Ухвала суду № 58053167, 01.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/12479/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 9 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стрільчук М.М. про витребування майна з чужого незаконного волоління

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21 березня 2016 року

встановила:

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 21 березня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно: автомобіль марки «Peugeot Partner-5356», кузов НОМЕР_2, 2008 року випуску, білого кольору, що 12 квітня 2014 року перереєстрований (свідоцтво серії НОМЕР_3 н/з НОМЕР_1) за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Заборонено органам МРЕВ України вчиняти будь-які дії щодо зміни права власності на вказаний автомобіль.

Не погоджуючись із цією ухвалою ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати. Зазначив, що судом не враховано, що позивачем не надано доказів існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду. Крім того, на спірний автомобіль накладено арешт в рамках розслідування кримінального провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсною довіреність від 26.03.2014, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М., реєстраційний номер № 2132; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 автомобіль марки «Peugeot Partner-5356», кузов НОМЕР_2, 2008 року випуску, білого кольору, що 12 квітня 2014 року перереєстрований (свідоцтво серії НОМЕР_3 н/з НОМЕР_1); скасувати державну реєстрацію вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до вимог ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, особу відповідача, тощо.

Оскільки предметом розгляду спору в тому числі є автомобіль, на який судом накладено арешт, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову дійшов правильного висновку, що набуття права власності на спірне майно іншими особами, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що на даний автомобіль вже накладено арешт в рамках розслідування кримінального провадження за ознаками ст. 190 ч. 1 КК України, оскільки вказане питання повинно вирішуватися під час розгляду відповідної цивільної справи, як захід забезпечення позову (ст. 152 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 153-154, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді