Рішення № 58054298, 26.05.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4439/14-ц

провадження № 2/361/410/16

26.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2016 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Петришин Н.М.,за участю секретаряМасловської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який неодноразово у ході розгляду справи уточнювався, та просив визнати недійсним п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області № 1237 - 45 - 06 від 22 травня 2014 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_4 проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Також просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, індексний номер: 22626719, серії НОМЕР_2, видане на ім'я ОСОБА_4.

Свої вимоги мотивував тим, що він є суміжним землекористувачем та на спірній земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_4, знаходиться його власність, а саме: сарай і погріб. Про передачу у власність даної земельної ділянки він не був повідомлений та з ним не було погоджено межі в натурі. Ніяких судових рішень щодо позбавлення його майнових прав щодо вказаного нерухомого майна позивачу невідомо, та таке нерухоме майно в будь-який спосіб він не відчужував.

Далі зазначає, що Рішення Броварської міської ради Київської області №1237-45-06 від 22 травня 2014 року позбавляє позивача його майнових прав, а процедура приватизації спірної земельної ділянки відбувалася без згоди позивача та без його залучення як співвласника.

Так, при розробці технічної документації із землеустрою інженером ТОВ «Земельно-кадастровий центр» ОСОБА_7 було складено акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки, що послужив підставою прийняття рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки. В абзаці 3 акту зазначено, що ніяких претензій при встановленні меж не виявлено, проте, позивач не був присутній при узгодженні меж земельної ділянки та не був належним чином повідомлений.

Крім того, зазначає, що домоволодіння по АДРЕСА_1 не розділене в натурі, тому надання окремої адреси та приватизація земельної ділянки є незаконним, оскільки порушує права спільного часткового власника на участь у користуванні та приватизації присадибної ділянки та господарських споруд.

Додатково позивач вказує на те, що ніякої земельної ділянки по АДРЕСА_2, яку слід ділити на всіх співвласників не існує, оскільки на даний час у користуванні позивача перебуває ( первинний користувач ОСОБА_8) - 12 соток, ОСОБА_5 7,9 соток, та позивача (22/216) - 2, 04 сотки. У користуванні ОСОБА_4 не могло бути в користуванні земельної ділянки, оскільки дарувателька ОСОБА_9 виділила належні їй на праві спадкування 86/216 частини земельної ділянки та долучила до будинку по АДРЕСА_3, тому у користуванні ОСОБА_4 не могло бути ніякої земельної ділянки.

Справа слухалась судами неодноразово.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Броварської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Броварська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення діяла в межах чинного законодавства.

Представники відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_5 у судові засідання не з'являвся, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору купівлі - продажу від 30 листопада 1980 року ОСОБА_3 є власником ? частини житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель у АДРЕСА_2. Як зазначено у вказаному договорі, будинок розташований на земельній ділянці площею 2049 кв.м, до нього примикають сарай, погреб. Будинок житловою площею 31,3 0 кв.м.( том 1 а.с. 4,5 )

Крім того, відповідно до договору купівлі - продажу ОСОБА_3 27 травня 2004 року придбав ще 22/216 частини вказаного будинку.( том 1 а.с. 6,7)

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування 86/216 частин жилого будинку від 21 травня 2003 року (укладений між нею та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. і зареєстрований у реєстрі за № 3843, у КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації - 03 липня 2003 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 25 травня 2014 року) належало на праві власності 86/216 частин жилого будинку АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 29).

Згідно із витягом з протоколу засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних земельних питань та інших питань, пов'язаних з розмежуванням земельних ділянок від 30 жовтня 2003 року повторно розглянувши питання про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_9 по АДРЕСА_2, комісією вирішено рекомендувати виконкому міської ради передати у власність земельну ділянку ОСОБА_9 по існуючій протягом біля тридцяти років межі без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_3 (том 1 а.с. 120).

З копії довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 26 червня 2007 року № 05-5/9-3/836 видно, що у ОСОБА_4 знаходилася у користуванні земельна ділянка, площею 0,0488 га, по АДРЕСА_2 (для обслуговування частини жилого будинку) (том 3 а.с.55).

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 «Про надання адрес, зміну адрес» надано адресу частині житлового будинку по АДРЕСА_2, власник ОСОБА_4, - АДРЕСА_1 (том 1 а.с.90).

Рішенням Броварської міської ради Київської області №316-11-06 від 18 серпня 2011 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0488 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Рішення Броварської міської ради Київської області №1237 - 45 - 06 від 22 травня 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_4 проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.( том 1 а.с. 91)

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2014 року ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,048 га (кадастровий номер: НОМЕР_1), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 2 а.с. 54).

