Рішення № 58060573, 20.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/20325/14-ц Головуючий 1 інст. - Грищенко І.О.

Провадження № 22ц/790/219/16 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кіпенко І.С.,

- Шаповал Н.М.,

секретаря - Сементовської О.М., Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» - Гайдамащука Олександра Володимировича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 року ОСОБА_7, діючи інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом і просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі по тексту - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»)на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11 070,91 грн.; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн; стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., вказуючи, що 21 квітня 2013 року ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», керуючи автомобілем «BMW», порушив правила дорожнього руху і перехресті вулиць Деревянко і Сумської в місті Харкові скоїв наїзд на його неповнолітнього сина ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, який їхав велосипедом.

Внаслідок ДТП повністю пошкоджено велосипед вартістю 10000 грн.,, а сину заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді перелому малої та великої берцевих кісток. Ні за знищений велосипед, ні за шкоду, заподіяну здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_5 ніякої компенсації не отримав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року у справі позовні вимоги ОСОБА_7, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5задоволено.

Суд вирішив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_7 матеріальні збитки в сумі 11 070,91 грн., грошову компенсацію моральною шкоди в сумі 5 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» - Гайдамащук О.В.просить скасувати рішення суду, вважаючи його необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_7 задовольнити частково, стягнувши з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь позивача 1 124 грн. 46 коп. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а в іншій частині вимог до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» апелянт просив відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» посилається на те, що відповідальність страховика обмежена положеннями закону у сфері страхування Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На відміну від особи, яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду та є відповідальною за її наслідки, обов'язок виплати страхового відшкодування виникає у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на підставі договірних зобов'язань (полісу №АС/0143994), а не із зобов'язання, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди. Зазначене розмежування підстав відповідальності має значення, оскільки збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Апелянт вказує, що потерпілий ОСОБА_5 не виконав обов'язків, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та протягом року із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, що є прямою підставою для відмови у виплаті, а також це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, її причину та обставини її настання, розмір заподіяної шкоди.

Звертає увагу на ту обставину, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував, що полісом №АС/0143994 за яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6 встановлена франшиза у розмірі 1 000 гривень.

Разом з тим, вказує представник ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 на суму 1 070,91 грн. дійсно підтверджені матеріалами справи та можуть бути відшкодовані Страховиком.

Крім того, суд не врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди, згідно вимог ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначається у розмірі 5% виключно від розміру іншої страхової виплати (витрат понесених на лікування, тимчасова та стійка працездатність). Оскільки розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров'ю у виді витрат на лікування складає 1 070,91 грн., то розмір моральної шкоди становить 5% з цієї суми тобто - 53,55 грн. (1 070,91 грн.х5%)

Вважає, що вимоги позивача про те, що страховиком має бути відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. є такими що суперечать вимогам ст.261 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

До того ж, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилається на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції закону 2012 року, не звертаючи уваги, що поліс за яким застраховано відповідальність ОСОБА_6 укладено в березні 2013 р.

Крім того, зазначає апелянт, для виникнення солідарного обов'язку боржників необхідні дві умови: по - перше, предмет зобов'язання має бути неподільним, по-друге, солідарний обов'язок має бути встановлений законом або договором. Таким чином законодавством України не передбачене солідарне відшкодування спричиненої шкоди винуватцем та страховиком, оскільки в даному випадку страховик (ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») не є заподіювачем шкоди.

Також витратами на правову допомогу є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Таким чином, компенсація витрат здійснюється не за всі види правової допомоги, а лише за ті, які передбачені Законом, та лише у граничному розмірі, що встановлений даним Законом. Тому наданий адвокатом договір та квитанція до прибуткового касового ордера про прийняття коштів за договором про надання правової допомоги у загальному розмірі 4 000 грн. не може бути підставою для відшкодування у повному обсязі здійснених позивачем витрат.

В судові засідання апеляційного суду представник ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не з'явився, просив розглядати справу за його апеляційною скаргою без нього.

В поданих апеляційному суду письмових запереченнях представник позивача апеляційну скаргу не визнала і просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи, що рішення обґрунтоване і ухвалене у відповідності із законом.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про причину неявки і відношення до апеляційної скарги та рішення суду не повідомив. Апеляційним судом вжито вичерпний обсяг передбачених ст.ст.74-76, 298 ЦПК України заходів з метою забезпечення можливості реалізації процесуальних прав відповідача, однак ОСОБА_6 не побажав ними скористатися, ухилився від виконання процесуальних обов'язків, передбачених ч.3 ст.27, ст.ст.10,77 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.303-1 та ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглядається за відсутністю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив рівні можливості сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, а сторонам та іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечується, що 21 квітня 2013 року, близько 8 години 40 хвилин, ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем «BMW» реєстраційний номер FММ 912, при виконанні повороту ліворуч з вулиці Дерев'янко в напрямку Білгородського шосе в м.Харкові, порушивши приписи п.8.7.3(е) і п.8.10 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на велосипедиста неповнолітнього ОСОБА_5, пошкодивши велосипед і заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого осколкового поперекового перелому обох кісток лівої гомілки з зсувом.

Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2014 року у зв'язку зі скоєнням наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 водія автомобіля «BMW» ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію» у 2014 році.

Цим же вироком задоволено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 11070 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у якості компенсації моральних страждань.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.10.2014 року вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2014 року в частині вирішення цивільного позову скасовано і передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишено без змін. (а.с.13-17, 69-72, 73-77).

При новому розгляді цивільного позову у порядку цивільного судочинства ОСОБА_7 підтримав заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов і просив його задовольнити, стягнувши солідарно з ПрАТ СК «ПРОВІДНА» та ОСОБА_6: - 11070,91 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди; - 5000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди: 4000 грн. у якості відшкодування витрат на правову допомогу. Крім того, позивач просив стягнути 15000 грн. безпосередньо з ОСОБА_6 у якості відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував, що відповідачами залишилися не відшкодованими йому майнова і матеріальна шкода, заподіяні внаслідок пошкодження велосипеда, заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5, витрати на лікування сина, витрати на правову допомогу.

Згідно наданих суду копій висновку судово-товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз №3680 від 09.07.2013 року ринкова вартість належного потерпілому велосипеда шосейного марки «Kuota karma», основні конструктивні елементи якого (рама, вилка, колеса…) пошкоджені на 100% , становить 10000 грн. Згідно висновку судово-медичної експертизи №537-А/13 від 07.05.2013 року у неповнолітнього ОСОБА_5 у зв'язку з подіями 21.04.2013 року виявлено тілесні ушкодження середнього ступеня важкості по критерію. Тривалості розладу здоров'я у виді «садин, синців кінцівок, зачиненого осколкового поперекового перелому обох кісток лівої гомілки з зсувом». (а.с.46-53, 54-56).

У зв'язку з отриманими в ДТП пошкодженнями неповнолітній ОСОБА_5 переніс операцію, з 21.04.2013 року по 30.04.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні, у подальшому лікувався амбулаторно. Представником потерпілого суду надано чеки на придбання медичних препаратів на суму 1070 грн.71 коп.

Вказані фактичні обставини сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не заперечували.

Ухвалюючи 11 серпня 2015 року рішення про задоволення позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_6, а відтак вказана шкода підлягає відшкодуванню, відповідно до ст.ст.22, 1166, 1187, 1192 ЦК України шляхом стягнення з ОСОБА_6, як винної особи - 15000 грн. у якості грошової компенсації моральної шкоди, а також солідарного стягнення з ОСОБА_6 і ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»: 11070,91 грн. у якості відшкодування матеріального збитку, яка складається з 10000 грн. вартості пошкодженого велосипеда і 1070,91 грн. вартості лікування; 5000 грн. грошової компенсації моральної шкоди; 4000 грн. у якості компенсації витрат на правову допомогу. (а.с.153-154).

З таким рішенням апеляційний суд погодитися не може у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За загальним правилом, передбаченим ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті. Так, згідно п.1 частини 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З обставин справи вбачається, що шкоду відповідачем ОСОБА_6 завдано позивачу ОСОБА_7 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власника, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі №АС/0143994/2107/13 від 22.03.2013 року на день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА». За умовами договору, укладеного 22.03.2013 року, ліміт відповідальності страховика у зв'язку з заподіянням шкоди життю та здоров'ю потерпілого становить 10000 грн., за майнову шкоду - 50000 грн., франшиза становить - 1000 грн.(а.с.62).

Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з відповідачів грошових сум на користь позивача, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, так як відповідальність ОСОБА_6 обумовлена виникненням деліктних відносин, тобто у зв'язку з заподіянням шкоди внаслідок його протиправних дій, а відповідальність ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» випливає з договірних відносин, тобто у зв'язку з необхідністю виконання страховиком (ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») зобов'язань за договором страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 (страхувальника), як власника автомобіля «BMW» реєстраційний номер FММ 912, з яким укладено відповідний договір(а.с.62).

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Ні законом (ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України), яким передбачена відповідальність особи, що на законних підставах керувала транспортним засобом і заподіла шкоду потерпілому внаслідок неправомірних дій (порушення ПДР), ні укладеним 24.03.2013 року між відповідачами договором страхування цивільно-правової відповідальності, ні ст.1194 ЦК України, а ні Законом України № 1961-1V від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - ЗУ №1961-1V) не передбачено солідарну відповідальність страховика і страхувальника перед потерпілим.

Вина відповідача ОСОБА_6 у заподіянні шкоди потерпілому встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок знищення велосипеда, згідно судової товарознавчої експертизи становить 10000 грн., а сума матеріальної шкоди внаслідок витрат на лікування неповнолітнього ОСОБА_5, становить, згідно наданих ним письмових доказів, - 1070 грн. 91 коп.

Згідно ст.12 Закону України №1961-1V страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За умовами укладеного 24.03.2013 року договору страхування розмір франшиза становить 1000 грн.

За таких обставин підлягає частковому задоволенню, тобто в межах 10070 грн.91 коп., позовна вимога ОСОБА_7 про стягнення з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» страхового відшкодування майнової шкоди, яка складається з вартості велосипеда у сумі 10000 грн. за виключенням франшизи у сумі 1000 грн, і вартості лікування, яка складається в даному випадку з витрат позивача на придбання ліків і становить 1070 грн.91 коп.

Франшиза у сумі 1000 грн., згідно вимог ст.1194 ЦК України, має бути стягнута з ОСОБА_6

Позовна вимога про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, підлягає задоволенню частково, тобто у сумі 10000 грн., а не 20000 грн., як просив позивач, за таких підстав.

З наданих позивачем доказів, які відповідачами не заперечується, вбачається, що внаслідок ДТП пошкоджено велосипед і заподіяно тілесні ушкодження нижніх кінцівок потерпілого, який є неповнолітнім, навчається у Харківському державному вищому училищі фізичної культури №1 (ХДФУФК №1) за напрямком з велоспорту, що безумовно потягло моральні страждання, обумовлені не тільки фізичним болем, а й порушенням звичайного укладу життя, навчального процесу, вдосконалення фізичних здібності і спортивної майстерності.

Разом з тим, підлягає урахуванню і та обставина, що вказану шкоду потерпілому заподіяно водієм ОСОБА_6 1950 року народження, з необережності, він є особою похилого віку, пенсіонером, , інвалідом 2 групи.

Розмір страхового відшкодування моральної шкоди, визначається у відповідності до ст.26-1 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Як вже зазначалось, страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого, становить 1070 грн.91 коп. Розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 53 грн.55 коп. з розрахунку: 1070,91 х 5 : 100 = 53,55.

Різниця між фактичним розміром компенсації моральної шкоди і страховою виплатою, згідно вимог ст.1194 ЦК України, становить 9946 грн.45 коп. з розрахунку: 10000 - 53,55 = 9946,45.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в тій частині, що позивач не виконав вимоги ст.33-1 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року в частині обов'язку сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, та не подав заяву з дорученням до неї письмових доказів на підтвердження права отримання страхового відшкодування, оскільки з матеріалів справи вбачається, а представником ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не спростовано, що страхувальник ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку і строк у відповідності до приписів ст.33 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року повідомив страховика і правоохоронні органи про страховий випадок, тобто ДТП 21.04.2013 року, а відтак страховик був обізнаний про страховий випадок за участю страхувальника ОСОБА_6 та потерпілого неповнолітнього ОСОБА_5, який у особі його батька, який є законним представником, має право на отримання страхового відшкодування. (а.с.63).

Крім того, за заявою позивача ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в кримінальному провадженні за заявою позивача була залучена у якості цивільного відповідача, обставини ДТП і розмір шкоди з'ясовувалися в межах кримінального провадження, де відповідач також мав визначені КПК України повноваження сприяти у встановленні дійсних обставин, усувати неповноту в частині встановлення розміру збитків, здійснювати свої повноваження, передбачені ст.34 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року.

Крім того, статтею 36 цього Закону передбачено, що у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг встановленого законом строку для прийняття рішення страховиком про здійснення страхового відшкодування чи відмову припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Апелянтом не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які б свідчили, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», отримавши повідомлення від страхувальника ОСОБА_6 про ДТП та повідомлення органу досудового розслідування, сумлінно, у відповідності до вимог ст.ст.34. 36 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року вжив заходи з метою виконання обов'язків страхувальника, передбачених цим Законом та договором страхування від 24.03.2013 року, прийняв відповідне рішення і повідомив страхувальника та потерпілого про суму визначеного ним страхового відшкодування, порядок його отримання, чи ускладнення в здійсненні такого права та шляхи їх усунення.

Доводи апелянта і матеріали справи не свідчать про обставин, за наявністю яких стаття ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року 32 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року передбачає звільнення страховика від сплати страхового відшкодування.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє посилання представника на п.37.1.4. статті 37 ЗУ №1961-1V від 01.07.2004 року щодо неподання заяви потерпілим впродовж року про страхове відшкодування, як підставу для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної вплати).

Викладена в позовній заяві ОСОБА_7 вимога про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, оскільки солідарне стягнення з відповідачів цих витрат законом не передбачено.

Дійсно, як вказує апелянт, позивачем не надано, а матеріали справи не містять розрахунку, який би надав можливість переконатися в законності і обґрунтованості сплати ОСОБА_5 адвокатському об'єднанню «Юридична фірма «ВІЛЕОН» 4000 грн. за квитанцією за прибутковим касовим ордером без номеру від 15.12.2014 року.

Зважуючи на наявність даних в матеріалах справи про безпосередню участь адвоката АО «ЮФ «ВІЛЕОН» Якубенко Ю.В. в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій та наявні у справі процесуальні документи від імені позивача, хоча й з елементами очевидної невідповідності вимогам законодавства (зокрема, в частині вимог солідарного стягнення), які потягли ускладнення у вирішенні справи, апеляційний суд не погоджується з вимогою апелянта про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодуванню витрат на правову допомогу.

Враховуючи усі ці обставини у їх сукупності, апеляційний суд вважає зваженим рішення про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідачем не солідарно, як це помилково вирішив суд першої інстанції, а в певних частках, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.88 ЦПК України, а саме: 1300 грн. з ОСОБА_6 і 700 грн. з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.2,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» - Гайдамащука Олександра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.08.2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_7 10071 (десять тисяч сімдесят одну) грн. 91 коп. у якості страхового відшкодування майнової шкоди, яка складається з 9000 грн. страхового відшкодування вартості пошкодженого велосипеда і 1070 грн.91 коп. страхового відшкодування витрат на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1000 грн. (франшизи) у якості відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_7 53 грн.55 коп. у якості страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 9946 грн. 45 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1300 грн. у якості компенсації витрат на правову допомогу.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_7 700 грн. у якості компенсації витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В Кісь

Судді: І.С. Кіпенко

Н.М. Шаповал