Постанова № 58068404, 27.05.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 травня 2016 року Справа № 814/4179/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна", Пирогівський шлях,26,Київ 83,03083

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Шкрептієнко, 27, Очаків, Миколаївська область, 57500

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю Дікергофф "Україна", вул. Червонопрапорна, 26,Київ,03083 проскасування податкового повідомлення - рішення,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент Україна (далі також позивач) відповідно до уточнюючих позовних вимог звернулося до адміністративного суду з позовом до Очаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2010 року № 0000010700/0.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що за укладеним договором про надання управлінських послуг від 10.04.2008 року № 8-70 (між позивачем та ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф «Україна») отримав управлінські послуги, у ціні яких сплачено податок на додану вартість. Фактичне отримання управлінських послуг, на думку позивача, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими документами, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому ним вірно включено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення послугувало включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за управлінськими послугами, отримання яких та використання у господарській діяльності не підтверджено документально, оскільки відповідач вважає, що акти здачі-прийняття робіт не містять даних, які дозволяють визначити вид та вартість таких управлінських послуг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач зареєстрований як юридична особа та є платником податків.

На підставі направлень на перевірку від 16.12.2009 року № 63/07-600 та від 30.12.2009 року № 65/07-600, відповідачем здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2009 року, результати якої оформлено актом № 22/07-00293031 від 20.01.2010 року (далі по тексту також - акт).

В акті перевірки контролюючим органом, крім іншого, зазначено:

- перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за жовтень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 227547 грн.;

- на порушення пп..7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 ВР Про податок на додану вартість позивачем - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 88000,00 грн.;

- на порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, п.7.4, пп..7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість позивачем завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 88000,00 грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 88000 грн.;

02.02.2010 року на підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000010700/0.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, п.7.4, пп..7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість, в звязку з віднесенням субєктом господарювання до податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені в рахунок оплати отриманих управлінських послуг, наданих позивачу ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна на підставі договору № 8 -70 від 10.04.2008 року, виконання яких не підтверджені наданими підприємством документами.

Відповідачем зазначено, що суттєвою умовою для включення до податкового кредиту по ПДВ сплаченого (нарахованого) ПДВ по отриманим управлінським послугам, є ознака наявності підстав для внесення, а саме наявність певного переліку реквізитів у первинних та інших документах позивача. На думку відповідача, виконавець за договором зобовязаний надавати позивачеві документальне підтвердження з детальним та повним описом видів послуг, зазначених у звітах про надані послуги, які повинні додаватися до актів про прийняття виконаних послуг, у той час, як акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконаних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно Додатку № 1 до договору про надання управлінських послуг № 8-70 від 10.04.2008 здійснювалися відповідні дослідження. Крім того, не визначено, які саме види досліджень та, відповідно управлінських послуг оцінено сторонами за договором у розмірі коштів, зазначеному в цих актах.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

10.04.2008 р. позивач уклав з ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна договір про надання управлінських послуг № 8-70.

Відповідно до договору № 8-70, ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна надавала позивачу щомісячний комплекс управлінських послуг (консультаційні послуги технічного характеру, послуги, що повязані з фінансовою документацією Товариства, кадровою політикою, маркетингові послуги, послуги в сфері інформаційних технологій, юридичні послуги), тобто послуги які викладені в додатковій угоді № 1 до вище зазначеного договору. Мета цих послуг, як вказано у пункті 1.2 договору, - сприяння діяльності Товариства та підвищення ефективності, прибутковості позивача. Форма надання послуг, згідно з пунктом 1.4 договору, - усні або письмові консультації, поради, рекомендації та/або безпосередня участь представників ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна в нарадах, засіданнях, обговореннях, тощо. Крім того, у пункті 3.1 договору зазначено, що клієнт (позивач) сплачує Компанії (ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна) щомісячний платіж за управлінські послуги, який дорівнює 528 000,00 гривень на місяць, в тому числі ПДВ 88 000,00 гривень.

Отже, на виконання умов договору від 10.04.2008 року позивач зобовязаний щомісяця за надання управлінських послуг (ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна), викладених у додатковій угоді №1, без визначення якихось особливих критеріїв та обємів послуг, сплатити фіксовану плату в розмірі 528 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 88 000,00 гривень, що не суперечить чинному законодавству.

Позивач пояснив, що починаючи з дати укладення договору, управлінські послуги надаються переважно, шляхом безпосередньої участі працівників ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна в повсякденній діяльності позивача як на підприємстві позивача так і за місцезнаходженням ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна, а також шляхом надання усних консультацій та письмових рекомендацій позивачу за допомогою засобів електронного звязку (з використанням електронної пошти), ін.. З метою документального підтвердження факту надання управлінських послуг за договором позивач та ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна щомісячно підписують акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які містять в собі всі необхідні реквізити первинних документів. Позивач підтвердив надання контрагентом управлінських послуг в обємах, визначених договором.

Так, на підтвердження виконання умов договору про надання управлінських послуг № 8-70 позивачем надано копії наказів та посвідчень про відрядження працівників ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна на підприємство позивача за жовтень 2009 року, платіжні документи, звіт про надання управлінських послуг протягом вересня та жовтня 2009 року, службові записки фінансового контролера від 30.09.2009 року та 30.10.2009 року, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які містять всі передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» обовязкові реквізити, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Таким чином, вищезазначені документи є допустимим доказом виконання певних щомісячних комплексних управлінських послуг, які за домовленістю сторін оплачуються за фіксованою ставкою.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно підпункта 7.4.1 пункта 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункта 7.4.4 пункта 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи позивач включив до складу податкового кредиту суми по ПДВ по податковій накладній № 85 від 30.09.2009 року за консультаційні послуги за вересень 2009 р. згідно договору № 8-70 від 10.04.2008 року на загальну суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн. відповідно до акта виконаних робіт №69 від 30.09.2009 року за консультаційні послуги за вересень 2009 року згідно договору №8-70 від 10.04.2008 р. на загальну суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн.. Позивач включив до складу податкового кредиту суми по ПДВ по по датковій накладній №100 від 31.10.2009 року за консультаційні послуги за жовтень 2009 року згідно договору № 8-70 від 10.04.2008 року за ціною без ПДВ 422000.00 грн. на загальну суму 528 000,00 грн., у тому числі ПДВ 88 000,00 грн..

Отже, доводи відповідача про те, що в актах відсутня інформація про зміст та обсяг господарської операції, в звязку з чим вони не відповідають вимогам, що містяться у частинах 1 і 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є безпідставними. В актах зазначено, що третя особа надала управлінські послуги (за певний місяць), і це відповідає змісту договору № 8-70; сторони підтвердили відсутність взаємних претензій (що є підтвердженням надання третьою особою послуг в повному обсязі).

Позивач відповідно до договору зобовязаний щомісяця перераховувати ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна фіксований платіж (без визначення вартості кожної з отриманих послуг) в розмірі 528 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 88 000,00 гривень за надання щомісячного комплексу управлінських послуг з використанням такого часу, приділенням такої уваги, використанням таких ресурсів, підготовленого персоналу та навичок, які можуть бути прийнятним чином необхідними, або відповідними послугами для підвищення ефективності діяльності позивача. Суд погоджується з доводами позивача про те, що специфіка правовідносин з головним підприємством (ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна), яким надаються управлінські послуги, в тому числі щоденні спілкування з метою отримання консультаційних послуг в різних сферах діяльності підприємства, унеможливлює фіксування кожного такого випадку отримання послуг.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з отримання управлінських послуг надано копії наказів та посвідчень про відрядження працівників ТОВ з іноземними інвестиціями Дікергофф Україна на підприємство позивача за жовтень 2009 року, платіжні документи, звіт про надання управлінських послуг, службові записки фінансового контролера, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. У ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність суджень про безтоварність господарських операцій з надання управлінських послуг.

Таким чином, відповідач субєкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі міста Миколаєва від 02.02.2010 року № 0000010700/0.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний