Рішення № 58044259, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Кицюк В.С.

№22-ц/796/7122/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №760/16851/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» - ОСОБА_2 на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач ПАТ «Неос Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів ТОВ «АВІОНІКА» та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за договором овердрафту № 14/64-1603/2012 від 14.09.2012 року в сумі 535 140, 50 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалося на те, що між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ «НЕОС БАНК», та ТОВ «АВІОНІКА» було укладено договір про надання овердрафту № 14/64-1603/2012 у відповідності з яким Банк надав позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку 2600.1.028880.001 в Банку в межах ліміту, який складає 30,00 % обсягу чистих надходжень за попередній розрахунковий період (місяць) на всі поточні рахунки позичальника в Банку, але в будь-якому випадку розмір ліміту овердрафту не повинен перевищувати 400 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2. Договору з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору, кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором, в тому числі заборгованості за овердрафтом, є 13 вересня 2014 року.

Для забезпечення виконання зобовязань, між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором, проте, відповідачі їх не виконують належним чином, у звязку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Ухвалою Соломянського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року провадження в частині вимог ПАТ «НЕОС БАНК» до ТОВ «АВІОНІКА» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ПАТ «Неос Банк» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що строк дії цього договору встановлюється до настання однієї з наступних обставин, зокрема, якщо кредитор впродовж трьох років з дня настання терміну виконання зобовязань за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя. Термін виконання зобовязання також чітко визначений -13.09.2014 року (з урахуванням додаткової угоди до договору про надання овердрафту).

Крім того, такої самої правової позиції притримується Верховний суд України, виклавши її в Постанові від 02.09.2015 року у справі № 6-438цс15 та у Постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-18цс16.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Неос Банк» - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що порука ОСОБА_3 є такою, що припинилася за ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, таким вимогам рішення суду не відповідає.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 14.09.2012 між ПАТ «Банк Кіпру» правонаступником якого є ПАТ «НЕОС БАНК», та ТОВ «АВІОНІКА» укладено договір №14/64- 1603/2012 про надання овердрафту згідно якого банк надав позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку 2600.1.028880.001 в банку в межах ліміту, який складає 30% обсягу чистих надходжень за попередній розрахунковий період (місяць) на всі поточні рахунки позичальника в банку, але в будь-якому випадку розмір ліміту овердрафту не повинен перевищувати 400 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2 Кредитного договору з урахуванням додаткової угоди №1, кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі заборгованості за овердрафтом, є 13 вересня 2014 року.

На виконання п.4.1.1 банк забезпечив можливість використання грошових коштів в межах встановленого ліміту овердрафту на поточному рахунку позичальника при здійсненні останнім платежів.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору за користування овердрафтом позичальник сплачує 23% річних (а.с.20-26)

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 14.09.2012 укладено договір поруки між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС БАНК», та ОСОБА_3, в подальшому доповнений додатковою угодою №1 (а.с.28, 32)

Взяті на себе зобов'язання ТОВ «АВІОНІКА» не виконало, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.08.2015 року становить 535 140,50 грн., з яких 399 980,85 грн. - прострочена заборгованість, 1 205,42 грн. залишок строкових процентів, 133 954,23 грн. залишок прострочених процентів (а.с.5)

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «НЕОС БАНК» до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що строком виконання основного зобовязання є 13 вересня 2014 року, отже порука є припиненою з 14 березня 2015 року. Оскільки за таких обставин у банка виникло право предявити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобовязання боржника щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 14 березня 2014 року, протягом наступних 6 місяців.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов'язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У справі, яка переглядається, пунктом 7.1.2 договору поруки встановлено, що строк дії договору поруки встановлюється до настання однієї з наступних обставин:, серед яких якщо кредитор впродовж трьох років з дня настання терміну виконання зобовязань за Кредитним договором не предявить вимоги до Поручителя. До правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього Договору застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до додаткової угоди №1, кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі заборгованості за овердрафтом, є 13 вересня 2014 року.

Тобто договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порука не припинилася, оскільки сторонами був погоджений строк дії договору поруки три роки з 13.09.2014 року.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-438цс15 та від 03.02.2016 року у справі № 6-18цс16, та яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки припинення поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Апеляційна інстанція перевірила на наявність підстави для застосування ст. 559 ЦК України, але підстав вважати поруку припиненою немає.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1.2.1. кінцевим терміном повернення заборгованості вважатиметься також 30-й день з дня направлення Банком Позичальнику листа-повідомлення (вимоги).

Відповідно до п. 4.2.5 Договору, у разі порушення Позичальником своїх зобовязань за цим Договором та в інших випадках банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості Позичальника за Договором, включаючи прострочену/поточну заборгованість Позичальника та/або процентами та/або стягнути таку заборгованість.

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов'язання. Проте, як установив суд, така вимога була направлена поручителю 17.07.2015 року за вих..№ 0604-05/1397 (а.с.34), а з позовом банк звернувся 10.08.2015 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку, відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно зі ст. 558 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і повязаний з боржником певними зобовязальними відносинами, але є самостійним субєктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобовязальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобовязання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що умови договорів кредиту, поруки та додаткових до них договорів не виконуються належним чином, а тому відповідач ОСОБА_3, як поручитель повинен відповідати перед банком, включаючи сплату основного боргу та відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ «Неос Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 013 гривень 56 копійок за подання позову та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 829 гривень 85 копійок.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно зясованих обставин, на які посилаютьсясторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозвязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» заборгованість за кредитним договором овердрафту № 14/64-1603/2012 від 14.09.2012 року в сумі 535 140, 50 грн., з яких: 399 980,85 грн. - прострочена заборгованість, 1 205,42 грн. залишок строкових процентів, 133 954,23 грн. залишок прострочених процентів.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Неос Банк» судовий збір за подання позову у розмірі 4 013 гривень 56 копійок та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 829 гривень 85 копійок.

Рішеннянабираєзаконної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді