Ухвала суду № 58044409, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/38592/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Злагода»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013

у справі № 2а/0570/11313/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія (АТЗТ СК) «Злагода»

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі АТЗТ СК «Злагода» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 11.04.2011 № 344/22/26481586 про порушення норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): декларування в період з 01.07.2009 по 31.12.2010 доходів, як нарахованих страхових внесків за договорами страхування у сумі 482874,00 грн., що призвело до завищення податку на прибуток за ставкою 3% на суму 14486 грн., недекларування за цей період валових доходів із джерел інших, ніж доходи від страхової діяльності у сумі 348392,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за ставкою 25% на суму 87098,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 №0000042200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 90765,00 грн., у тому числі за основним платежем 72612,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18153,00 грн. (оскаржується позивачем у сумі 90049,94 грн.)

У судовому процесі встановлено, що у період з 01.07.2009 по 31.12.2010 Харцизькою філією позивача здійснювалась страхова діяльність без внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ, як наслідок були задекларовані доходи як нараховані страхові внески за договорами страхування у сумі 482874,00 грн. Фактично у зазначеному періоді через касу та на розрахунковий рахунок філією одержані грошові кошти у сумі 346102,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 2.1.3 цього пункту до платників податку віднесено філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону № 334/94-ВР дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування) (абзац перший підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті).

Згідно зі частиною 1 ст. 2 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Пунктом 11 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2007 р. № 6640) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2007 р. за № 92/13359 встановлено, що фінансова установа має право надавати фінансові послуги через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про такий відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ.

Вказана норма кореспондується з нормою пункту 1.6 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 р. за № 805/8126.

Згідно з пунктом 5.1 цих Ліцензійних умов у разі створення страховиком нового відокремленого підрозділу, що провадитиме страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією, для провадження страхової діяльності страховиком через такий відокремлений підрозділ страховик зобов'язаний повідомити та подати до Держфінпослуг заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру (додаток 7) та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений підрозділ для Реєстру. Наявність такої заяви і реєстраційної картки, яка заповнюється окремо для кожного відокремленого підрозділу, та внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов'язковою умовою здійснення страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ.

Встановивши у судовому процесі, що інформація про Харцизьку філія позивача була внесена до Державного реєстру фінансових установ відповідно до рішення Держфінпослуг від 06.05.2011 № 1273-ВП, прийнятого на підставі заяви позивача про внесення цієї інформації від 07.04.2011 № 178, суди, застосувавши наведені правові норми, зробили правильний висновок, що діяльність Харцизької філії до внесення такої інформації не є страховою діяльністю у розумінні Закону України «Про страхування». Ці обставини виключають можливість оподаткування таких доходів за ставками, визначеними підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 334/94-ВР. Застосування платником податку на прибуток встановленого законом особливого, пільгового в сенсі ставки податку, режиму оподаткування доходів від страхової діяльності презумує дотримання платником податку всіх законодавчих вимог, в тому числі і щодо порядку здійснення страхової діяльності.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями: 41, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Злагода» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев