Ухвала суду № 58052230, 01.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1155/16 Справа № 208/1975/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Косенко Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Алькової С.М., Іванченка О.Ю.

за участю секретаря Старовойтова Є.В.

прокурора Грамма О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015040800000613 за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2,

встановила:

Вироком цього суду засуджено:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше несудимого,

за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням на нього обовязків, передбачених пунктами 2,3,4 частини 1 статті 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь КЗ «Дошкільний навчальний заклад №18 (яслі-садок) «Оленка» Дніпродзержинської міської ради 7888,40 грн. і потерпілої ОСОБА_3 14535,56 грн.

Вироком вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_2 у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування таких вимог зазначає, що суд першої інстанції, не провівши судового слідства в повному обсязі, надав наявним у кримінальному провадженні доказам іншу оцінку, при цьому безпосередньо їх не дослідив, однак за епізодом відносно потерпілої ОСОБА_3 без зазначення мотивів змінив інкриміновану обвинуваченням дату вчинення вказаного кримінального правопорушення, а правильніше, у вироку взагалі не зазначив дату вчинення цього злочину, чим порушив вимоги ч.3 ст.349 КПК України.

Виходячи з цього, прокурор вважає, що допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є такі, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що 16 грудня 2014 року приблизно о 17 годині у м. Дніпродзержинськ по вул.Глаголєва,19 через вхідні двері зайшов до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №18 (ясла-садок) «Оленка», звідки таємно викрав телевізор «LG 32 CS 460 T», чим заподіяв названому навчальному закладу матеріальну шкоду в розмірі 7888 грн. 40 коп.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 проживаючи в орендованій ним квартирі АДРЕСА_1, повторно,таємно викрав майно, що перебувало в цій квартирі: водонагрівач, два змішувача, умивальник, мийку, холодильник, мікрохвильову піч, пральну машину, телевізор, електробатарею та інше майно, усього на суму 14535 грн. 56 коп., чим заподіяв власнику зазначеного майна ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Грамма О.А., яка повністю підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно з частиною 3 статті 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обовязковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобовязаний зясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та розяснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і технічного запису процесу, розглянувши дане кримінальне провадження за скороченою процедурою, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 погоджувався із предявленим йому обвинуваченням за крадіжки чужого майна, як наведено в обвинувальному акті, 16 грудня 2014 р. і на початку лютого 2015 р.

Втім, як видно з показань ОСОБА_2 в судовому засіданні, що наведені у вироку, останній хоча і визнав свою вину у крадіжці майна потерпілої ОСОБА_3, проте стверджував, що він цю крадіжку вчинив 16 грудня 2015 р.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_3 в суді, вона в січні 2016 р. приходила в квартиру, яка здавала в оренду ОСОБА_2, однак ніякої крадіжки ще не було, а вже на початку лютого 2016 р. вона виявила викрадення майна з цієї квартири.

Таким чином, відтворені в показаннях ОСОБА_2 фактичні обставини крадіжки, зокрема, дата вчинення зазначеного кримінального правопорушення, суттєво різняться з показаннями потерпілої ОСОБА_3 і тими фактичними обставинами, які встановлені органом досудового розслідування.

З огляду на це підстав вважати, що обвинуваченим не оспорювалися фактичні обставини крадіжки майна ОСОБА_3, в суду не було, а тому він мав провести судове слідство в повному обсязі.

Більш того, всупереч положень ч.3 ст.374 КПК України суд у вироку взагалі не тільки належним чином не дослідив обставини вчинення вказаного злочину, зокрема, не зясував дату крадіжки, а й не зазначив її у мотивувальній частині вироку, хоча згідно з вимогами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) підлягають обовязковому доказуванню.

В поданій скарзі на вирок щодо ОСОБА_2 прокурор теж вказував на ці обставини і просив у звязку з цим скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд.

Всупереч положенням ч.3 ст.349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у таємному викраданні майна ОСОБА_3 та інших обставин, які мали істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення у відповідній частині, зокрема, доводів обвинуваченого про те, що він учинив зазначену крадіжку у звязку з тим, що йому треба було повернути борг сторонній особі, суд, діючи виключно на власний розсуд, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення.

Зазначені порушення кримінального процесуального закону призвели до істотного обмеження процесуальних прав обвинуваченого, у тому числі права на захист.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або 2)якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За таких обставин апеляційний суд виходячи з вимог статей 7 і 9 КПК України не вправі встановлювати і доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України ці порушення є істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законний і обґрунтований вирок.

За змістом ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону тягне за собою скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що допущене місцевим судом недотримання встановленої законом процедури судового розгляду, зокрема, безпідставне застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставою для скасування вироку у повному обсязі.

Крім того, перевіряючи кримінальне провадження у повному обсязі, колегія суддів звертає увагу й на допущення судом інших порушень вимог кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання.

За змістом ст.316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, копія такої ухвали надсилається учасникам судового провадження не пізніше ніж за пять днів до початку судового розгляду.

Порядок ведення судового розгляду, визначений главою 28 КПК України, не може бути порушений або виконаний в іншому порядку. Судовий розгляд кримінального провадження починається з підготовчої частини (статті 342-346 КПК), під час якої згідно зі ст.345 КПК України, зокрема, обвинуваченому надається памятка про його права та обовязки, які він має у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, вказана памятка у подальшому зберігається у нього, а головуючий надає йому час для ознайомлення з її змістом.

Відповідно до вимог статей 48-49 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим до участі в кримінальному провадженні.

Недотримання цих положень закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може бути підставою для скасування судового рішення.

Проте під час розгляду даного кримінального провадження щодо ОСОБА_2 суд належним чином не виконав наведених вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема, журналу підготовчого судового засідання від 04 квітня 2016 р. вбачається, що підготовче судове засідання було проведено із складанням і проголошенням ухвали менш ніж за три хвилини (14.20.44-14.23.27). При цьому згідно з даними журналу судового засідання суд ухвалив рішення про розгляд провадження того ж дня, а за змістом ухвали судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 призначено на 14 год 30 хв 5 квітня 2016 р. (а.с.19-20).

Як убачається з журналу судового засідання, розгляд провадження розпочався вже через декілька секунд після закриття підготовчого судового засідання саме за ініціативою судді(а.с.19-21).

Наведені дані дають підставу вважати, що підготовче провадження, яке регулюється главою 27 Кримінального процесуального кодексу України (статті 314-317), судом виконано з суттєвими порушеннями закону.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_2 не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, в тому числі й доводи прокурора, що викладені в його скарзі, та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий судовий розгляд в тому самому суді в іншому складі.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6