Ухвала суду № 58055564, 26.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6758/15-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/2458/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 47 26.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому зазначає, що 05.06.2012 року між сторонами зареєстровано шлюб. Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5. Оскільки сімейні стосунки із відповідачем не склалися, позивач разом із сином 11.05.2015 року переїхала проживати у в/ч А 0799 с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області за місцем своєї роботи. Однак, у червні 2015 року відповідач забрав дитину і після того дитину їй не повернув. Шлюб між сторонами розірвано.

Позивач, посилаючись на те, що дитина після припинення шлюбних відносин проживала із нею та не повинна бути розлучена із матір'ю, яка має стабільний дохід та нормальні умови проживання, просила визначити місце проживання дитини із нею.

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій посилається на те, що спільна із позивачем дитина проживає із батьком, що є в інтересах дитини, оскільки має стабільну роботу, достатній дохід, проживає разом із дідусем та бабусею, які люблять свого внука та мають бажання доглядати за ним. Крім того, вважає, що перебування сина із позивачкою може негативно вплинути на його виховання та здоров'я, так як мати знову може залишити дитину.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю ОСОБА_3 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, просить ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання сина з ним. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2012 року. Від спільного подружнього життя сторони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2015 року розірвано шлюб між сторонами. У рішенні зазначено, що сторони припинили сімейні стосунки з травня 2015 року, стосовно місця проживання дитини між ними існує спір, який вирішуватиметься окремо.

З травня 2015 року сторони не проживають разом, позивач переїхала разом з сином проживати у в/ч с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району за місцем роботи. На прохання відповідача, ОСОБА_3 привезла сина до позивча, який після цього дитину матері не віддав, тому син до цього часу проживає із відповідачем.

Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено існування будь-яких виняткових обставин, які б зумовили необхідність розлучення малолітньої дитини з матір'ю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано у АДРЕСА_1. Позивачка проживає разом з ОСОБА_8 у помешканні, яке складається з трьох житлових кімнат: кухня-гостинна та дві кімнати для відпочинку, коридор, ванна кімнати. Для дитини виділена окрема мебльована кімната, в якій зберігаються дитячі іграшки, одяг. Для дитини створені всі необхідні умови для проживання. За містом проходження служби у військовій частині № А 0799 характеризується позитивно.

Окрім того, загальна сума доходу ОСОБА_3 за період з грудня 2014 року по травень 2015 року становить 18 747 грн. 20 коп.

Вказані обставини підтверджуються актом обстеження матеріально-побутових умов від 11.11.2015 року, який складено головним спеціалістом та провідним спеціалістом начальником відділу з питань захисту прав дітей та сім'ї служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської райдержадміністрації (а.с. 75), службовою характеристикою від 17.09.2015 року (а.с. 59) та довідкою № 30 від 19.06.2015 року (а.с. 9).

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо неможливості проживання дитини з матір'ю.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доводи апелянта про те, що перебування сина з матір'ю може негативно вплинути на його виховання та здоров'я, оскільки мати може знову залишити його без відповідного догляду, а також те, що аморальна поведінка позивачки негативно впливає на процес виховання дитини, не заслуговують на увагу, адже не підкріплені належними та допустимими доказами.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: