Ухвала суду № 58070587, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/47883/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної фіскальної служби Українина постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 рокуу справі№813/2188/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адамас»доДержавної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіпровизнання недійсними податкових консультацій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамас» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Адамас») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС України) та Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати недійсними податкові консультації викладені у листі ГУ ДФС у Львівській області від 12 березня 2015 року №1423/10/13-01-15-03-09 та у листі ДФС України від 09 квітня 2015 року №7516/6/99-99-02-02-15.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач листом №12/02/01 від 12 лютого 2015 року звернувся до відповідача 2, в якому просив «з метою правильного застосування норм податкового законодавства щодо порядку сплати авансових внесків з податку на прибуток, відповідно до пункту 57.1 статті 57 та перехідних положень Податкового кодексу України, підтвердити правильність своїх тверджень щодо практичної реалізації попередньої редакції частини 9 пункту 57.1 статті 57 в розрізі змін до Податкового кодексу України від 28 грудня 2014 року, а саме: у разі не отримання прибутку або отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року, щодо можливості подання ТОВ «Адамас» податкової декларації з наступним звільненням від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного року та з подальшим визначенням податкових зобов'язань».

ГУ ДФС у Львівській області листом від 12 березня 2015 року №1423/10/13-01-15-03-09 надало податкову консультацію. Зміст консультації полягає у тому, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким внесено зміни до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток. З посиланням на пункти 9 та 22 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що внесеними змінами передбачено подання річної податкової декларації з податку на прибуток до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком і не передбачено подання декларації за підсумками першого кварталу у разі неотримання прибутку або отримання збитків. Тому сплата щомісячних авансових внесків у березні 2015 року - травні 2016 року провадиться у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

17 березня 2015 року ТОВ «Адамас» звернулося до ДФС України з листом аналогічного змісту.

ДФС України надало відповідь листом від 09 квітня 2015 року №7516/6/99-99-02-02-15. Зміст консультації полягає у тому, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким внесено зміни до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. З 01 січня 2015 року не передбачено норми, що діяла до 01 січня 2015 року, відповідно до якої якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тому платник податку на прибуток, який сплачує авансові внески за результатами 2014 року та за підсумками І кварталу 2015 року не отримав прибуток або отримав збиток, не має підстав для припинення сплати авансових внесків та подання податкової декларації за І-й квартал 2015 року.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані позивачем податкові консультації містять роз'яснення внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року змін до Податкового кодексу України, які не відповідають суті таких змін, що є підставою для їх скасування.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

28 грудня 2014 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII (далі по тексту - Закон України №71- VIII).

Пунктом 12 названого Закону пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) викладено у новій редакції:

«Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації.»

Пунктом 37 Закону України №71- VIII у підрозділі 4 пункт 9 також викладеного у новій редакції:

«У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.».

За результатами аналізу наведеної правової норми суди дійшли правильного висновку, що обмеження мінімального розміру щомісячних авансових внесків визначено саме для періоду березень - травень 2016 року. При цьому, відповідна правова норма чітко закріплює можливість застосування у 2015 році порядку сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначеного у пункті 57.1 статті 57 ПК України, у редакції до прийняття Закону України №71-VIII.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на пункт 22 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким закріплено, що норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих України щодо податкової реформи».

Наведеним пунктом врегульовано порядок подання декларації з податку на прибуток відповідно до змін, внесених Законом України №71-VIII. При цьому, будь-яких обмежень для застосування пункту 57.1 статті 57 ПК України у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, зокрема, в частині подання декларацій за перший квартал у зв'язку зі збитковістю діяльності платника податків, пунктом 22 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не встановлено.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі №813/2188/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна