Постанова № 58068093, 17.05.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа № 809/1910/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Кишинського М.І.

за участі секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2,

до відповідача: Івано-Франківського обласного військового комісаріату

про зобов'язання вчинити певні дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до Івано-Франківськиого обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем в трудових відносинах, обіймаючи посаду державного службовця провідного спеціаліста юридичної групи. В звязку з проведення реорганізації, вказана посада підлягала скороченню. Згідно наказу військового комісара від 17.01.2013 року №7 була звільнена з роботи в звязку з переведенням до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську.

В день звільнення ОСОБА_2 не було виплачено заробітну плату за робочий день 17.01.2013 року, що є порушення чинного законодавства. Таким чином позивач вважає, що підлягають виплаті кошти за відпрацьований робочий день 17.01.2013 року в розмірі 196,48 грн., а також підлягає стяганню з Івано-Франківського обласного військового комісаріату в користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати належної заробітної плати при звільнення по день постановлення рішення суду.

Крім того, представник позивачки збільшив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за два дні невикористаної відпустки. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що останній робочий день для позивачки є 17.01.2013 року, день звільнення згідно наказу та запису в трудовій книжці, а тому за цей день ОСОБА_2 має бути виплачений середній заробіток, а також середній заробіток за два дні не використаної відпустки. В звязку із затримкою виплати середнього заробітку за останній робочий день, представник позивачки просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітку в порядку ст.117 КЗПП України по день постановлення рішення суду.

Представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав частково, зокрема в частині стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, оскільки позовні вимоги в частині стягнення заробітку за відпрацьований робочий день 17.01.2013 року та два дні невикористаної відпустки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року задоволені, а ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року постанова суду залишена в силі, а отже рішення суду в цій частині позовних вимог вступило в законну силу.

В частині позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу в цій частині позовних вимог направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На момент розгляду справи в цій частині позовних вимог, представником позивача збільшено позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку по день остаточного розрахунку 10.05.2016 року до 162685,44 грн.

Представники відповідача проти позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку заперечує, подав письмове заперечення яким просить закрити провадження в справі, так як вважає, що Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 21.03.2016 року, якою залишено в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про стягнення заробітної плати за відрахований день 17.01.2013 року та два дні невикористаної відпустки, апеляційною інстанцією також було вирішено питання про відмову в стягненні позивачці середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивачки Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року зазначена вище ухвала скасована, а справа в частині цих позовних вимог направлена для продовження розгляду.

На новому розгляді справи в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, судом враховано висновки Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 17 вересня 2015 року, згідно яких позивачкою не пропущено тримісячний строк звернення до суду встановлений ст.233 КЗпП України, оскільки це правопорушення є триваючим, а також висновки викладені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року які полягають в наступному.

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Залишаючи позовну заяву в частині згаданих вище вимог без розгляду, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач у даній справі оспорює також не проведення з нею розрахунку за відпрацьований день 17.01.2013 року та виплату коштів за невикористані дні відпустки за період з 29.12.2012 року по 17.01.2013 року. Отже невиплата позивачу оспорюваних сум свідчить, що фактичного розрахунку з останньою не проведено, а відтак початок перебігу строку на звернення до суду не розпочався, бо невиплата працівникові всіх сум, що належить йому є триваючим правопорушенням, а тому позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року, яка є обовязковою з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про стягнення з Івано-Франківського обласного військового комісаріату заробітної плати за відпрацьований позивачкою робочий день 17.01.2013 року та два дні не використаної відпуски, яка вступила в законну силу, відповідач виконав 10.05.2016 року.

Таким чином період затримки остаточного розрахунку із позивачкою тривав з 18 січня 2013 року по 10 квітня 2016 року. Сума середнього місячного розрахунку складає 161 899,52 грн. яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківського військового комісаріату в користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати належної зарплати при звільненні, починаючи з 18.01.2013 року по 10.05.2016 року в сумі 161 899,52 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 23.05.2016 року.