Рішення № 58057638, 01.06.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2146/16-ц

Провадження № 2/552/1022/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2016 року Київський районний суд м. Полтава в складі судді Миронець О.К., за участі секретаря судових засідань - Ваніної Ю.А., позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Гаращенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3500 гривень свій позов обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 05.01.2016 року задоволено її адміністративний позов та визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо відмови в призначені їй державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї неправомірними. Скасовано рішення від 13.07.2015 року про відмову в призначенні їй державної соціальної допомоги малозабезпеченнній сім»ї та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради призначити та виплатити їй державну соціальну допомогу на загальних підставах з червня 2015 року. Отже, через неправомірні дії відповідача вона змушена була докладати зусиль для відновлення її порушених прав в суді і у зв'язку з цим змінився її звичний ритм життя.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченні.

Суд заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 05.01.2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо відмови в призначені державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї неправомірними. Скасовано рішення від 13.07.2015 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради призначити та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім»ї на загальних підставах з червня 2015 року. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до довідки від 23.10.2014 року ОСОБА_2 та її малолітні діти - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 є особами, які переміщені з тимчасово окупової території України.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому не підлягає доказуванню наявність неправомірних дій з боку відповідача, а саме відмови у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9 Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Відповідачем спричинено позивачеві моральну шкоду, яка полягає в: порушенні цивільних прав, душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку відповідача. Право позивача було порушено внаслідок чого вона вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав. Правовідносини щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю органу владних повноважень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, суд повинен повно і всебічно з'ясувати обставини справи, тобто встановити чи мало місце порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, чи є таке порушення в разі наявності (дії чи бездіяльність) незаконними, чи заподіяна позивачу шкода в наслідок зазначених незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд повинен вирішити питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 1000 - 5000 євро. Таким чином визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Отже, заперечення відповідача про те, що позивач не надала доказів на підтвердження моральної шкоди та її розміру судом не прийняті до уваги. Враховуючи всі обставини по справі, суд приходить до висновку, що діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, розмір її складає 3500 гривень, отже позов підлягає до повного задоволення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 1175 ЦК України, ст.213-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтави ради на користь ОСОБА_2 3500 гривень моральної шкоди.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.К.Миронець