Рішення № 58061654, 02.06.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.,

секретар Вівчарик Н.В.

за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, в останній редакції якого згідно заяви про уточнення позовних вимог від 28.12.2015 року просила встановити юридичний факт проживання сторонами з березня 2011 року по червень 2014 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати нерухоме та рухоме майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею права власності на частку у нерухомому майні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 з березня 2011 року по червень 2014 року однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу. Визнано об'єктом права спільної часткової власності транспортний засіб моделі «Ауді 80», 1989 р.в., д.н.з.НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, та визнано за позивачем право власності на ? його частини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат та скасування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила вищезазначене рішення суду в оскаржуваній частині скасувати із задоволенням вимоги про визнання ? частин об'єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/4 його частини. Вважає, що рішення суду є незаконним з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування фактичних обставин справи та незастосування норм матеріального права, що регулюють порядок набуття та поділу набутого подружжям спільного майна.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст.303 ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»,суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

В силу ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час перебування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з березня 2011 року по червень 2014 року у фактичних шлюбних відносинах останнім разом з ОСОБА_6 17.04.2012 року за договором купівлі-продажу набуто у спільну часткову власність (по ? частин кожним) квартиру АДРЕСА_1 що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №33957344 від 25.04.2012 року (а.с.41-42), права на 1/4 якої на підставі глави 8 СК України заявляє позивач.

Про те, судом залишено поза увагою, що права спільної часткової власності здійснюються за правилами, встановленими ст.358 ЦК України, і за згодою співвласників.

Таким чином, пред'явлення претензії не співвласника майна на частку у спільній частковій власності та її розгляд без залучення усіх співвласників майна може вплинути на спільні права та обов'язки осіб щодо користування та розпорядження спірним об'єктом, частки в якому в натурі не виділені.

Згідно ч.2 ст.32 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм

цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Порядок залучення співвідповідачів встановлений ч.1 ст.33 ЦПК України, коли суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно ч.6 ст.130 ЦПК України суд в попередньому судовому засіданні якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд, крім іншого, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення засад диспозитивності цивільного процесу без вирішення й залучення необхідного складу осіб вирішив спір по суті щодо майна, вимог до власників якого не заявлялося.

Залучення співвідповідачів для вирішення позовних вимог по суті на стадії апеляційного перегляду чинним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, крім іншого є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2016 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання ? об'єкту нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та права власності на 1/4 його частини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2016 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання ? квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя та визнанні за нею право власності на 1/4 її частини скасувати.

У задоволені позовних вимог в цій частині відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді