Рішення № 58050706, 27.05.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16293/14-ц

Провадження № 8/161/8/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Марчак Е.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив № 32», виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

22.03.2016 року відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав, передбачених ст. 361 ЦПК України. На обґрунтування своєї заяви відповідач зазначив, що вказаним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до нього про визнання права власності на спадкове нерухоме майно були задоволені, за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті її сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року було залишено без змін. Після набрання рішенням суду законної сили ним були виявлені обставини, які існували на час розгляду даної справи, але не були і не могли бути йому відомі. Так, 09.03.2016 року у відповідь на адвокатський запит Першою державною нотаріальною конторою було надано витяг зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № НОМЕР_3, з якого вбачається, що його мати - ОСОБА_6 склала заповіт. Як вбачається із заповіту ОСОБА_6 від 25.01.1984 року, все належне їй майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що буде їй належати за законом на день смерті, заповідає ОСОБА_3, тобто йому. Відтак, він (відповідач), є єдиним законним спадкоємцем померлої ОСОБА_6 Яким чином оформлювалися спадкові справи, яким чином надавалися відповіді на судовий запит щодо отримання вказаної інформації залишається незрозумілим. Факт існування складеного ОСОБА_6 заповіту, який є чинним, виявлений лише 12 березня 2016 року, кардинально впливає на вирішення судового спору, за результатами якого було прийнято рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 08 вересня 2015 року. Просить суд його заяву про перегляд за нововиявленими обставинам рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року задовольнити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні до викладених у письмовій заяві.

Відповідач ОСОБА_3 заяву про перегляд заочного рішення підтримав, просив її задовольнити. Крім того, відповідач пояснив, що про заповіт, складений його матір'ю ОСОБА_3 він не знав, за життя мати йому про це не казала. Після смерті матері він звертався до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини, нотаріус йому повідомив, що заповіт ОСОБА_6 не складався. У зв'язку з цим, він був змушений подати заяву про прийняття спадщини за законом. Якби йому було відомо про наявність заповіту, він би звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечувала, вважає, що обставина, вказана відповідачем ОСОБА_3 не є нововиявленою у розумінні положень ст. 361 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, це його волевиявлення було свідомим, він саме таким чином хотів прийняти спадщину після смерті ОСОБА_6 Крім того, з наданої відповідачем копії заповіту неможливо ідентифікувати особу спадкодавця, оскільки в заповіті не зазначено ані ідентифікаційний код спадкодавця, ані рік її народження, ані інші дані необхідні для встановлення особи. Таким чином, не можливо встановити, що ОСОБА_6, від імені якої складено заповіт, є матір'ю саме відповідача ОСОБА_6 Просить у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Позивач ОСОБА_1 доводи, викладені її представником підтримала, просила у задоволенні заяви відмовити.

Представники третіх осіб на стороні відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив №32», виконавчого комітету Луцької міської радив судове засідання не з»явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час, місце слухання справи повідомлялися належним чином, заяву про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Суд, заслухавши думку сторін та їх представників щодо розгляду справи без участі третіх осіб, визнав за можливе розглядати заяву за їх відсутності на підставі ч. 1 ст. 365 ЦПК України

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 362 ЦПК України заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Встановлений ст. 362 ЦПК України строк подання заяви відповідачем ОСОБА_3 дотримано.

Так, з листа Волинського обласного державного нотаріального архіву від 12.03.2016 року № 124/01-21, даного у відповідь на запит адвоката ОСОБА_7 (а.с 234) вбачається, що у фонді № 20 Першої Луцької державної нотаріальної контори зберігається посвідчений 25.01.1984 року за реєстром № 2-151 заповіт від імені ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2

Таким чином, вказана вище обставини відкрились 12.03.2016 року.

Відповідач ОСОБА_6 до Луцького міськрайонного суду Волинської області з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернувся 22.03.2016 року, тобто протягом одного місяця з дня встановлення обставини, на яку він посилається як на нововиявлену.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Обставина, вказана відповідачем ОСОБА_3, на думку суду, є нововиявленою обставиною у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

Так, зазначена відповідачем обставина є істотною, оскільки впливає на визначення виду спадкування (за законом чи за заповітом), на визначення кола спадкоємців, від даної обставини залежить наявність підстав для задоволення позову.

