Ухвала суду № 58044423, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/9991/60741/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011

у справі № 2а/0570/6437/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення Горлівської ОДПІ від 23.09.2010 року № 0000242341/0 та від 18.11.2010 року № 0000242341/1.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.09.2010 № 1847/23-4/02773278. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищені валові витрати на загальну суму 467971,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року, півріччя та 3-и квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал 2010 року у зв'язку з включенням до їх складу сплачених відсотків на суму позики, яка використовувалась не з метою здійснення господарської діяльності за договором позики, унаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 117067,75 грн.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 0000242341/0 та від 18.11.2010 № 0000242341/1 про визначення податкових зобов'язань із податку на прибуток в загальній сумі 166242,48 грн., у тому числі: 116992,75 грн. за основним платежем та 49249,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю «Golden gate business LLC» як позикодавцем був укладений договір позики № 1, відповідно до якого позикодавець надає підприємству позику в сумі 2000000 дол. США, процента ставка за користування позикою складає 10% річних від суми фактично отриманих підприємством коштів. Перерахування коштів здійснюється у 3-у кварталі 2006 року, призначення позики - поповнення обігових коштів підприємства, а також на інші цілі, пов'язані з діяльністю підприємства. На виконання зазначеного договору на валютний рахунок позивача від позикодавця за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року перераховано 90000 дол. США.

Вказані кошти були направлені позивачем на користь ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» як передоплата за договором комісії від 01.09.2006 № 2006/09. За цим договором позивач як комітент доручає ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» (комісіонер), а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента надати посередницькі послуги щодо пошуку та придбання за ціною на розсуд комісіонера простих векселів, що емітовані українськими підприємствами - виробниками цементу та гіпсу. За період жовтень 2008 року - червень 2010 року позивачем були перераховані ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» грошові кошти у сумі 932149,00 грн.

З огляду на відсутність доказів виконання ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» своїх зобов'язань за цим договором комісії, а також відсутність прибутку у позивача від такої операції ДПІ зробила висновок про те, що кошти, отримані позивачем у позику, використані із цілями, які не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5 цієї статті).

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування, так само, як і суми податку на додану вартість у ціні товару на збільшення податкового кредиту. Однак, прибутковість кожної окремої господарської операції не може вважатись вихідним критерієм класифікації витрат платника податку на такі, що пов'язані із його господарською діяльністю, та не пов'язані з останньою.

У той же час, сплата позивачем відсотків за користування коштами, отриманими ним у позику, відповідає цілям його господарської діяльності, а суми відсотків за користування позикою були правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що податковим органом у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України не було доведено відсутність зв'язку витрат позивача на сплату відсотків за користування позикою з господарською діяльністю, а відтак правильний висновок про неправомірне зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат з цих підстав.

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.: 41, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев