Ухвала суду № 58070592, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/9991/19666/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Руденко С.О.,

представника відповідача - Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року

у справі № 2а/0470/6887/11 (№2а-6887/11/0470)

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2011 року: № 0000118821 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 318240,12 грн. за основним платежем та у сумі 79560,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000108821 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2995,00 грн. з основним платежем та у сумі 749,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомленя-рішення № 0000118821 від 18 лютого 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську в частині нарахування ДП «Придніпровська залізниця» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 304286,42 грн. та штрафних санкцій у розмірі 76071,59 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомленя-рішення №0000108821 від 18 лютого 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську в частині нарахування ДП «Придніпровська залізниця» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2995,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 749,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Придніпровська залізниця», посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську провела планову виїзну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 157/08-03/1-01073828 від 01 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, пунктів 1.22, 1.25, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 5.3.2, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 5.4.1, 5.4.8, 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 39928,37 грн. (у тому числі: за 2009 рік - на 25190,86 грн., за 1 півріччя 2010 року - на 14737,51 грн.; вимоги пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпунктів 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту «д» пункту 6.5 статті 6, підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4,7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пунктів 9.2, 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за період з січня 2009 по грудень 2009 року та з січня 2010 року по червень 2010 року включно на загальну суму 343899,00 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

18 лютого 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000118821, яким згідно підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Придніпровська залізниця» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 429873,75 грн., у тому числі: 343899,00 грн. - за основним платежем, 85974,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

18 лютого 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000108821, яким згідно підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Придніпровська залізниця» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 49910,46 грн., у тому числі: 39928,37 грн. - за основним платежем, 9982,09 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є безоплатною передачею товарів або натуральною виплатою у рахунок оплати праці, що виключає підстави для визначення вартості молока як бази оподаткування податком на додану вартість; положення Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають обов'язку платника відкоригувати податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість у складі простроченої кредиторської заборгованості; Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивач у січня 2010 року неправомірно не нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з імпорту послуг, отриманих від нерезидента на митний території України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 152647,43 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 38161,85 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що операції з безоплатної видачі позивачем молока працівникам, зайнятим на тяжких та шкідливих умовах праці, фактично являються операціями з продажу молока, на які повинен нараховуватись податок на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

За визначенням, наведеним у пункті 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Частиною 1 статті 166 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Положеннями пункті 6.1.7 колективного договору Придніпровської залізниці передбачено, що адміністрація зобов'язується забезпечити видачу працівникам, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно молока або інших рівноцінних продуктів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) був затверджений перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, до яких належать, зокрема, надання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Відповідно до пункту 3.19 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належить до фонду оплати праці вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є безоплатною передачею товарів або натуральною виплатою у рахунок оплати праці, що виключає підстави для визначення вартості молока як бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки здійснюються не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 151638,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37909,73 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що структурні підрозділи ДП «Придніпровська залізниця» неправомірно здійснили коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сторону їх зменшення по податкових накладних, з дати виписки яких минуло більше, ніж 1095 днів (при списанні кредиторської заборгованості, пор якій минув термін позовної давності, на загальну суму 151639,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Отже, сам факт виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість під час отримання попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника (продавця) товарів, а особою, яка здійснює такий платіж, - статусу отримувача (покупця) таких товарів для цілей застосування Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари постачальником нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість та виписується податкова накладна, яка дає право покупцю на податковий кредит.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську звернулась до позивача із запитом від 04 листопада 2010 року №37943/10-03/1-19 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо відображення в податковому обліку кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, а також сумнівної (безнадійної) заборгованості, на який ДП «Придніпровська залізниця» надала перелік списаної заборгованості за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, а також надало пояснення про те, що зазначена кредиторська заборгованість утворилась внаслідок перерахування переплат підприємствами-покупцями вартості послуг залізничних перевезень, які залізницею не були фактично надані.

Як вбачається з протоколів засідання робочої комісії Придніпровської залізниці з розгляду причин виникнення кредиторської заборгованості та проведеної роботи щодо її ліквідації, комісією були ухвалені рішення щодо відображення кредиторської заборгованості у складі валових доходів залізниці (т.2 арк. справи 160-162, 173-216).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають обов'язку платника відкоригувати податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість у складі простроченої кредиторської заборгованості, оскільки суми податку на додану вартість у складі сумнівної (безнадійної) кредиторської заборгованості позивач включав до складу валових доходів, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальною нормою - пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2995,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 749,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно не відкоригував валові витрати в сторону зменшення на вартість придбаних товарів (робіт, послуг) по кредиторській заборгованості на загальну суму 11980,00 грн., по якій минув строк позовної давності, оскільки позивач не поніс витрати на їх придбання.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законом не закріплено обв'язок платника податку коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій події, у разі несплати товарів у межах строку позовної давності, а лише встановлено можливість віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна