Ухвала суду № 58050162, 10.05.2016, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/890/16-ц

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

10.05.2016 року смт. Ярмолинці

Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Соловйов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної державної нотаріальної контори, Боднарівської сільської ради про визнання права власності у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2016 р. до суду надійшли позовні матеріали ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної державної нотаріальної контори, Боднарівської сільської ради про визнання права власності на 100% корпоративних прав на Селянське (фермерське) господарство «Олена» у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2

Позовна заява подана без дотримання вимог ст. ст. 119, 121 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Пленум Верховного Суду України у постанові №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» в п. 29 зобовязав суди враховувати, що кожна позовна заява оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 580 грн.. Проте, у відповідності до позовних матеріалів, статутний капітал СФГ «Олена» не формувався, однак, СФГ «Олена» належать майнові права, зокрема, на земельну ділянку. Перелік та вартісні характеристики належного СФГ «Олена» майна (майнових прав), з якого підлягає обчисленню і вартість стверджуваних майнових прав позивача, до позовних матеріалів не долучено, що унеможливлює визначення ціни позову та розмір судового збору, що підлягає сплаті. Сума сплаченого позивачем судового збору на позовних матеріалах не ґрунтується.

Зазначене також свідчить про недотримання позивачем вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України щодо зазначення у позовній заяві ціни позову.

Крім того, п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зобовязано суди звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. З позовних матеріалів вбачається, що вимагаючи визнати за нею право власності на 100% корпоративних прав на Селянське (фермерське) господарство «Олена», позивач долучила до матеріалів справи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.11.2015 р. №871/02-31, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину лише на частку (неконкретизованого розміру), у майні СФГ «Олена». Постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину саме на спірне майно у заявленому в позовній заяві розмірі, позивачем до позовних матеріалів не долучалась, чим порушено п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

П. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України вимагає зазначення у позовній заяві відповідача. В п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

З позовних матеріалів вбачається визначення відповідачем державного нотаріуса і, водночас, не зважаючи на зміст п. 5.3. статуту СФГ «Олена» та суть постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.11.2015 р. №871/02-31, серед осіб, які беруть участь у справі, не зазначене саме господарство та його члени. Визначення відповідачів належить до дискреційних повноважень самого позивача, тому, усуваючи наведені вище недоліки позивачу рекомендовано врахувати наведене вище та визначитись із доцільністю заявлення позовних вимог до вказаних осіб та надати копії позовних матеріалів по їх кількості.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Тому позов, що поданий без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, вважаю за необхідне залишити без руху.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної державної нотаріальної контори, Боднарівської сільської ради про визнання права власності на 100% корпоративних прав на Селянське (фермерське) господарство «Олена» - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 на усунення вказаних недоліків пятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У випадку не усунення недоліків у вказаний строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя підпис

Копія вірна

Суддя Ярмолинецького райсуду А.В.Соловйов