Ухвала суду № 58047034, 01.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/452/2016(м)

265/3598/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Копилова Л.В.

Доповідач: Лопатіна М.Ю.

Категорія 59

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Бугрим Л.М., Сороки Г.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Голояд Ольги Володимирівни,

за апеляційною скаргою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року вищезазначена скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Голояд О. В. задоволена частково.

Дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Голояд О. В. щодо винесення постанови від 10 березня 2016 року про повернення виконавчого листа № 2/265/1555/13, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 30 грудня 2013 року про вселення ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 визнані неправомірними, зобов'язано державного виконавця прийняти вказаний виконавчий лист до виконання. В решті вимог скарги відмовлено.

З даною ухвалою суду не погодився Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 відхилити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Голояд О. В. щодо винесення постанови від 10 березня 2016 року про повернення виконавчого листа № 2/265/1555/13, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 30 грудня 2013 року про вселення ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження» та чинного законодавства України.

Представник Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області Голояд О.В., діюча за довіреністю, в суді апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що факт зняття стягувача з реєстрації в спірній квартирі, факт непроживання в ній боржника ОСОБА_4, а також належність спірної квартири третій особі ОСОБА_5, яка заперечує проти вселення вселення до належної їй квартири стягувача, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу в розумінні положень п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята статті 124 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі: Закон) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 47 зазначеного Закону встановлено підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Зокрема, п.5 ч.1 ст.47 Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на виконанні Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області знаходився виконавчий лист №2/265/1555/13 від 07 листопада 2013 року , виданий Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.

10 березня 2016 року головним державним виконавцем Голояд О.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що згідно матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 26 лютого 2016 року знято з реєстрації за адресою спірної квартири, боржник ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не мешкає, квартира належить третій особі - ОСОБА_6, яка згідно акту держвиконавця заперечує щодо вселення ОСОБА_1 до даної квартири. Також згідно ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку. Державний виконавець звертався до суду з поданням за заміною сторони виконавчого провадження, але у його задоволенні було відмовлено, проводити дії у відношенні особи, яка не є стороною виконавчого провадження, та у відношенні її майна неможливо.(а.с.19)

Отже, задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зняття стягувача з реєстрації за адресою спірної квартири, не проживання в ній боржника, зміна власника квартири не дає державному виконавцю підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону, для повернення виконавчого листа про вселення стягувача без виконання.

Крім того, суд правильно виходив з безпідставності посилань державного виконавця на частину 6 ст. 79 Закону, оскільки в ній йдеться про повторне вселення стягувача, що з обставин даної справи не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судоми першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому апеляційна скарга Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: