Ухвала суду № 58070331, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/8708/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Борисенко І. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Сакура М3" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Сакура М3" (далі - ПП "Сакура М3") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року позовні вимоги ПП "Сакура М3" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Святошинському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

ПП "Сакура М3" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Святошинському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Сакура М3» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Про сервіс» за період з 01.01.2013 року по 01.09.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 14.09.2015 року № 53/26-57-22-04-10/34999819.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, 138.8 ст. 138, п.п 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 553361,00 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 597966,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 року №0004112204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 275129,00 грн., від 30.10.2015 року № 0004122204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 248375,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Сакура М3» (замовник) та ТОВ «Про сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.04.2013 року №04/13, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати поліграфічні та після поліграфічні послуги, виконувати роботи по виготовленню поліграфічної продукції, виконувати роботи з розробки дизайну і художнього стилю, а замовник приймати та оплачувати продукцію, виконані роботи та надані послуги в строки та на умовах, визначених у даному договорі. Реальність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з ТОВ «Про сервіс», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності. Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи відповідають вимогам, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» документально підтверджені та мали реальний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про необхідність задоволення позовних вимог ПП "Сакура М3" оскільки вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко І. В. Борисенко