Рішення № 58050977, 10.03.2016, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/4239/15-ц

Провадження № 2/209/127/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Замкової Я.В.,

за участі секретаря Шепель О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції, про встановлення факту володіння квартирою, визнання права власності на спадкове майно, визнання часток у спадковому майні -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять встановити факт володіння квартирою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/2 в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. Визнати за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/4 в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. Визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/4 в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. Зобов'язати Державну реєстраційну службу Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської обл. зареєструвати право власності у спільній сумісній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки, ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки, ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки.

В обґрунтування своїх вимог позивачі в позовній заяві зазначили, що позивач ОСОБА_1 17 листопада 1970 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4. Від шлюбу вони мають двох повнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка 09 липня 1988 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_6. За час шлюбу позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_4, остання на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 1997 року придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 30,6 кв.м, загальною площею 53,1 кв.м, однак право власності у Дніпродзержинську БТІ на зазначену квартиру нею зареєстровано не було. Після купівлі зазначеної квартири їхня сім'я стала проживати в зазначеній квартирі, сплачувати комунальні платежі. ІНФОРМАЦІЯ_3 року його дружина ОСОБА_4 померла. При зверненні позивачів у грудні 2014 року до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 24 жовтня 2014 року ОСОБА_4, їм постановою державного нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 у Дніпродзержинському БТІ, як об'єкт власності, не зареєстрована. Оскільки, квартиру було куплено під час шлюбу, вона є спільною сумісною власністю подружжя без визнання часток.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, письмово просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання у справі не з'явилася, письмово просила суд розглянути справу без її участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, письмово просила суд розглянути справу без її участі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 листопада 1970 року було укладено шлюб позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 69 від 17 листопада 1970 року (а.с. 15).

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 73 від 28 грудня 1966 року, свідоцтвом про зміну прізвища, імені, по-батькові, актовий запис № 59 від 25 жовтня 1985 року, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_1 від 25 лютого 2015 року (а.с. 17, 18 ,19).

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 1019 від 28 травня 1973 року (а.с. 20).

25 лютого 1997 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, після чого у зазначеній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі продажу квартири від 25 лютого 1997 року, технічним паспортом на квартиру, довідкою ТОВ "Інфо-Ком" № 00730773 від 11 червня 2015 року, копією особового рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 16, 21, 23-25, 85).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_4, після її смерті було заведено спадкову справу № 56957925, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та його офіційним перекладом, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 39293835 від 26 грудня 2014 року, копією спадкової справи № 855/2014 (а.с. 12, 13-14, 22, 92-105).

Спадкоємці, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса щодо оформлення спадщини за померлою матір'ю ОСОБА_4, однак їм було відмовлено та надано роз'яснення щодо порядку видачі Свідоцтва про право на спадщину листом, згідно якого вбачається, що для одержання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно необхідні документи, які підтверджують право власності, зареєстровані згідно чинного законодавства. Згідно листа № 1 від 08 січня 2015 року КП "Дніпродзержинське БТІ" ДОР квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в Дніпродзержинському БТІ не зареєстрована. Ці обставини підтверджуються постановою державного нотаріуса Посипанко А.А. від 21 квітня 2015 року, заявою ОСОБА_1 за вх. № 3105 від 26 грудня 2014 року (а.с.26, 92).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31 березня 1995 року, зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України чітко визначено, що право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважаються набутими правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 182 ЦК України, відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Отже, право на оформлення спадщини у судовому порядку пов'язане з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимогам ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає встановленим факт володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1, як об'єктом спільного сумісного майна подружжя, оскільки право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_4 з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а саме з 25 лютого 1997 року, тобто за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, тож позов в частині встановлення факту підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відкрилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 Дніпропетровської області. Позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 Будь-які інші особи прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, не заявляли та не заявляють, тож право на спадкування зазначеної квартири мають чоловік і діти померлої. Спадкоємцями була досягнута згода щодо розміру їх часток у спадковому майні, що підтверджується їх заявами. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування суд визнає обґрунтованими, а надані ними докази належними та допустимими, тому позов в частині визнання права власності в порядку спадкування підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції зареєструвати право власності у спільній сумісній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, оскільки зазначена установа не є відповідачем по справі. Позивачі мали право на залучення належного відповідача, однак це право ними не було використано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 655, 657, 1220, 1217, 1218, 1221, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 60 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31 березня 1995 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" ст.ст. 3, 61, 88, 158, 169, 212-214, 224-226, 234, 256 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції, про встановлення факту володіння квартирою, визнання права власності на спадкове майно, визнання часток у спадковому майні - задовольнити частково.

Встановити факт володіння ОСОБА_1 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/2 в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/4 в квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на частку в розмірі 1/4 в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Я.В. Замкова