Ухвала суду № 58070301, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Київ К/800/14164/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015

у справі № 2а-3151/12/1370

за позовом публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2008 № 0000022320/2/483, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за звітні періоди з квітня 2006 року по вересень 2006 року, за березень 2007 року в загальному розмірі 24 000 грн. із застосуванням 12000 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015, позов задоволено з тих мотивів, що позивач підтвердив належними первинними документами витрати по сплаті ПДВ за операціями з придбання інформаційно-консультаційних послуг у рамках взаємовідносин з закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що подані платником первинні документи на підтвердження фактичного надання контрагентом спірних послуг не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст цих операцій; наведене, за твердженням відповідача, виключає можливість визначити економічне значення цих операцій для господарської діяльності платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних вимог Інспекції з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, оформленої актом від 09.08.2007 № 794/23-1/00278801, та з урахуванням результатів процедури апеляційного узгодження.

Перевіркою не визнано, зокрема, витрати платника ( тому числі по сплаті ПДВ), понесені у зв'язку з оплатою інформаційно-консультаційних послуг, наданих ЗАТ КБ «ПриватБанк» за договорами від 03.01.2006 № Г.22.4.1.0-84 та від 03.01.2007 № Г.22.4.1.0-3.

На обґрунтування цього висновку відповідач послався на відсутність зв'язку спірних послуг з господарською діяльністю позивача, а також на неподання платником під час перевірки належних підтверджувальних документів поставки цих послуг (як-от - актів виконаних робіт із зазначенням деталізованого виду послуг, звітів щодо обсягу наданих послуг тощо).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналізуючи відповідність сформованого платником податкового кредиту з ПДВ (який у подальшому був включений до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування) наведеним вимогам, суди встановили, що за договорами від 03.01.2006 № Г.22.4.1.0-84 та від 03.01.2007 № Г.22.4.1.0-3 ЗАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати замовникові (позивачу у справі) послуги з впровадження системи бюджетування та контролю виконання бюджету фінансових потоків, а також комплекс послуг з моніторингу виконання затвердженого бюджету замовника, подання інформації з фактичного виконання бюджету капітальних ремонтів і модернізації виробництва та з інших питань діяльності Товариства, подання прогнозів виконання бюджету тощо.

Виконання цих операцій оформлено складенням актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних, платіжних доручень, які визнані судами належним та достатнім підтвердженням реальних фактів господарської діяльності.

Посилання Інспекції на недостатність вказаних документів для визначення дійсних податкових наслідків господарських розглядуваних операцій у даному разі не можна визнати обґрунтованими.

Адже ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

У даному разі, хоча представлені акти не містять детального переліку поставлених послуг, втім містять посилання на договори, в яких визначено конкретні види послуг, що надаються виконавцем у рамках виконання цих договорів; а відтак подальше дублювання визначеного у договорі переліку послуг в актах приймання-передачі наданих послуг не вимагається.

Сутність цих фінансово-аналітичних послуг відповідає господарській діяльності платника. В силу ж принципу свободи економічної діяльності платник вправі самостійно визначати наявність економічної вигоди від конкретної господарської операції; оцінка витрат з точки зору їх ефективності, раціональності не охоплюється сферою податкового контролю. В свою чергу, Інспекцією не доведено, що єдиною метою понесення витрат на придбання розглядуваних послуг було зменшення платником податкового тягаря або одержання інших переваг в оподаткуванні.

А відтак суди цілком обґрунтовано визнали незаконним виключення податковим органом з податкового обліку Товариства витрат по сплаті ПДВ на оплату спірних послуг та правомірно задовольнили даний позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 у справі № 2а-3151/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько