Ухвала суду № 58044398, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2016 р. м. Київ К/800/24228/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 825/293/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 16.11.2012: № 0004672320, № 0004682320.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивачу грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 08.10.2012 № 1967/22/00381048 та від 01.10.2012 № 1926/22/00381048 відповідно. Згідно з висновками акту від 08.10.2012 № 1967/22/00381048 позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 1-й, 2-й, 3-й квартали 2011 року на загальну суму 2445385,00 грн. за нікчемними правочинами з поставки товарів від ТОВ «Стартінг», ТОВ «Нікоіл», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 565519,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 1-й, 2-й, 3-й квартали 2011 року. Згідно з актом від 01.10.2012 № 1926/22/00381048 позивач порушив норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 ПК, завищивши податковий кредит на загальну суму 489077,00 грн. у податковому обліку за грудень 2009 року, березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки товарів від ТОВ «Стартінг», ТОВ «Нікоіл», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг», у результаті чого занижено ПДВ на 489077,00 грн. у податковому обліку за грудень 2009 року,березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року. Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від цих постачальників товару обґрунтовано з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стартінг» та ПП «Технодім Трейдінг», порушення кримінальної справи № 18-00509, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Делтімекс», у межах якої було встановлено створення «конвертаційного центру», до складу якого входить ТОВ «Стартінг»; відсутність у ТОВ «ТД «Нові перспективи», ПП «Технодім Трейдінг», ТОВ «Флоратекс» основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів (технічного персоналу), необхідних для здійснення господарської діяльності, неможливістю підтвердити господарські операції з ТОВ «Нікоіл» за травень, жовтень 2008 року через знищення документів, складених за наслідками цих операцій у зв'язку зі збігом терміну їх зберігання.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2012: № 0004672320 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 489077,00 грн. за основним платежем та 30415,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0004682320 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 565519,00 грн. за основним платежем та 116,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку від ТОВ «Стартінг», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг» товару від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати, витрати та податковий кредит у податкових деклараціях із податку на прибуток та з ПДВ за вище вказані звітні податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ.

Разом із тим, факт поставки позивачу від ТОВ «Стартінг», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг» товару не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з факту поставки позивачу від ТОВ «Стартінг», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг» товарів як підтвердженого видатковими та податковими накладними, доказами оплати за товар, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними про оприбуткування товару.

У той же час, заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальність господарських операцій з поставки позивачу товарів від ТОВ «Стартінг», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг». Так, контролюючий орган у судовому процесі вказував на обставини відсутності у ТОВ «ТД «Нові перспективи», ПП «Технодім Трейдінг», ТОВ «Флоратекс» основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів (технічного персоналу), необхідних для здійснення господарської діяльності; на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стартінг» та ПП «Технодім Трейдінг», провадження у кримінальній справі № 18-00509, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Делтімекс», у межах якої було встановлено створення «конвертаційного центру», до складу якого входить ТОВ «Стартінг»; відсутність доказів транспортування товару від цих постачальників до позивача.

Наведеним доводам ДПІ про безтоварність операцій з поставки позивачу від вказаних постачальників товарів суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за документами, які виписані від імені цієї юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

У матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які були надані позивачем на підтвердження факту транспортування товару позивачу за наслідками поставки від ТОВ «Стартінг», однак відсутній розрахунок сум, на які збільшені грошові зобов'язання із податку на прибуток та із ПДВ в податковому обліку позивача, що унеможливлює виділення сум грошових зобов'язань, донарахованих по взаємовідносинах з цим постачальником, із загального обсягу донарахованих грошових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товару від ТОВ «Стартінг», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Флоратекс», ПП «Еверест», ПП «Технодім Трейдінг», у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково, скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев