Ухвала суду № 58047024, 31.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/445/2016(м)

264/3081/13-ц

Головуючий у І інстанції Литвиненко Н.В.

Категорія 39 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Лоленко А.В., Попової С.А.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку нововиявленими обставинами рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 1 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 5\6 частини житлового будинку АДРЕСА_1, з усіма надвірними прибудовами, після смерті батька - ОСОБА_3, посилаючись на те, що постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на зазначену частину будинку на ім'я матері її батька - ОСОБА_4

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 5\6 частини житлового будинку АДРЕСА_1, з усіма надвірними прибудовами, після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 квітня 2014 року рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 липня 2014 року рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 квітня 2014 року залишено без змін.

22 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що такою нововиявленою обставиною є рішення апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року, яким скасоване рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 грудня 2004 року. Вказаним рішенням першої інстанції визнано за ОСОБА_5, дідом позивачки ОСОБА_2, право власності на самочинно зведені приміщення - нежитлову прибудову літ А-1-1, гараж літ Е, тамбур літ А, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та включені у склад домоволодіння. Просила скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у позові про визнання права власності на 5\6 частини домоволодіння і визнати за нею право власності в порядку спадкування на вказану частку спірного домоволодіння.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 1 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на вказану ухвалу ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення від 13 лютого 2014 року та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права на 5\6 частини спадкового домоволодіння після смерті батька.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, заперечення проти скарги адвоката представника позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд виходив з того, що наведені заявницею обставини не є нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України і не могли вплинути на висновки суду за результатами розгляду справи за позовом, в обґрунтування якого покладені наведені у позовній заяві підстави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності з ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення або ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є, серед іншого, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально - правовий зв'язок; факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Як вбачається з тексту рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року, про скасування якого просить заявниця (т.2 а.с. 76-81), суд встановив при розгляді справи за позовом ОСОБА_2, що спірне домоволодіння належало на праві власності ОСОБА_9, на ім'я якого видавалося свідоцтво НОМЕР_1 від 21 квітня 1970 року про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_9 23 травня 2004 року спадщину прийняла донька померлого - ОСОБА_4, яка звернулася у встановлений строк до нотаріуса та отримала свідоцтво від 27 травня 2005 року про право на спадщину за заповітом на 5\6 частин спірного домоволодіння, але не зареєструвала його у міському комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації». Вказане свідоцтво про право на спадщину не визнано недійсним та є чинним.

Після смерті ОСОБА_4 6 червня 2006 року фактично прийняв спадщину за законом її син - ОСОБА_3, який постійно проживав у спірному будинку та звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але не отримав правовстановлюючий документ на спадкову частину будинку у зв'язку з відсутністю реєстрації свідоцтва про право на спадщину в Рєстрі прав власності на нерухоме майно попереднім спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 5\6 частини будинку і 5\6 частини внеску в ощадному банку. Постановою нотаріуса ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 5\6 частини будинку у зв'язку з тим, що до Реєстру прав власності на нерухоме майно не було внесено свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 травня 2005 року на ім'я спадкодавця ОСОБА_4

У зв'язку з викладеним та враховуючи, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно після смерті батька ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_4, але правовстановлюючий документ на її ім'я не пройшов державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно і до теперішнього часу право власності на спірне домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_9

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судного рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Будь - яких посилань на рішення суду від 31 грудня 2004 року, яким визнано право власності за ОСОБА_5 на самочинно зведені нежитлову прибудову, гараж та тамбур у спірному домоволодінні, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року не містить.

Тобто, між рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 грудня 2004 року, рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2014 року та рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року відсутній матеріально-правовий зв'язок, оскільки від встановлених рішенням суду від 31 грудня 2004 року обставин та фактів не залежало рішення від 13 лютого 2014 року, а тому, скасування на теперішній час судового рішення від 31 грудня 2004 року не є нововиявленою обставиною, яка є підставою для скасування рішення від 13 лютого 2014 року.

Обставини, якими заявниця ОСОБА_1 обґрунтовує свої заперечення на позов ОСОБА_2 до неї про визнання права власності в порядку спадкування, заяву про скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та апеляційну скаргу, були предметом дослідження судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, які дійшли висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на 5\6 частини спадкового будинку, виходячи з того, що вона прийняла спадщину в установленому законом порядку після смерті свого батька.

Посилання заявниці в скарзі на те, що суд зробив помилковий висновок про відсутність правового зв'язку між рішенням від 31 грудня 2004 року про визнання права власності на самочинно зведені споруди ( нежитлову прибудову, гараж, тамбур ) у спадковому домоволодінні за першим його власником ОСОБА_9 та рішенням від 13 лютого 2014 року, яким визнано право власності на 5\6 частин домоволодіння за ОСОБА_2, є неспроможними, оскільки фактичний склад спірного домоволодіння не має правового значення для вирішення спору про визнання права власності на ідеальні частки у спадщині його спадкоємців і права заявниці на 1/6 частку у спадщині в даному випадку не порушуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не наведено передбачених законом підстав для перегляду зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим ухвала суду, як така, що постановлена у відповідності з вимогами закону підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_1 відхиленню.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом допущені порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,312,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 1 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді А.В. Лоленко

С.А. Попова