Ухвала суду № 58049331, 01.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 331/5489/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Світлицька В.М

Провадження №22ц/778/2347/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіКухаря С.В. Осоцького І.І. Панкеєва О.В.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після його смерті відкрилась спадщина, яку позивач не змогла прийняти, оскільки після смерті ОСОБА_8 було оформлено договір-купівлі продажу квартири, яка належить до складу спадщини. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.08.2012 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді односторонньої реституції, скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 Але, 07.09.2012 року ОСОБА_7 продав зазначену квартиру ОСОБА_5, який на даний час є добросовісним набувачем квартири.

Позивач ОСОБА_6 є спадкоємицею померлого ОСОБА_8, а тому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому право на витребування майна від добросовісного набувача також переходить до ОСОБА_6 ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, адже добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8 Позивач ОСОБА_6 є його рідною сестрою.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_8 від 11.05.2006 року, квартиру АДРЕСА_1, він заповідав в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_9

З матеріалів спадкової справи № 380/2012, заведеної 07.11.2012 року Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 вбачається, що сестра померлого ОСОБА_6 у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого брата.

ОСОБА_9, до нотаріуса у встановлений законом строк не зверталась.

Отримати свідоцтво про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8 позивач не змогла, оскільки 10.08.2012 року відповідно до договору купівлі-продажу, квартира померлим вже після його смерті була продана ОСОБА_7

Далі 07.09.2012 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, тому зазначена спірна квартира вибула з користування ОСОБА_6 поза її волею, без її відома та згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2013 року, яке набрало законної сили 07.03.2013 року, у справі №2/331/408/13 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири, застосування наслідків недійсності правочинів, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.08.2012 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді односторонньої реституції, скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7 на вищезазначену квартиру (а.с. 6-8).

Щодо визнання недійсною угоди від 07.09.2012 року за якою в свою чергу вже ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 спірну квартиру, суд відмовляючи в цій частині в позові у вказаному рішенні від 26.11.2013 року зазначив, що позивачем ОСОБА_6 в цій частині не вірно вибрано спосіб захисту її порушеного права і вона повинна звернутись до суду з позовом про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до частини 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини: згідно частини 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд вірно, задовольняючи позов зазначив, що позивач ОСОБА_6 реалізувала своє право на прийняття спадщини за заповітом після померлого брата шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк (за ст. 1270 ЦК України 6 місяців з часу відкриття спадщини).

Посилання в апеляційній скарзі на порушення прав іншої особи, на ім'я якої теж складено заповіт є безпідставним оскільки в матеріалах справі відсутні дані про те, що ОСОБА_9 подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк. Натомість і вимог про визнання за останньою прав на спадкове майно і в судовому порядку вона не заявляла.

Суд також вірно зазначив, що Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема п. 3 ч. 388 ЦК України, якою передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі за № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Таким чином, суд першої інстанції виходячи з вказаних не спростованих вірно встановлених обставин вірно задовольнив позов вказавши, що оскільки спірна квартири АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача як спадкоємця власника не з його волі, то вона підлягає витребуванню від добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_5

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо невірного способу захисту порушеного права, про невірність і неповноту встановлених обставин, про невірне застосування норм матеріального законодавства, про ухвалення рішення на припущеннях, не спростовують вказані вірні висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: