Ухвала суду № 58068043, 02.06.2016, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 червня 2016 року

Справа № 803/810/16

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Костюкевич С. Ф., вивчивши позовну заяву Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-51» до Волинської обласної ради про визнання нечинними та скасування розпоряджень, актів приймання-передачі,

ВСТАНОВИВ:

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-51» звернулося в суд з позовом до Волинської обласної ради про визнання нечинними та скасування розпоряджень голови Волинської обласної ради від 14.05.2007 року №144-р «Про передачу 2-поверхової добудови до гуртожитку по вул. Відродження, 51 у м. Луцьку на баланс і в користування Волинській обласній стоматологічній поліклініці», від 31.01.2008 року №20-р «Про закріплення земельної ділянки за власниками та балансоутримувачами приміщень по пр. Відродження, 51» та актів приймання-передачі основних засобів по просп.. Відродження, 51 у м. Луцьку Волинській обласній стоматологічній поліклініці від 04.02.2008 року, яким земельну ділянку площею 0,2474 за адресою пр. Відродження, 53 в м. Луцьку закріплено за Волинською обласною стоматологічною поліклінікою, земельну ділянку площею 0,0173 га залишено у спільному користуванні Волинського державного училища культури і мистецтв та Волинської обласної стоматологічної поліклініки, земельну ділянку площею 0,49 га закріплено за Волинським державним училищем культури і мистецтв, від 15.02.2008 року про передачу підвального приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 154,7 кв.м., від 19.06.2007 року про передачу двоповерхового приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 556,66 кв.м. в тому числі підвального приміщення площею 125 кв.м., від 08.02.2008 року про передачу приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 86,4 кв.м., від 14.02.2008 року про передачу підвального приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 256,6 кв.м.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв’язку з чим слід відмовити у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати нечинними та скасувати розпорядження голови Волинської обласної ради від 14.05.2007 року №144-р, яким було передано 2-поверхова добудова до гуртожитку по вул. Відродження, 51 у м. Луцьку на баланс і в користування Волинській обласній стоматологічній поліклініці та від 31.01.2008 року №20-р, яким закріплено земельні ділянки за Волинською обласною стоматологічною поліклінікою, Волинським державним училищем культури і мистецтв згідно з опису меж для землекористувачів за адресою м. Луцьк пр. Відродження, 51 та акти приймання-передачі основних засобів по просп.. Відродження, 51 у м. Луцьку Волинській обласній стоматологічній поліклініці від 04.02.2008 року, яким земельну ділянку площею 0,2474 за адресою пр. Відродження, 53 в м. Луцьку закріплено за Волинською обласною стоматологічною поліклінікою, земельну ділянку площею 0,0173 га залишено у спільному користуванні Волинського державного училища культури і мистецтв та Волинської обласної стоматологічної поліклініки, земельну ділянку площею 0,49 га закріплено за Волинським державним училищем культури і мистецтв, від 15.02.2008 року про передачу підвального приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 154,7 кв.м., від 19.06.2007 року про передачу двоповерхового приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 556,66 кв.м. в тому числі підвального приміщення площею 125 кв.м., від 08.02.2008 року про передачу приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 86,4 кв.м., від 14.02.2008 року про передачу підвального приміщення блоку побутового обслуговування загальною площею 256,6 кв.м.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Публічно - правовий спір є спором між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання меж повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством).

У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В той же час, статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

2) виключено;

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Відтак, з урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, статей 78,116, 122, 128 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним (нечинним) - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Зазначену позицію Верховний Суд України висловив і у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14).

Отже, оскільки у справі позивачем оспорюється правомірність набуття третьою особою права користування нерухомим майном, такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено з матеріалів справи і визнається сторонами оскаржувані рішення є реалізованими.

Крім того, слід зазначити, що правовий статус обласної ради визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 10 якого встановлено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно зі статтею 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичними та фізичними особами, здавати їх в оренду, продавати і купувати , використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Відтак, при здійсненні повноважень власника комунального майна рада не є суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом майнових відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися майном.

З матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є рішення Волинської обласної ради щодо передачі майна в користування.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, даний спір не може бути розглянутий в порядку КАС України так як оскаржувані рішення Волинської обласної ради є саме ненормативними актами, так як прийняті стосовно визначеного кола осіб та підлягали одноразовому застосуванню та вичерпали свою дію фактом їх виконання, а даний спір є спором про право, оскільки вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування є похідними від спору про право власності на нежитлові приміщення, отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 2 статті 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

За правилами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-51» до Волинської обласної ради про визнання нечинними та скасування розпоряджень, актів приймання-передачі слід відмовити, як такому, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права в порядку цивільного судочинства.

На основі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 КАС України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-51» до Волинської обласної ради про визнання нечинними та скасування розпоряджень, актів приймання-передачі відмовити.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.Ф. Костюкевич