Ухвала суду № 58044430, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/9991/75565/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

(представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську головного управління Міндоходів у Луганській області (правонаступник Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, далі - МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012

у справі № 2а/1270/5570/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" (далі - ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України")

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012, позов ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено: податкове повідомлення-рішення МДПІ від 01.07.2012 № 0000262270, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 145 772,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., визнано протиправним та скасовано.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Агротехпостач" у травні 2011 року, за наслідками якої складено акт від 26.06.2012 № 269/22-31995774.

На підставі цього акта МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

У ході вказаної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок завищення податкового кредиту на суму 154 772,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на цю ж суму у податковій декларації за травень 2011 року.

Такий висновок мотивований посиланням на безтоварність господарських операцій із придбання товару (паливно-мастильних матеріалів) на підставі договорів із ТОВ "Агротехпостач" з огляду на відсутність у позивача документів, передбачених Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822, та відсутністю у зазначеного постачальника необхідної для ведення господарської діяльності матеріально-технічної бази, що робить неможливим виконання господарських операцій.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. У разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника ПДВ (покупця) на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Саме тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою позбавлення іншого платника ПДВ (покупця) права на податковий кредит за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру поставки позивачу товару від постачальника.

До такого висновку суди дійшли на підставі оцінки доказів у справі, а саме: договорів, укладених позивачем з цим постачальником, з придбання дизельного пального та запасних частин; паспортів на паливно-мастильні матеріали (ПММ); видаткових та податкових накладних; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів, довіреностей на отримання товару; витягів зі звіту про рух ПММ; банківських виписок з розрахункового рахунку позивача щодо оплати придбаного товару.

Оцінка цих доказів судами попередніх інстанцій відповідає вимогам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені нормою частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та з огляду на вимоги частини другої статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги, доводи МДПІ, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев