Рішення № 58050290, 26.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 673/1644/15-ц

Провадження № 22-ц/792/946/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., П'єнти І.В.,

секретар - Гриньова А.М.,

за участю апелянта та його представника, представника ПАТ КБ „Приватбанк",

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року,

встановила:

В серпні 2015 року ПАТ КБ „Приватбанк" (далі - банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 14.01.2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 22,80% на рік.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитом, станом на 30.06.2015 року заборгованість за кредитом становить 17939,90 грн., які банк просив стягнути з позичальника разом з судовими витратами.

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ „Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, що він суперечить вимогам Закону України „Про захист прав споживачів", оскільки містить несправедливі положення щодо кредиту, відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, умови кредитування, тобто обмежено його право, як споживача, на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на кредитний продукт.

На думку позивача відповідач таким чином допустив порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", наслідком чого є недійсність договору відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України.

Крім того подав до суду письмову заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки строк дії картки закінчився 30.11.2011 року, а з позовом банк звернувся в суд в серпні 2015 року.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23.03.2016 року позов банку був задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 17 939,90 грн. кредитного боргу та 243,60 грн. судових витрат. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову банку відмовити, його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і матеріального права. Вказує, що суд не дав належної оцінки доказам в справі, яка вказують на порушення вимог Закону України „Про захист прав споживачів" при укладенні спірного договору, безпідставно відмовив у застосуванні наслідків пропуску строків позовної даності.

В суді апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. При цьому ОСОБА_1 також пояснив, що в 2012 році отримував у ПАТ КБ „Приватбанк" нову платіжну картку, однак не пам'ятає її цільового призначення.

Представник банку в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги та повністю підтримала рішення суду, пояснивши, що в 2012 році ОСОБА_1 в банку було отримано нову платіжну картку для користування кредитними коштами, оскільки строк дії попередньої картки закінчився 31.11.2011 року. Саме з цієї картки позичальником 29.08.2012 року було здійснено часткову оплату кредитного боргу в сумі 900 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

При ухваленні рішення судом допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора, в зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.

Судом встановлено, що 14.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 22,80% на рік.

Строк дії картки НОМЕР_1, з якої проводилося зняття кредитних коштів визначено до листопада місяця 2011 року, як вбачається зі змісту заяви на отримання кредиту ОСОБА_1 від 14.01.2008 року, довідки ПАТ КБ „Приватбанк" та фототаблиці банківських карток (а.с. 11, 100, 108).

Відповідно до умов договору погашення кредитного боргу повинно здійснюватися шляхом внесення ОСОБА_1 щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості. Графік платежів відсутній.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитом, станом на 30.06.2015 року кредитна заборгованість становить 17939,90 грн., з яких 3565,10 грн. - заборгованість за кредитом; 9901,96 грн. - заборгованість по процентам; 3142,37 грн. - комісія за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 830,47 грн. штраф (процентна складова).

Вирішуючи по суті спір суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку має місце невиконання умов кредитного договору з боку позичальника, в зв'язку з чим виник борг, розрахунок якого проведений банком у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи. При цьому відсутні передбачені законом підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1 ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, він був укладений у письмовій формі шляхом подання та підписання ОСОБА_1, а також уповноваженою особою ПАТ КБ „Приватбанк" заяви на отримання кредиту, ознайомлення з пам'яткою клієнта, тарифами кредитування банку, умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідні положення про процедуру укладення кредитного договору, ознайомлення та погодження позичальника з його умовами безпосередньо зазначені у заяві, яка є невід'ємною складовою договору і містить особистий підпис обох сторін (а.с.11, 12).

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з ч.ч. 5, 6, 7 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому. Положення, що було визнано недійсним вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Пункт 5 частини 1 статті 21 Закону України „Про захист прав споживачів" вказує на те, що права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Посилання ОСОБА_1 на несправедливі умови договору безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи при укладенні спірного кредитного договору кредитором було дотримано умов, які встановлені ЦК України та Законом України „Про захист прав споживачів" щодо забезпечення прав і законних інтересів споживача в процесі споживання банківського продукту.

При цьому слід звернути увагу на те, що позичальник в повній мірі був ознайомлений з усіма умовами кредитування по даному виду кредиту, що він засвідчив власноручним підписом договору. Як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості, ОСОБА_1 тривалий період користувався кредитними коштами, поповнюючи відповідний кредитний рахунок, не пред'являючи жодних претензій щодо умов кредитування, а до суду з позовом про визнання договору кредиту недійсним звернувся лише після відповідного звернення до суду банку з позовною заявою про стягнення з нього отриманих у кредит коштів.

Таким чином правових підстав, передбачених Законом України „Про захист справ споживачів" та ч.ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України для визнання недійсним спірного договору за обставин, вказаних ОСОБА_1 в позові та апеляційній скарзі не вбачається.

Спростовуючи твердження ОСОБА_1 про пропуск банком строку позовної давності суд прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку строк позовної давності не сплинув, оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитної карти, на яку кредитором перераховувалися кредитні кошти відповідно до умов договору від 14.01.2008 року, закінчився в останній день листопада місяця 2011 року, а останній платіж по погашенню кредитного боргу був здійснений позичальником 29.08.2012 року, в межах трирічного строку, що підтверджується наданим ПАТ КБ „Приватбанк" розрахунком суми заборгованості за кредитом, який не був спростований апелянтом під час розгляду справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виписки по рахунку ОСОБА_1, 29.08.2012 року в терміналі самообслуговування, в м. Києві, було сплачено 900 грн. за кредитною карткою НОМЕР_2, яка була отримана позичальником в зв'язку із закінченням строку дії попередньої кредитної картки НОМЕР_3 в останній день листопада місяця 2011 року.

На підтвердження цих обставин свідчить також довідка банку про отримання позичальником вищевказаної картки НОМЕР_2 за кредитним договором від 14.01.2008 року, пояснення апелянта, які надані ним в судовому засіданні про отримання на початку 2012 року платіжної картки в ПАТ КБ „Приватбанк".

Заперечення ОСОБА_1 про те, що ним не було отримано вказаної платіжної картки та він не проводив оплату 900 грн. на погашення кредитного боргу 29.08.2012 року об'єктивно не підтверджено належними та допустимими доказами.

В даному випадку позичальником в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, були вчинені дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, що відповідно до ст. 264 ЦК України є обставиною, яка перериває перебіг позовної давності.

Враховуючи, що банк звернувся до суду з позовною заявою в серпні 2015 року, тому слід прийти до висновку, що строк позовної давності в даному випадку не сплинув.

В той же час судом помилково було вирішено питання щодо стягнення на користь ПАТ КБ „Приватбанк" з ОСОБА_1 неустойки.

Відповідно до п. 5.5.1. правил користування платіжною карткою, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (використання простроченого кредиту та овердрафту) власник карти сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлюються тарифами, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/.

Пунктом 8.6. умов надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів щодо будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, як полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові ВСУ №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку має місце покладення на позичальника подвійної відповідальності за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що не відповідає вищезазначеним вимогам законодавчих актів України, тому в позові банку в частині стягнення пені та комісії в розмірі 3142,37 грн. слід відмовити.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що відповідач протягом чотирьох років частково виконував свої обов'язки щодо повернення кредиту, його матеріальне становище, розмір заборгованості, розмір нарахованої пені, а тому приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у вигляді штрафу.

Крім того, банком неправильно визначено розмір штрафу в процентній складовій, оскільки безпідставно включено до суми, яка підлягає врахуванню при розрахунку цього виду штрафу також і пеню.

Однак пеня не входить до основного зобов'язання за кредитним договором, оскільки нарахована кредитором саме за невиконання основного зобов'язання, по своїй правовій природі є штрафною санкцією, на яку не може бути нараховано іншу штрафну санкцію у вигляді штрафу.

Умова договору щодо розміру штрафу процентної складової - 5% від суми позову в даному випадку суперечить нормам цивільного законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що процентна складова штрафу має бути вирахувана від суми заборгованості по основному зобов'язанню, а саме, 3565 грн. 10 коп. заборгованості по тілу кредиту, 9901 грн. 96 коп. заборгованості по відсотках, в загальній сумі 13467,06 грн.

Штраф в розмірі 5% відсотків від 13467 грн. 06 коп. становитиме 673 грн. 35 коп., та саме в такому розмірі має бути стягнутий штраф з відповідача процентна складова.

За таких обставин загальний розмір боргу за кредитом, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" становитиме 14640грн. 41 коп.: (3565,10+9901,96+500+673,35=14 640,41).

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

При поданні позову в суд першої інстанції ПАТ КБ „Приватбанк" було сплачено 243,60 грн. судового збору при ціні позову 17939,90 грн. Рішенням апеляційного суду позов задоволено в сумі 14640,41 грн. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку відшкодування судових витрат складає 198,80 грн.: (14640,41х100:17939,90=81,61х243,60:100=198,80).

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 267,96 грн. судового збору. З урахуванням ціни позову та суми, яка визначена судом апеляційної інстанції, з ПАТ КБ „Приватбанк" на користь апелянта підлягає стягнення 49,28 грн.: (81,61х267,96:100=218,68; 267,96-2185,68=49,28).

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року в частині вирішення позовної заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" 14 640 грн. 41 коп. заборгованості за кредитним договором та 198 грн. 80 коп. судових витрат. В решті позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" на користь ОСОБА_1 49 грн. 28 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Лукіянець Т.В. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27