Вказана обставина не була відома відповідачу на час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до нього.

До такого переконання суд приводить наявність у справі відповіді Першої Луцької державної нотаріальної контори від 24.10.2014 року (а.с. 38) та Другої Луцької державної нотаріальної контори від 24.10.2014 (а.с. 29), які на запит суду надали інформаційні довідки зі Спадкового реєстру про відсутність заповіту спадкодавця ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1255 ЦК України нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки,а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права розголошувати відомості щодо факт у складання заповіту, його змісту, складання або зміни заповіту.

Повідомлення спадкодавцем спадкоємця про укладення заповіту на його користь є правом, а не обов'язком спадкодавця.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 об'єктивно не міг знати про наявність заповіту, складеного на його користь ОСОБА_6 Доказів іншого, ані позивачкою, ані її представником суду не надано.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про нього про визнання права власності на спадкове нерухоме майно були задоволені, за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті її сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Задовольняючи позовній вимоги ОСОБА_1 суд керувався тим, що ОСОБА_1, є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого сина ОСОБА_5, який в свою чергу прийняв спадщину за правом представлення після смерті ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК України розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленим обставинами здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, на обґрунтування вказавши, що після смерті її сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яку ОСОБА_5, як спадкоємець за правом представлення, успадкував після смерті своєї баби ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Іншим спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є її син ОСОБА_3 Частки обох спадкоємців у спадщині є рівними, тобто кожному з них належить по 1/2 частині спірної квартири за вказаною адресою. Обидва спадкоємі спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли, свідоцтва про право на спадщину не отримували. Вона, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, спадщину після смерті сина ОСОБА_5 прийняла шляхом подання 08.07.2014 року заяви до Луцької державної нотаріальної контори. В отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_5, а саме на частку квартири АДРЕСА_1, їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа, підтверджуючого власника цієї квартири. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.09.2015 року - скасуванню, а позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмові у його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_8.

ОСОБА_5 є сином позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 були його син ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_6.

17 червня 2011 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області 18.06.2011 року(а.с.5).

Після смерті ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом та ОСОБА_8, як спадкоємець за правом представлення - внук спадкодавця ОСОБА_5.( його батько та син спадкодавця ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року), 09.12.2011 року подали до Другої Луцької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 Спадкові права не були оформлені (а.с. 29-34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області 19.05.2014 року(а.с.4).

Спадщину після смерті ОСОБА_5, як єдиний спадкоємець першої черги за законом прийняла його мати ОСОБА_1 шляхом подання 08.07.2014 року заяви про прийняття спадщини до Другої Луцької державної нотаріальної контори (а.с.29-34).

В отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1, як на майно померлого ОСОБА_5, позивачці було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує власника цієї квартири.

Отже, між сторонами у справі виник спір щодо належності квартири АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_6 та щодо права позивачки ОСОБА_1 на спадкування вказаного нерухомого майна за з-аконом.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є кооперативною, членом житлово-будівельного кооперативу № 32 була ОСОБА_6.

Згідно довідки Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив № 32» від 16.03.2015 року № 27 по квартирі АДРЕСА_1 внески кооперативного будівництва та проценти за кредит сплачені повністю, останній платіж був здійснений в грудні 1991 року, в той час членом кооперативу була ОСОБА_6.(а.с.84).

Відповідач у справі ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що членом кооперативу не був, пайові внески по спірній квартирі він не сплачував.

Згідно ст.15 Закону України «Про власність» від 07.07.1991 року член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_1 в грудні 1991 року набула ОСОБА_6, як член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру.

Згідно ст. 4 Закону України «Про власність» від 07.07.1991 року власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.64 ЖК України (в редакції 1983 року) відповідач ОСОБА_3 був членом сім'ї ОСОБА_6

Відповідно до ст.145 цього Кодексу члени сім'ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням.

Якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім'ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.08.1992 року №347 «Про зміни в списках членів житлово-будівельних кооперативів та про організацію житлово-будівельного кооперативу №79», на яке посилається відповідач, як на підставу набуття ним права власності на спірну квартиру, затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельних кооперативів про вибуття з кооперативів та про включення в кооператив громадян згідно із додатком №1 та додатком №2, зокрема ОСОБА_3 вказаний як такий, що вибуває з членів ЖБК замість матері ОСОБА_6 ОСОБА_6 вказана як така, що зарахована в члени ЖБК замість вибулих за власним бажанням(а.с. 115-119).

З даного рішення виконавчого комітету не вбачається, що ОСОБА_3 зарахований в члени ЖБК №32 замість вибулої за власним бажанням матері ОСОБА_6

У випадку вибуття з членів кооперативу ОСОБА_6 за власним бажанням ОСОБА_3 як повнолітній член сім'ї члена кооперативу зберіг право користування жилим приміщенням, вступивши до кооперативу замість попереднього члена кооперативу,

Станом на 1992 рік Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186 не передбачав такого порядку передачі квартири чи набуття права власності на квартиру в житлово-будівельному кооперативі як рішення загальних зборів членів житлово-будівельних кооперативів про включення в кооператив чи рішення виконавчого комітету міської ради про зміни в списках членів житлово-будівельних кооперативів.

Абзац 2 п.31 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу,відповідно до якого член житлово-будівельного кооперативу, який повністю виплатив пайовий

внесок за квартиру, в разі вибуття з кооперативу вправі передати квартиру своїм родичам або іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду або на вступ до кооперативу і беруть на себе зобов'язання по додержанню статуту кооперативу, втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про власність» на підставі Постанови КМ УРСР від 22.08.1991 року N 163.

Відповідач ОСОБА_3 свідоцтво на право власності на спірну квартиру не отримував, державна реєстрація права власності на вказану квартиру не проводилась.

Таким чином, власником квартири на час її смерті, була ОСОБА_6, як член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру. Тому спірна квартира входить до складу спадщини, що вікрилася після смерті ОСОБА_6

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок свої смерті.

З положень ст. 1236 ЦК України слідує, що заповідач має право охопити заповітом права та обов»язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов»язки, які можуть належати йому у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щобо усієї спадщини або її частини

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

25.01.1984 року ОСОБА_6 було складено заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Зінчук Г.Т., реєстровий номер 2-151 (а.с. 235)

Із заповіту ОСОБА_6 від 25.01.1984 року слідує, що все належне їй майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що буде їй належати за законом на день смерті, заповідає ОСОБА_3.

Відтак, відповідач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за заповітом.

Згідно п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затв. наказом Міністрества юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, (яка діяла на час складання заповіту та втратила чинність на підставі Наказу Мін'юсту N 18/5 від 14.06.94 ) при вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси встановлюють особу громадян, їх представників або представників державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Особа радянських громадян установлюється за паспортом, а громадян, що проживають у сільській місцевості і не мають паспортів, - за довідками, які видаються виконавчими комітетами селищних, сільських Рад депутатів трудящих).

Доводи представника позивачки про те, що за копією заповіту неможливо ідентифікувати особу заповідача, оскільки в заповіту не зазначено ані індетифікаційний код заповідача, ані рік її народження, суд до уваги не приймає, оскільки як слідує з тексту самого заповіту, особу заповідача ОСОБА_6 державним нотаріусом було встановлено за паспортом відповідно до вимог вищевказаної Інструкції, розділ «Посвідчення заповітів» глави І Інструкції не містить вказівок щодо необхідності зазначати додаткові данні про особу заповідача крім прізвища, ім»я, по-батькові та адреси його проживання.

Таким чином, представником позивача та позивачем не спростовано ту обставину, що заповіт ОСОБА_6 складено не матір'ю відповідача ОСОБА_3, а іншою особою з ідентичними анкетними даними.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно слід відмовити за необгрунтованістю.

На підставі ст.ст. 1217, 1223, 1233, 1235 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 365, 366 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив № 32», виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив № 32», виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська