Рішення № 58061628, 02.06.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10051/14-ц

Провадження № 2/727/1220/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі: головуючого судді Семенка О.В.

при секретарі Гончарук Н.Г.

з участю: представника позивача Курши В.І.

відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові посилається на те, що 31 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», в особі Чернівецької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/0001/74/40909, згідно з яким позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 148 000,00 доларів США, строком до 30 липня 2023 року.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії з лімітом 148 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Як передбачено пунктом 1.3. кредитного договору, кредит надається на строк по 30 липня 2023 року (включно), згідно графіку надання кредиту, а також відповідно до пункту 1.4. договору, процентна ставка за користування кредитом складає 13 % річних.

За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки відповідно до пункту 10.1. кредитного договору.

Також в абзаці 3 пункту 6.5. кредитного договору вказано, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як вказує позивач, позичальник неналежним чином виконує прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, в зв'язку з чим допустив заборгованість перед банком, яка станом на 06 жовтня 2014 року склала 1 093 000,23 доларів США, з яких: 147 200,00 доларів США - сума заборгованості за кредитом; 127 584,23 доларів США - сума заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користуванням кредитом; 818 216,00 доларів США - сума пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4, а також ОСОБА_2 укладено договір іпотеки за № 011/0001/21587/587/588, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1029, відповідно до умов якого іпотекодавцями передано в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- Житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по АДРЕСА_1;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Прикарпатська, 9.

В зв'язку з посвідченням договору іпотеки 31 липня 2007 року нотаріусом на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» накладено заборону відчуження на вищевказане майно, до припинення договору іпотеки № 014/05/477/478, про що внесено відповідну інформацію до реєстру за № 367.

Як вказує позивач, 07 жовтня 2014 року банком на адреси іпотекодавців надіслано претензії за №140-13-5-00/1612 та №140-13-5-00/1613 з вимогою погасити кредитну заборгованість. З огляду на те, що вимога банку боржниками виконана не була, кредитор змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, керуючись у цьому нижчевикладеними нормами права.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави заставодержатель має право в разі невиконання заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Статтею 19 Закону передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання. Статтею 20 Закону передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Оскільки, вказує позивач, на сьогоднішній день за позичальником обліковується прострочена заборгованість, то банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, вказує позивач, 15 травня 2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівці задоволено позов банку до ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за договором кредиту та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 766 714,13 грн.

На основі викладеного позивач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції, визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог та уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позивач просить в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 181 083,46 доларів США звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 259,9 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0667 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том № 1 а.с. 127-128).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що строк дії кредитного договору - до 2023 року, а тому строк позовної давності в даному випадку не застосовується.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, вважала, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, просила застосувати строк позовної давності, оскільки на її думку, початок перебігу позовної давності розпочався з моменту винесення рішення суду від 15.05.2008 року, оскільки зверненням до суду банк змінив термін виконання зобов'язань за договором. Окрім цього термін позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки законом також встановлено тривалістю 1 рік.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 148 000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік з кінцевим терміном повернення 30 липня 2023 року. Відповідно до п. 10.1 кредитного договору позичальник в разі порушення строків повернення суми кредиту, відсотків та комісій, передбачених договором сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (Том № 1 а.с.7-12).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок площею 259,9 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0667 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Том № 1 а.с.13-16).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 10 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором №014/0001/74/40909 від 31 липня 2007 року становить 1 181 083,46 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 147 200,00 доларів США; заборгованості за відсотками - 137 335,73 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 895 547,73 доларів США (Том № 1 а.с.134-137).

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору кредит надається строком до 30 липня 2023 року.

Згідно п. 6.5 Кредитного договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках передбачених цим договором.

У випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань за договором, в тому числі у випадках невиконання Позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, Кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або одержати відшкодування з майна Позичальника або звернутись до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов'язання Позичальника за Договором.

Згідно п. 16.7.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору.

Позичальник допустив неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно умов кредитного договору, тому Банк скористався своїм правом передбаченим п. 6.5. Кредитного договору, п. 16.7.2 Договору іпотеки щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, з урахуванням суми відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених кредитним договором. Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2008 року стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28 січня 2008 року становила 766713,13 грн. Тобто, на момент винесення судом рішення строк виконання вважався таким, що настав.

Відповідно до умов договору погашення кредиту, відсотків та інших платежів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 року, січні 2008 року позичальником не здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж на виконання умов кредитного договору позичальником здійснено 11.04.2008 року, тобто відповідно до вимог ст. 264 ЦК України наявне переривання строку позовної давності та новий строк позовної давності починається з 12 квітня 2008 року.

Тобто, на час не дотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу за кредитним договором права кредитора вважаються порушеними і у Банку виникло право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, у 2008 році Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми боргу, оскільки позичальником не виконувались умови кредитного договору, тобто Банку було відомо про порушення його прав і відповідно виникло право звернутись до суду з позовом до відповідачів з метою захисту порушеного права, однак з позовом про звернення стягнення на предмет і іпотеки поданий до суду лише у листопаді 2014 року.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13 та від 19.03.2014 року № 6-14цс14, від 29.10.2014 року №6-169 цс14, які згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З врахуванням передбаченого законом трирічного строку позовної давності, позовна давність за даною вимогою сплила 12 квітня 2011 року. Банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2014 року.

Приймаючи до уваги, що відповідачі заявили клопотання про застосування стр оку позовної давності, тому відповідно до вимог ст. 267 ч.4 ЦК України в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, Постановами Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13, від 19.03.2014 року № 6-14цс14, від 29.10.2014 року №6-169цс14, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено 02.06.2016 року.

СУДДЯ: О.В. Семенко