Вирок № 58053393, 02.06.2016, Черняхівський районний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/867/14-к

02 червня 2016 року смт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Мініча Г. Г.

з участю:

секретаря Піонтківської О. О.

прокурора ЧарліноїО.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014060310000113, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2014 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, раніше судимого востаннє Корольовським районним судом м.Житомира 29.09.2014 за ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2014 близько 18 год. 30 хв. обвинувачений перебував у маршрутному таксі сполученням "Житомир Малин", в якому їхав до свого місця проживання в с. Адріївка. В даному маршрутному таксі обвинувачений помітив сумку для ноутбука. Перевіривши, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, обвинувачений взяв сумку з ноутбуком з полиці та вийшов в с. Андріївка Черняхівського району Житомирської області. У вказаній сумці були ноутбук марки "Lenovo", комп'ютерна мишка з блютузом до неї марки "Logitech", збірник віршів "Музика віконного рояля" автора ОСОБА_3, чорний записний блокнот з різними особистими записами, що належали ОСОБА_4 (далі потерпіла). В подальшому обвинувачений ноутбук марки "Lenovo" продав ОСОБА_5, а решту викраденого зберігав за своїм місцем проживання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що дійсно 18.01.2014 їхала додому у маршрутному таксі сполученням "Житомир Малин". Зникнення сумки для ноутбука помітила в м. Малині. ОСОБА_6, яка також їхала у вказаному маршрутному таксі, запам'ятала чоловіка, який виходив з сумкою, описала його. Її опис співпадає з виглядом обвинуваченого. Після проведеного обшуку за місцем проживання обвинуваченого було відшукано її речі, крім ноутбука. Потерпіла показала, що в сумці були наступні її речі: ноутбук марки "Lenovo", комп'ютерна мишка з блютузом до неї марки "Logitech", збірник віршів "Музика віконного рояля" автора ОСОБА_3, чорний записний блокнот з різними особистими записами та гроші, які лежали в конверті в кишені сумки різних купюр 20-25 штук.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він приїхав з рейсу, стояв на вигрузку. До нього підійшов обвинувачений, запропонував купити флешку за 25 грн., яку він купив. Через 4 дні йому знову зателефонував обвинувачений і запропонував купити ноутбук за 2 000,00 грн., сказав, що він не крадений, а закладений в ломбард. Погодили ціну 1 500,00 грн. Через деякий час зустрілися біля ломбарда на вулиці Московській у м. Житомирі. Ноутбук забрали з ломбарду, обвинувачений ввів код і включив його. Обвинувачений запропонував ще сумку і мишку до ноутбука, які мав передати пізніше. Ноутбук свідок ОСОБА_5 пізніше продав не знає кому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що взимку 2013 чи 2014 року, коли точно не пам'ятає, вона їхала у маршрутному таксі сполученням "Житомир Малин". Поряд стояв обвинувачений. В с.Андріївка він взяв червону сумку для ноутбука і вийшов. Вже в м. Малин жінка сказала, що в неї зник ноутбук. Свідок ОСОБА_7 впізнала обвинуваченого по тату на зап'ясті.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, показав, що 18.01.2014 поїхав в м. Житомир по гроші, які йому мали заплатити за роботу. Проте грошей йому не виплатили. Ввечері він їхав додому у маршрутному таксі сполученням "Житомир Малин", де помітив сумку для ноутбука, взяв її та вийшов в с.Адріївка. Через деякий час здав ноутбук в ломбард. При виході з ломбарду зустрів людину, яка запропонувала викупити ноутбук, що і зробили. Домовились, що пізніше обвинувачений продасть вказаній людині ще сумку та мишку до ноутбука. Але коли через деякий час їхав це зробити, то був затриманий працівниками міліції. Обвинувачений повідомив, що свою вину у скоєнні злочину визнає, розкаюється, сприяв розкриттю злочину, запевнив, що більше такого не повториться, злочин вчинив, бо перебував у відчаї через відсутність коштів. Крім того, обвинувачений визнав, що покази свідків, дані в судовому засіданні, відповідають дійсності.

Вказані вище обставини вчинення обвинуваченим злочину підтверджуються також дослідженими судом в судовому засіданні наступними письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження №12014060310000113 відносно ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України (далі МКП):

-видатковою накладною від 30.11.2012;

-протоколом огляду місця події від 02.04.2014;

-постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 02.04.2014;

-розпискою ОСОБА_4 від 23.04.2014.

Підстав для визнання вказаних вище доказів недопустимими згідно зі ст. ст. 86-89 КПК України судом при розгляді справи не встановлено.

Згідно з видатковою накладною від 30.11.2012 (МКП, арк. 7) вартість ноутбука Lenovo G570 складала 3200,00грн.

Оцінивши у сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що винаобвинуваченогоу вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185КК України,доведена повністю. Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 29.09.2014 у справі № 296/8324/13-к обвинувачений був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. З огляду на це та враховуючи положення ст. 32 КК України суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185КК України як крадіжка вчинена повторно.

Оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, суд згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 КК України приходить до висновку, що злочин вчинено обвинуваченим з прямим умислом.

Враховуючи, що викрадене майно має певну вартість, суд приходить до висновку, що злочин вчинено обвинуваченим з корисливих мотивів.

Станом на момент вчинення злочину обвинувачений досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність (паспорт, МКП, арк. 30). Станом на 02.04.2014 обвинувачений в психіатричному кабінеті та наркологічному кабінеті на обліку не перебуває, що підтверджується відповідними відмітками на листі Черняхівського РВ від 01.04.2014 (МКП, арк. 29). З огляду на це суд приходить до висновку, що обвинувачений є осудним згідно зі ст. 19 КК України, а тому він підлягає кримінальній відповідальності. Даний висновок підтверджується і дослідженими судом в судовому засіданні психологічною характеристикою за результатами психодіагностичного вивчення ув'язненого та довідкою Житомирської УВП № 8 від 26.10.2015, які були надані в судовому засіданні захисником.

