Ухвала суду № 58070473, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/39192/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І.за участю: секретаря - Мартиненка Г.В.представника позивача - Радченка В.С., Голованова С.А.

представника відповідача - Рацина Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 р.

у справі № 819/2323/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс»

до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» (далі - позивач, ТОВ «Агрополіс») звернулось до суду з позовом до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, Чортківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 р. постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Агрополіс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Чортківською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрополіс» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн. за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 рік, за результатами якої було складено акт від 17.06.2013 р. №385/22-30834410.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 201.15 ПК України та п.п.2.4 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року №1340 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. №0000182200 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1 270 865,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. №0000192200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 666,00 грн., в т.ч. 13 777,00 грн. - основний платіж, 6 889,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не повно з'ясували обставини справи, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалися господарські операції з контрагнетами щодо поставки продукції.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що право платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування виникає за умови реальності здійснення господарських операцій, які пов'язані з господарською діяльністю, належним чином оформленними первинними документами, в тому числі податкових накладних.

Як вбачається з акта перевірки, платником податку до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року та квітень 2013 року не надано документи бухгалтерського обліку, в т.ч. бухгалтерські довідки, які складаються у випадку коригування із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агрополіс» здійснювало коригування у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в розмірі 1 284 642,00 грн. (за березень 2013 року -387 657,00 грн., за квітень 2013 року - 896 985,00 грн.). При цьому коригування по податковим накладним здійснювалося частинами у різних місяцях відповідно до обсягів експортованої продукції і дати оформлення вантажно - митної декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зауважити, що судам попередніх інстанцій необхідно надати належну правову оцінку доводам позивача щодо проведення коригування податкового кредиту на підставі бухгалтерських довідок, які відповідають достовірним даним бухгалтерського обліку, при цьому технічні помилки при формуванні таких довідок та в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не вплинули на податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» задовольнити частково.

2.Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун