Рішення № 58050727, 26.05.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2663/16-ц

Провадження № 2/161/1725/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі - Козак О.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коваленко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Багіра» про стягнення недоплаченої заробітної плати, заробітної плати за час затримання розрахунку при звільненні, доплати за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного підприємства «Багіра» про стягнення недоплаченої заробітної плати, заробітної плати за час затримання розрахунку при звільненні, доплати за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 17.10.2012 року по 30.09.2015 року працював в ПП «Багіра» на посаді охоронця за графіком чергування доба через дві доби, в результаті чого допускався переробіток норм виробітку робочого часу від 50 до 70 год., а в окремі місяці і 100 годин на місяць. Однак, оплата праці проводилась, зі слів власника ПП «Багіра», в розмірі 100 грн. на добу, хоча у відомостях стояли інші суми.

Вказує, що згідно трудового законодавства оплата праці в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, у нічний час - у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину робити у нічний час, а у вихідні та святкові дні - у подвійному розмірі.

Однак, ці норми закону керівництвом підприємства ігнорувались, в зв'язку з чим за період з 17.10.2012 року по 01.10.2015 року йому не доплачено заробітну плату в розмірі 28880,43 грн.

30.10.2015 року він звільнився з ПП «Багіра» за власним бажанням, проте, у день його звільнення йому не було виплачено належну йому заробітну плату, а розрахунок проведений через 21 день, в зв'язку з чим вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому заробіток за час затримки в сумі 1713 грн.

Також, з 10.08.2015 року по 30.09.2015 року він знаходився на чергуванні один, замість необхідних двох працівників, що призвело до збільшення навантаження, проте за ці дні чергування відповідач за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника йому не доплачував.

Крім того, на охоронюваному об'єкті - ПАТ «Луцьке авіапідприємство» в с. Крупа Луцького району повністю відсутнє світло і мали місце неодноразові випадки конфліктів зі сторонніми особами, які намагались проникнути на територію аеропорту та враховуючи, що йому довелось чергувати одному у нічний час в період з 10.08.2015 року по 30.09.2015 року, це призводило до підвищеного психоемоційного напруження, підвищення артеріального тиску, головних болів.

В зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача на його користь 28880,43 грн. недоплаченої заробітної плати, 1713 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3274,93 грн. за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника та 5000,00 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, просив стягнути з відповідача на його користь 24398,83 грн. недоплаченої заробітної плати. В решті позов підтримав з підстав, викладених у заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.10.2012 року по 30.09.2015 року працював охоронником ПП «Багіра» та був звільнений з роботи за власним бажанням у відповідності до наказу №30 к від 25.09.2015 року (а.с. ).

Відповідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно із ст. 108 КЗпП України робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Частиною 1 ст. 107 КЗпП України передбачено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.

Проте, як з'ясовано в судовому засіданні з відомостей про виплату коштів (а.с. ), пояснень позивача та наданих ним письмових доказів - копії журналу обліку змін та чергувань, з 17.10.2012 року по 01.10.2015 року, ОСОБА_1 всупереч згаданим нормам законодавства недоплачено заробітну плату в сумі 24398,83 грн., виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати та заявлених у зв'язку з цим вимог позивача, що також стверджується розрахунком заборгованості, який представником відповідача жодними належними та допустимими доказами не спростовано, а тому суд приймає їх до уваги та враховує.

Крім цього, у відповідності до ст. 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Як вбачається з журналу обліку змін та чергувань, позивач з 10.08.2015 року по 30.09.2015 року знаходився на чергуванні один, замість двох працівників. Таких чергувань в серпні місяці 2015 року було 8 діб, а у вересні 2015 року - 10 діб. У зв'язку з чим йому до виплати підлягають кошти за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника, яка становитиме 1278,48 грн. та 1996,45 грн. за серпень та вересень відповідно, а всього 3274,93 грн., про що свідчить обгрунтований розрахунок позивача, який не спростований представником відповідача (а.с. ).

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, за затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як з'ясовано в судовому засіданні та слідує з пояснень позивача, згаданого журналу обліку змін та чергувань(а.с. ),повідомлення підприємства від 03.05.2016 року(а.с. ), а також відомості про виплату заробітної плати(а.с. ), остаточний розрахунок з позивачем проведено 22.10.2015 року.

Отже, за період затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2015 року по 22.10.2015 року з відповідача слід стягнути кошти в розмірі 1713 грн.(114,2 грн. середньоденна заробітна плата з урахуванням заробітної плати за два останніх місяці, яка передувала звільненню за липень-серпень 2015 року і становила 2271,76 грн. та 2867,44 грн. (5139,2 грн. : 45 робочих днів) х 15 робочих днів періоду затримки).

Водночас, на думку суду, неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна певна моральна шкода, яка згідно ст.237-1 КЗпП України проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отже, зважаючи, що внаслідок не донарахування і несплати відповідачем значної суми коштів позивачу за виконану роботу, не проведення розрахунку у передбачений законодавством строк, було завдано певних моральних страждань, що виявилось у прикладені додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав, перенесені певних незручностей, а тому, враховуючи їх характер та обсяг, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача з дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 105, 106, 107, 108, 116, 117, 233, 237-1, 238 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Багіра» на користь ОСОБА_1 24398 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 83 коп. недоплаченої заробітної плати, 1713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3274 (три тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 93 коп. за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника та 500 (п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного підприємства «Багіра» в дохід держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк