Ухвала суду № 58055612, 01.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12903/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1159/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 46 01.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є співвласником 3/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 травня 2002 року після смерті свого діда ОСОБА_3. Власником 1/2 частини домоволодіння за вказаною адресою є ОСОБА_4, яку вона отримала у спадок від ОСОБА_5. На протязі часу, поки були живі ОСОБА_3 і ОСОБА_5, порядок користування земельною ділянкою дотримувався згідно такого розподілу земельної ділянки: ОСОБА_3-0,08 га, ОСОБА_5-0,04 га, та двір загального користування -0,02 га, і претензій один до одного вони не мали.

Після прийняття нею спадщини, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на протязі багатьох років також дотримувались встановленого порядку користування земельною ділянкою, згідно вищевказаного розподілу та претензій один до одного вони не мали.

У 2012 році в неї з ОСОБА_4 виникли непорозуміння з приводу користування двором загального користування, який, на її думку, складав 0,02 га. В той же час, у приватній розмові ОСОБА_4 повідомила її, що у 2006 році вона приватизувала свою земельну ділянку, і на цей час вона складає 0,0566 га. Тобто ОСОБА_4 збільшила свою земельну ділянку на 0,0166 га (0,0566 га-0,04 га=0,0166 га).

Підставою для збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_4 було рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 351 від 08 жовтня 1996 року, яким розмір земельної ділянки ОСОБА_3 за його згодою зменшений до 0,08 га, а розмір земельної ділянки ОСОБА_5 збільшений до 0,06 га.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати незаконним і скасувати рішення № 351 від 08 жовтня 1996 року Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області «Про розподіл земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, АДРЕСА_1». При цьому ОСОБА_2 наголошує на тому, що її дід ОСОБА_3 не знав і не міг знати про оскаржуване рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 своєї згоди на вилучення у нього земельної ділянки і передачу цієї земельної ділянки площею 0,01 га ОСОБА_5 не давав, а тому рішення виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 351 від 08 жовтня 1996 року, яким були змінені розміри земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким визнати незаконним та скасувати рішення № 351 від 08 жовтня 1996 року Павлівсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області «Про розподіл земельної ділянки між гр.. ОСОБА_5 та гр.. ОСОБА_3, АДРЕСА_1».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва по право на спадщину за заповітом від 15 травня 2002 року спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 3/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1.

17 серпня 1996 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до голови Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради з проханням виділити під двір загального користування 0,01 га за рахунок його земельного наділу по факту користування.

Також ОСОБА_5 в той же день -17 серпня 1996 року звернулась із заявою до голови Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради з проханням виділити в постійне користування земельний наділ площею 0,02 га по факту користування.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 351 від 08 жовтня 1996 року «Про розподіл земельної ділянки між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_3, АДРЕСА_1» вирішено затвердити план розподілу земельної ділянки між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_3, складений землевпорядником сільської ради Дмитровим О.С.; рахувати по земельно-шнуровим книгам за гр. ОСОБА_5 0,06 га землі, за гр. ОСОБА_3-0,08 га. У вказаному рішенні виконавчого комітету зазначено, що до виконкому Петропавлісько-Борщагівської сільської ради народних депутатів звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що мешкають в АДРЕСА_1, із заявами про розподіл земельної ділянки. Згідно висновку землевпорядника сільської ради за ОСОБА_5 числиться земельна ділянка 0,04 га, за ОСОБА_7-0,09 га. Згідно даних інвентарної справи від 13 березня 1996 року за обома власниками числиться 0,14 га землі. Згідно спільної заяви та згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 0,01 га землі з земельної ділянки ОСОБА_7 виділяється під двір загального користування.

У 2012 році ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_2, що у 2006 році вона приватизувала свою земельну ділянку, і на цей час вона складає 0,0566 га.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 листопада 2006 року, виданий ОСОБА_4, що на підставі рішення 27 сесії 4 скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 22 березня 2006 року № 96, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0566 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала належних доказів в обґрунтування заявлених вимог, а саме позивач не надала суду доказів, що вона на даний час є землекористувачем або власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до вимог ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За правилами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Таким чином, саме власнику або землекористувачу належать повноваження щодо усунення порушень його прав на землю у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно вимог ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селиш, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником 3/10 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_3 не звертався до суду за захистом свого права, якщо вважав його порушеним, та не оскаржив до суду рішення № 351 від 08 жовтня 1996 року виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області «Про розподіл земельної ділянки між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_3, АДРЕСА_1».

Посилання позивача ОСОБА_2 у позовній заяві, що її дід ОСОБА_3 за свого життя не знав і не міг знати про оспорюване рішення № 351 від 08 жовтня 1996 року виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святшинського району Київської області, безпідставні, оскільки не підтверджені ніякими доказами.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не має.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія детально перевіривши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не знайшла підстав для скасування рішення суду. Суду були надані копії земельно-шнурової книги, відповідно до якої ОСОБА_3 належало на 12.06.1986 р. 0,08 га, а ОСОБА_5 0,06 га на 8.10.1996 р.

Там же зазначено, що землекористувачем після ОСОБА_3 стала ОСОБА_2 з 2004 р., а після ОСОБА_5 стала ОСОБА_4 і земельна ділянка складає 0,566 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Такий же розмір земельних ділянок зазначений і плані розділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.43), який підписаний землекористувачами.

На час ухвалення виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради свого рішення позивач не була землекористувачем земельної ділянки, а отже її права цим рішення не порушувались.

Та обставина, що відповідач на даний час забудувала частину земельної ділянки, яка знаходилась у спільному користуванні сторін не може бути підставою для скасування рішення виконавчого комітету . Спір між сторонами щодо користування земельною ділянкою може бути вирішений із застосуванням інших способів захисту.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доказам, що містяться в матеріалах справа надана належна правова оцінка. Отже рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді