 р. ухвалою суду провадження у справі зупинено до 17.05.2016 р. та призначено судове засідання (резервна дата 31.05.2016 р.) у зв'язку з необхідністю забезпечення належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача-нерезидента, що потребує за собою звернення господарського суду із відповідним судовим дорученням (про вручення ухвали про призначення судового засідання відповідачу) до компетентного органу іноземної держави. Вказаною ухвалою також зобовязано позивача здійснити переклад ухвал про порушення та зупинення провадження у справі на мову держави нерезидента.

Господарський суд Вінницької області звернувся до уповноваженого органу іноземної держави з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 10.03.2016 року.

10 травня 2015 року від уповноваженого органу іноземної держави надійшло Підтвердження відповідно до ст. 6 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 26.04.2016р., згідно якої уповноважений представник відповідача 25.04.2016 р. отримав ухвали про порушення та зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 17.05.2016 року поновлено провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні на 31.05.2016 року (резервна дата).

13 травня 2016 року через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення згідно яких, останній надає докази часткової сплати відповідачем суми боргу, а саме платіжне доручення в іноземній валюті від 13.04.2016 р. № 03МТ160411165198 на суму 9980,00 EUR.

Ухвалою суду від 31.05.2016р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 269467,64 грн. (еквівалент 9980,00 EUR) заборгованості.

В судове засідання 31.05.2016 року зявився представник позивача, відповідач правом участі у справі не скористався, хоча про час та дату був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене вище, а також положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31 травня 2016 року представник позивача підтримала заяву подану до суду 30.05.2016 року про зменшення позовних вимог враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу, а тому позивач просить стягнути з відповідача 574014,47 грн. (еквівалент 20,448 EUR на 30.05.2016 р.) заборгованості.

Суд оглянувши подану заяву приймає її на підставі ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Компані" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Przedsiebiorstwo Prorodukcyjno Handlowe "AGRONAS" (покупець) укладено контракт № 01/07 (а.с. 7-9).

Відповідно до п.1.1 Контракту продавець продав, а покупець купив на умовах СРТ- Kolo, Polska, склад покупця, згідно термінології Incoterms-2012, насіння віки посівної, надалі товар.

Згідно п. 1.2. Контракту загальна кількість товару, яка поставлена згідно Контракту, визначається в тонах і складається з загальної кількості товару поставленого в кожній партії товару за цим Контрактом. Строк поставки та кількість кожної партії товару визначається сторонами додатково на підставі заявок покупця та інвойсів продавця.

Відповідно до п. 2.2. Контракту загальна сума контракту складає 500000,00 ЕUR.

Згідно п. 2.4. Контракту зазначена в інвойсах вартість товару є фіксованою і зміні не підлягає.

Відповідно до п. 2.5 Контракту платіж за кожну поставлену партію товару має бути здійснений на протязі 90 календарних днів після отримання даної партії товару, якщо в інвойсі не вказано інше.

Згідно п. 3.2. Контракту датою поставки товару вважається дата митного оформлення товару Продавцем на Українській митниці.

Контракт вступає в силу із дати його підписання уповноваженими особами і діє до 31.12.2018 р. (п. 9.1 Контракту)

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов контракту №01/07 від 01.07.2015 р. позивач виконав належним чином, а саме:

На підставі замовлень відповідача, позивачем було виставлено:

- інвойс № 1/15 від 24.07.2015 р. на поставку товару на суму 10200,00 EUR. 13 серпня 2015 р. відповідно до умов контракту товар був відправлений на адресу отримувача, що підтверджується митною декларацією № 205060000/2015/003477. Враховуючи термін відстрочки платежу, оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 11 листопада 2015 року.

- інвойс № 5/15 від 24.09.2015 р. на поставку товару на суму 11220,00 EUR. 01 жовтня 2015 р. відповідно до умов контракту товар був відправлений на адресу отримувача, що підтверджується митною декларацією № 205060000/2015/005670. Враховуючи термін відстрочки платежу, оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 31 грудня 2015 року.

- інвойс № 6/15 від 02.10.2015 р. на поставку товару на суму 11220,00 EUR. 09 жовтня 2015 р. відповідно до умов контракту товар був відправлений на адресу отримувача, що підтверджується митною декларацією № 205060000/2015/006046. Враховуючи термін відстрочки платежу, оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 07 січня 2016 року.

Так загальна сума поставленого позивачем товару складає 32640,00 EUR.

21 жовтня 2015 року відповідач за поставлений 13.08.2015 р. товар здійснив оплату в розмірі 2212,00 EUR.

14 січня 2016 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою про оплату заборгованості по виставленим інвойсам у розмірі 30428,00 EUR. Однак відповідач відповіді на претензію не направив гроші не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника позивача, відповідач розрахунки за поставлений товар в повній мірі не провів, відтак у останнього виник борг перед позивачем в сумі 30428,00 EUR, що еквівалентно станом на день подання позову до суду 821579,30 грн.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало приводом звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов наступних висновків.

Беручи до уваги п. 9. Контракту, згідно із якого усі спори, які виникають з контракту врегульовуються за законодавством України.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами контракту від 22.07.2014 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, судом встановлено що на день подання позовної заяви до суду у відповідача перед позивачем рахувалась заборгованість в розмірі 30428,00 EUR, після порушення провадження у справі відповідачем здійснено часткову проплату в розмірі 9980,00 EUR (ухвала про припинення провадження у справі в даній частині).

Так на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 20448,00 EUR.

Відповідно до поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 574014,47 грн. що еквівалентно 20448,00 EUR.

Суд перевіривши розрахунок позивача зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 у разі подання позову про стягнення національної валюти України еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

З огляду на це як встановлено судом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 20448,00 EUR, що на день подання позову до суду еквівалентно 552111,66 грн., а не 574014,47 грн., як зазначено позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, оскільки останній розраховуючи еквівалент взяв курс визначений Національним банком України, на день зменшення позовних вимог, що суперечить чинному законодавству.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення 574014,47 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню частково в сумі 552111,66 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відтак, виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Przedsiebiorstwo Prorodukcyjno Handlowe "AGRONAS" (ul.Zeromskiego, 83, 62-600, Kolo, Polska, NIP НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд Компані" (вул. Келецька, б.54-Д, м. Вінниця. 21021, код 38635355) 552111,66 грн. заборгованості та 12323,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В позові у частині стягнення 21902,81 грн. - заборгованості відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02 червня 2016 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (ul.Zeromskiego, 83, 62-600, Kolo, Polska)