Рішення про зміну обвинувачення та про визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом протягом розгляду справи не приймалися.

Враховуючи, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав лише на стадії надання показів вже після допиту судом свідків та дослідження письмових доказів, з огляду на положення ст. 66 КК України суд приходить до висновку про відсутність обставин, що помякшують покарання для обвинуваченого.

З огляду на те, що обвинувачений вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2011 у справі №1-98/2011 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 67, ст. 34, п. 8 ст. 89, ч. 3 ст. 90 КК України суд визнає обставиною, що обтяжує покарання для обвинуваченого, рецидив злочинів.

Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, передбачених ст. ст. 36-43 КК України, а також підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст. ст. 44-49 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.

З огляду на вимоги ч. 2 ст.65КК України, при призначенні покаранняобвинуваченому, враховуючи:

-відсутність пом'якшуючих обставин;

-наявність обтяжуючої обставини (рецидив злочинів);

-що вінраніше судимий (вимога від 01.04.2014, МКП, арк. 31);

-що він за місцем проживання характеризується посередньо (характеристика від 01.04.2014, МКП, арк. 28),

суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України та про необхідність призначити обвинуваченому покаранняв межах санкції ч. 2 ст. 185КК Україниувиді позбавлення волі.

Потерпіла пред'явила позов до обвинуваченого на суму 6 758,00 грн. (далі позовна заява або позов), мотивуючи його тим, що внаслідок вчинення злочину було викрадено її ноутбук вартістю 3 000,00 грн. та гроші в сумі 758,00 грн., якій їй не повернуті. А тому вказані суми підлягають відшкодуванню обвинуваченим. Крім того, внаслідок протиправної поведінки обвинувачений заподіяв потерпілій моральну шкоду, яку вона оцінює в 3000,00грн. Моральну шкоду потерпіла обгрунтовує тим, що в ноутбуці вона зберігала всю свою робочу навчальну документацію, робочі проекти, особисті фотокартки, іншу інформацію, яку вона використовувала для заочного навчання у вузі, а тому вона зазнала душевних страждань у зв'язку із втратою свого майна.

Потерпіла в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні також просила позов задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений та захисник позов визнали частково, а саме в сумі 3 000,00 грн., що складає вартість ноутбука. В іншій частині вони позов не визнали, пояснили, що грошей в сумці не було, їх наявність в сумці ніким не підтверджена, крім тверджень потерпілої, потерпілою не доведено заподіяння їй моральної шкоди. А тому обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення позову в частині стягнення 3 000,00 грн. матеріальної шкоди, а в іншій частині просили відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що часткове визнання обвинуваченим позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті часткового визнання обвинуваченим позову, передбачених ч. 4 ст. 174 ЦПК України.

За наслідками з'ясування і аналізу обставин справи, пояснень потерпілої, обвинуваченого, захисника, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з видатковою накладною від 30.11.2012 (МКП, арк. 7) вартість ноутбука Lenovo G570 складала 3200,00грн. Належність ноутбука потерпілій підтверджується вказаною видатковою накладною та не заперечується сторонами. А тому дана обставина відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Потерпіла у позові оцінила ноутбук в сумі 3 000,00 грн. З огляду на це, враховуючи визнання обвинуваченим позову в цій частині та положення ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 174 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Наявність у сумці для ноутбуку, яку було викрадено обвинуваченим, грошових коштів в сумі 758,00 грн. під час розгляду справи доведено не було. Про наявність вказаних коштів в сумці показала лише потерпіла в своїх показах. Жодних інших доказів їх наявності потерпілою надано не було. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. А тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи, що в результаті вчинення злочину обвинуваченим потерпіла була позбавлена свого майна, змушена була вживати заходів до відновлення своїх порушених прав, з огляду на положення ст. 23 ЦК України суд приходить до висновку, що в результаті вчинення злочину потерпілій було заподіяно моральну шкоду.

При визначенні розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди судом враховується, що потерпіла втратила своє майно ноутбук з її особистою інформацією. З огляду на це суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди в сумі 1000,00грн.

Потерпіла звільнена від сплати судового збору за подання позову згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір". А тому, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з огляду на часткове задоволення позову судові витрати у справі мають бути присуджені з обвинуваченого в дохід держави.

Сума судового збору за подання позову згідно з ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року N3674-VI "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент ухвалення вироку, складає 551,20 грн.

Арешт на майнообвинуваченого не накладався.

Питання щодо речових доказів у справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК Українидо покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 29.09.2014 у справі №296/8324/13-к і за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі на строк чотири роки,

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання з 14.06.2014.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6) матеріальну шкоду в сумі 3 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн., а всього 4000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1) в дохід держави 551,20 грн. судового збору, який підлягає сплаті за наступними платіжними реквізитами: п/р №31219206700604, отримувач: УДКСУ у Черняхівському районі, код платежу: 22030001, ідентифікаційний код отримувача: 37684003, банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО: 811039, ідентифікаційний код суду: 02896236.

Речові докази у справі, а саме комп'ютерну мишку з блютузом до неї марки "Logitech", збірник віршів "Музика віконного рояля" автора ОСОБА_3, чорний записний блокнот з різними особистими записами, передані на зберігання ОСОБА_4, повернути власнику ОСОБА_4.

Вирок відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Черняхівському районному суді Житомирської області. Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення підлягає надісланню потерпілій.

Головуючий суддя: Г. Г. Мініч