Рішення № 58071044, 01.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.16р. Справа № 904/3483/16

За позовом Приватного акціонерного товариство Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 49 000,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" на свою користь суму майнової шкоди у розмірі 49000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3045/14-Т/ЗП14 від 19.12.2014 року, укладеному між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1, застраховані майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), повязані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1. 24.08.2015 року стався страховий випадок, внаслідок якого згідно страхового акту №3045/14-Т/ЗП1-2 на виплачено страхове відшкодування на загальну у сумі 69 455,15 грн. Оскільки страхова подія, внаслідок якої було здійснено страхову виплату, виникла з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої, як зазначає позивач, застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Дім страхування" згідно полісу серії АІ/0198980, відповідно до якого ліміт передбачений 50 000,00 грн. та розмір франшизи за яким становить 1000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресної вимоги, в межах ліміту відповідальності та за вирахуванням наведеної суми франшизи, у розмірі 49 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, просить прийняти заяву про застосування строку позовної давності та з цих підстав в задоволенні позову відмовити. Також у відзиві на позов відповідач просить розглядати справу без участі представника.

Матеріали справи містять два відзиви відповідача вих.№ 559 та №560 від 20.05.2016 року аналогічного змісту.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 01.06.2016 року не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Поштове відправлення (ухвала суду) направлене на адресу позивача, отримана останнім 23.05.2016 року, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення №0305607636198.

01.06.2016 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Клопотання мотивоване значним об'ємом судових справ та неможливістю бути присутнім у даному судовому засіданні. У даному клопотанні представник позивача підтримує позовні вимога та просить задовольнити їх повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що поштове відправлення (ухвала суду) направлялося за місцезнаходженням відповідача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49101, м.Дніпропетровськ, вул. Короленко, 21, ідентифікаційний код 21870998).

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" надіслане судом відповідачу поштове повідомлення вручене 28.05.2016 року адресату.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи був відкладений з 17.05.2016 року на 01.06.2016 року.

У судовому засіданні 01.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2015 року по вул. Героїв Сталінграда, 30 у м. Запоріжжя, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення застрахованого в позивача автомобіля "Porshe Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля "АЗЛК", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Ноndа", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4

Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя та автомобільної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, автомобіль марки "Porshe Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано ліве заднє крило, задній бампер та заднє праве крило.

Пошкоджений автомобіль належить ОСОБА_1, застрахований в приватному акціонерному товаристві Страховій компанії "Арсенал Страхування" згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3045/14-Т/ЗП1 від 19.12.2014 року.

Вигодонабувачем за даним договором є ОСОБА_1.

Строк дії договору з 20 грудня 2014 року по 19.12.2015 року (п. 16 договору). Строк дії договору відповідає строку дії періодів страхування, зазначених у пунктах 23.1 та 23.2 договору, за умови сплати страхувальником кожного наступного страхового платежу.

Відповідно до постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя винною в даній ДТП визнано водія автомобіля "АЗЛК", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 та стягнуто з нею штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Отже, вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку.

Дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила пошкодження автомобілю марки "Porshe Cayenne", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, відповідно до умов договору є страховим випадком.

Згідно висновку №111/09 від 02.09.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Porshe Cayenne становить 71 646,98 грн.

Наданий позивачем у якості доказу висновку №111/09 від 02.09.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків від 02.09.2015 року, складений спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_5 (свідоцтво №364, видане Міністерством юстиції України 10.01.2001 року, за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості КТС, розмірів збитків, спричинених власникам ТЗ", дійсне до 22.02.2016 року).

Відповідно до рахунку-фактури №АБ-0102 від 28.08.2015 року вартість виконаних робіт з ремонту пошкодженого автомобіля, виконаного ФОП ОСОБА_6В, склала 69 455,15 грн.

28.08.2015 року позивачем складено страховий акт №3045/14-Т/ЗП1-2, відповідно якого сума страхового відшкодування згідно наведеного розрахунку, а також розрахунку суми матеріального збитку становить 69 455,15 грн.

На підставі страхового акту №3045/14-Т/ЗП1-2 від 28.08.2015 року, згідно платіжного доручення №32564 від 01.09.2015 року позивачем було перераховане страхове відшкодування в сумі 69 455,15 грн. на користь ФОП ОСОБА_6.

Отже, сума виплаченого страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3045/14-Т/ЗП від 19.12.2014 року складає 69 455,15 грн.

Відповідно до полісу серії АІ №0198980 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дім страхування", як страховиком, та ОСОБА_7 як страхувальником, застраховано цивільно-правову відповідальність останнього щодо транспортного засобу АЗЛК2140, державний номер НОМЕР_3.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Доказів неправомірності керування автомобілем "АЗЛК", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 до матеріалів справи не залучено, відповідачем з даного приводу заперечень не надано, а отже судом приймається правомірність керування даним транспортним засобом ОСОБА_2

Згідно даних МТСБУ поліс серії АІ №0198980 є діючим на 24.08.2015 року.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн.

Франшиза становить 1000,00 грн.

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що у нього, як страховика за договором майнового страхування та особи, що виплатила страхове відшкодування, є право зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого страхування, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 названого Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За визначеннями, наведеними у ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено вище, цивільно-правова відповідальність особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дім страхування".

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Обов'язок повідомити відповідача про страховий випадок встановлено ст.26 Закону України "Про страхування" для страхувальника, а не для відповідача.

Обставини неповідомлення відповідача його страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки, визначені у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція на дату виникнення спірних правовідносин) не є підставою для відмови у виплаті відповідачем позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 року, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

У разі неповідомлення у встановлений строк страховика про настання ДТП в останнього виникає право на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП (правова позиція Верховного Суду України, наведена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 року, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2014 року у справі № 914/3831/13).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно платіжного доручення №32564 від 01.09.2015 року позивачем виплачено на користь ФОП ОСОБА_6 страхове відшкодування ОСОБА_1С, у розмірі 69 455,15 грн.

Відповідно до пояснень позивача, страхове відшкодування сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_6, у зв'язку з здісненням останнім ремонту транспортного засобу, згідно п.17 договору добровільного страхування. Претензій від власника транспортного засобу щодо виплати страхового відшкодування до страхової компанії не надходило.

Відповідно до наданих позивачем до суду відомостей щодо полісу серії АІ № 0198980 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої шкоди у розмірі 49 000,00 грн., оскільки вищеназваним полісом за шкоду майну складає 50 000,00 грн. та франшиза 1 000,00 грн.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за полісом серії АІ №0198980 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вимоги позивача до відповідача про відшкодування завданої шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи підлягають задоволенню повністю у сумі 49 000,00 грн.

Посилання відповідача на застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити, не приймаються судом зважаючи на їх безпідставність. Відповідач просить застосувати до виниклих правовідносин загальну позовну давність у три роки.

Так, дійсно між сторонами склалися відносини суброгації, а не регресу, про що вірно зазначає у відзиві відповідач. Аналогічна правова позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 року по справі №3-165гс14.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що страховий випадок настав 24.08.2015 року, а відтак трирічний строк позовної давності ще не сплинув.

Інших заперечень щодо заявленого позову у відзиві на позов відповідачем не наведено.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 Закону України "Про страхування", статтями 9, 12, 22, 29, 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 21, ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, ідентифікаційний код 33908322) виплачене страхове відшкодування у сумі 49 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2016 року.

Суддя О.М. Крижний