02 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В. і зареєстрований у реєстрі за № 1774. ( том 2 а.с. 55 )

За цим правочином ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_6 придбав у власність земельну ділянку, площею 0,048 га, за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер: НОМЕР_1. На земельній ділянці розташована частка жилого будинку. У Витязі з Державного земельного кадастру зазначено наступний опис меж: від А до Б - землі загального користування (АДРЕСА_1); від Б до В - землі Укртелекому; від В до Г - ОСОБА_5; від Г до А - ОСОБА_3 ( том 1 а.с. 83 )

Матеріалами справи встановлено, що 02 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір дарування частки житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В. і зареєстрований у реєстрі за № 1771.

За цим правочином ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_6 прийняв у дар 86/216 часток жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2. Будинок, частка якого відчужується, позначений на плані літерою А, дерев'яний, відсоток зносу 60%, жилою площею 31,3 кв.м., загальною площею 59,8 кв.м. Біля житлового будинку є господарські та побутові будівлі: В - погріб, Г - гараж-сарай, К - колодязь, № - огорожа. Частка житлового будинку розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,048 га, кадастровий номер: НОМЕР_1.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції, відмовлено у задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 «Про надання адрес, зміну адрес». ( том 2 а.с. 145) Дане судове рішення 06 квітня 2015 року залишене без змін Апеляційним судом Київської області.

За змістом ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частина 6 зазначеної статті визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

За змістом ст. 120 ЗК України ( в ред. станом на 21.05.2003 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України ( в редак. станом на 27.05.2004 року ) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Матеріалами справи встановлено, що попередній землекористувач ОСОБА_9 неодноразово зверталась до Броварської міської ради Київської області про передачу їй у приватну власність земельної ділянки, що підтверджується протоколами засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних із розмежуванням земельних ділянок . ( том 3 а.с. 50 - 58 ). Як уже зазначалось вище 30 жовтня 2003 року комісією вирішено рекомендувати виконкому міської ради передати у власність земельну ділянку ОСОБА_9 по існуючій протягом біля тридцяти років межі без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_3

Вищезазначене рішення комісії від 30 жовтня 2003 року позивачем у судовому порядку не оскаржувалось та є частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши чинне законодавство яке регулює спірні правовідносини, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення Броварська міська рада Київської області діяла в межах чинного законодавства.

Щодо доводів позивача в обґрунтування даного позову, суд приходить до наступного.

Стаття 16 Земельного кодексу Української PCP ( 1970 року ) визначала, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Відповідно до статті 90 ЗК Української PCP (1970 року в ред. чинній на час укладення договору купівлі - продажу від 30 листопада 1980 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу, тобто від 0,03 до 0,06 га.

За змістом ст. 120 ЗК України ( в ред. станом на 21.05.2003 року, яка не змінилась і станом на 27.05.2004 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України ( в редак. станом на 27.05.2004 року ) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На час здійснення приватизації ОСОБА_4 розмір земельної ділянки по АДРЕСА_2, який знаходиться під будівлями та необхідний для їх обслуговування, ніким у встановленому законом порядку не визначений, як і не визначені межі такої земельної ділянки.

Отже, як вбачається з матеріалів справи межі суміжного землекористувача ОСОБА_3 в натурі на місцевості не встановлені, а тому відсутня можливість погодити зазначені межі. Доказів, якої площі земельна ділянка перебуває у його користуванні, а також доказів звернення до міської ради з приводу оформлення прав на землю та доказів встановлення меж земельної ділянки станом на час розгляду даної справи позивач ОСОБА_3 суду не надав.

Виходячи із норм законодавства, які регулювали правовідносини при набутті співвласниками у різний час права власності на будинок та надвірні споруди, не спростовують таких висновків і надані позивачем копії генерального плану (схеми) на а.с. 8 (том 1), який є лише схематичним зображенням земельної ділянки із відповідними будівлями, копія виписки із протоколу №9 від 1949 року (том 1 а.с. 63), виписка з протоколу №9 від 07.04.1944 року (том1 а.с. 241), копія акту від 26 листопада 1949 року (том 1 а.с. 64).

Крім того, доводи позивача, про те, що на земельній ділянці, яку приватизувала ОСОБА_4 знаходяться його надвірні споруди: сарай та погріб, жодними належними та допустимими доказами у судовому засіданні не підтверджені. Безпідставним є посилання на генеральний план (схему) на а.с. 8 (том 1) та технічний паспорт на житловий будинок, оскільки у зазначених документа лише схематично зображені споруди та такі документи не визначають меж земельної ділянки.

Як вбачається із пояснень сторін у даній справі, між співвласниками будинку немає спору щодо користування будинком відповідно до їх часток у будинку.

У судовому засіданні позивач не навів обставин та не надав жодних інших додоказів порушення його прав при прийнятті оспорюваного рішення Броварською міською радою Київської області.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, які до даної справи не відносяться. Докази повинні подаватись сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, враховуючи те, що при прийнятті оспорюваного рішення жодних прав позивача не порушено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю. Оскільки вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку є похідними, то такі вимоги також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Петришин