Ухвала суду № 58070612, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/47788/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року

у справі №820/4292/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАНТІС» (надалі - ТОВ «МІРАНТІС»)

до 1) Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, 2) Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у м.Рівному, ДПІ у Московському районі м.Харкова)

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2015 року ТОВ «МІРАНТІС» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

визнати протиправними дії ДПІ у м. Рівному щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», внесених на підставі актів від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року № 63/17-16-22-02/38342697;

зобов'язати ДПІ у м. Рівному та ДПІ у Московському районі м. Харкова відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «МІРАНТІС» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015р. № 63/17-16-22-02/38342697;

скасувати рішення ДПІ у м. Рівному у формі наказів від 16.09.2014 року № 658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 28.10.2014 року № 898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697»;

визнати протиправними дії ДПІ у м. Рівному з проведення документальних позапланових перевірок ТОВ «МІРАНТІС» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків на підставі наказів від 16.09.2014 року № 658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 28.10.2014 року № 898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697» та складання актів від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року № 63/17-16-22-02/38342697;

визнати протиправними дії ДПІ у м. Рівному зі встановлення в актах перевірки ДПІ у м. Рівному про результати документальних позапланових перевірок ТОВ «МІРАНТІС» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків;

скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 23.03.2015 року №0000462202; від 23.03.2015 року №0000472202; від 24.11.2014 року №0003452201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», внесених на підставі актів від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року № 63/17-16-22-02/38342697.

Зобов'язано ДПІ у м. Рівному відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «МІРАНТІС» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015р. № 63/17-16-22-02/38342697.

Скасовано рішення ДПІ у м. Рівному у формі наказів від 16.09.2014 року № 658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 28.10.2014 року № 898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697».

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному з проведення документальних позапланової перевірок ТОВ «МІРАНТІС» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків на підставі наказів від 16.09.2014 року № 658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 28.10.2014 року № 898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697», від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНТІС», податковий номер 38342697» та складання актів від 29.09.2014 року №658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року № 63/17-16-22-02/38342697.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 23.03.2015 року №0000462202; від 23.03.2015 року №0000472202; від 24.11.2014 року №0003452201.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», внесених на підставі актів від 29.09.2014 року № 658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року №63/17-16-22-02/38342697;

зобов'язання ДПІ у м. Рівному відновити суму податкового кредиту в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок»; інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», внесених на підставі актів від 29.09.2014 року № 658/17-16-22-01/38342697; від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697; від 10.03.2015 року №63/17-16-22-02/38342697;

скасування рішення ДПІ у м. Рівному у формі наказів від 16.09.2014 року №658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача», та від 28.10.2014 року №898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача»; від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача»;

визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному з проведення документальних позапланових перевірок позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків на підставі наказів від 16.09.2014 року №658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача», та від 28.10.2014 року №898 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача»; від 20.02.2015 року №110 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача» та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м.Рівному звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким відмовити в позові повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «МІРАНТІС» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу ДПІ у м.Рівному без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДПІ у м.Рівному, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «МІРАНТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР» за серпень 2014 року, результати якої оформлені актом від 11.11.2014 року №737/17-16-22-01/38342697.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ «МІРАНТІС» п.44.1 ст. 44 розділу 1, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 року №0003452201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідному розмірі.

Крім того, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «МІРАНТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «АЗОНТЕС» та ТОВ «ДОНМАС» за вересень-грудень 2014 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 10.03.2015 року №63/17-16-22-02/38342697, в якому зазначено про порушення позивачем п.44.1 ст. 44 розділу 1, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 10.03.2015 року №63/17-16-22-02/38342697 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 року № 0000462202 згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість та № 000472202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідному розмірі.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про безтоварний характер операцій з придбання ТОВ «МІРАНТІС» нафтопродуктів у ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР», ТОВ «АЗОНТЕС» та ТОВ «ДОНМАС».

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини справи та зібрані в ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, судами встановлено, що між ТОВ «МІРАНТІС» (покупець) та ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР» (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-00038 від 01.08.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано додаткові угоди, акти приймання-передачі нафтопродуктів №140831000000079, №140831000000031, податкові накладні від 31.08.2014 року №79, 31, платіжні доручення та звіт про операції.

Крім того, ТОВ «МІРАНТІС» (покупець) та ТОВ «ДОНМАС» (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів від 21.10.2014 року № ДГ-00066, від 22.12.2014 року № ДГ-0327, від 01.10.2014 року № ДГ-00012, від 01.12.2014 року № ДГ-0233, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження реальності здійснення укладених правочинів, позивачем надано до матеріалів справи додаткові угоди, податкові накладні №64, №115, №200, акти приймання-передачі нафтопродуктів № РН-0037522, №141231000000119, № РН-0037455, №141231000000025.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «АЗОНТЕС» укладено договори поставки нафтопродуктів №НП-19 від 01.09.2014 року, №НП-70 від 22.09.2014 року, №НП-288 від 01.10.2014 року, №НП-345 від 21.10.2014 року.

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів №140930000000020, №140930000000042, 141031000000254, 1410310000000311, 140930000000083, податковими накладними №132, 114, 112, 171, 117,174, розрахунками 13, 14, 13, 14, накладними №ВН-000000000026, №ВН-000000000027, №ВН-000000000026, №ВН-000000000027, платіжним дорученням та звітом про операції.

Оприбуткування придбаного товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерським рахункам.

Поставлені контрагентами товари відповідають вимогам якості, що підтверджується сертифікатами відповідності та паспортами якості.

Укладені з названими постачальниками договори передбачали умови транспортування EXW резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» та/або АЗС покупця (ІНКОТЕРМС-2010).

Транспортування нафтопродуктів від ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ПАРТНЕР», з ТОВ «АЗОНТЕС» та ТОВ «ДОНМАС» фактично не відбувалося, оскільки з названими контрагентами було укладено договори зберігання із ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Так, зберігання нафтопродуктів здійснювалось відповідно до договору зберігання №4199, укладеного 03.07.2014 року між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Крім того, встановлено, що у позивача в оренді наявні автозаправні станції для реалізації придбаної продукції у контрагентів, що підтверджується наявним у матеріалах справи договорами про найм (оренду) автозаправних станцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що надані позивачем документи, які не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами є належними, допустимими та достатніми доказами дійсного проведення господарських операцій за спірними правочинами.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарським операціям на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання відповідача на інформацію, що міститься в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи не було надано суду жодних доказів наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а тому вищезазначені висновки відповідача носять лише характер припущення, які не підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун