Рішення № 58043904, 26.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р.Справа № 922/995/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 45 882,94 грн. та зобов'язання повернути об'єкт оренди за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність №1992 від 28.12.2015 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 28 252,26 грн., пеню в розмірі 9 008,91 грн., втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 8 057,24 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 564,53 грн.;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оренди, а саме: нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 кв. м., сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 кв. м., сарай літ. Е - 50,4 кв. м.) загальною площею 236,9 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12, у стані не гіршому, ніж перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2756,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 березня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/995/16 та призначено її до розгляду на 19 квітня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2016 року розгляд справи було відкладено на 19 травня 2016 року.

В судовому засіданні 19 травня 2016 року судом було оголошено перерву до 26 травня 2016 року.

21 травня 2016 року через канцелярію господарського суду Харківської від представника позивача надійшли пояснення щодо змісту розміру позовних вимог (вх. №13553), в яких просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12) №275-19 від 08 серпня 2014 року, укладеного між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Надані пояснення були прийняті судом до розгляду.

25 травня 2016 року через канцелярію господарського суду Харківської від представника позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №17399), в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 44 150,10 грн., пеню в розмірі 9 008,91 грн., втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 9 493,58 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 696,96 грн.;

- розірвати договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12) №275-19 від 08 серпня 2014 року, укладеного між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

- зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оренди, а саме: нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 кв. м., сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 кв. м., сарай літ. Е - 50,4 кв. м.) загальною площею 236,9 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12, у стані не гіршому, ніж перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 4134,00 грн.

Позивач зазначив, що враховуючи той факт, що між позивачем та відповідачем продовжує діяти, заборгованість із орендної плати не сплачується, та заявлена позовна вимога про повернення об'єкту оренди, є об'єктивно необхідним пред'явити позовну вимогу про розірвання спірного договору оренди між сторонами.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 44 150,10 грн. за період з серпня 2014 року по квітень 2016 року, а також пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

На підставі частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Дослідивши уточнену позовну заяву представника позивача, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви, враховуючи той факт, що суд не переходив до розгляду справи по суті, розцінює її як заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, у зв'язку з цим продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 26.05.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодовець передає, Орендар бере у строкове платне користування нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 м2, сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 м2, сарай літ. Е - 50,4 м2) загальною площею 236,9 м2 (ОСОБА_2), розташовані в м. Куп'янськ Харківської області по вул. Садова, 12 для здійснення господарської діяльності.

Майно перебуває у власності Позивача на підставі Свідоцтва на право власності від 31 січня 2003 року.

Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі майна від 08 серпня 2014 року підписаний між сторонами (т. 1, арк. с. 23).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і згідно з додатком 3 до цього договору становить за базовий місяць оренди ОСОБА_2 7,79 грн. за 1 м2 орендованої площі, крім того ПДВ - 1,56 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 9,35 грн. за 1 м2. Орендна плата за перший місяць оренди становить 2 214,54 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору оренди, Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів із дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Пунктом 3.6. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом із актом про надані послуги та податковою накладною.

Пунктом 3.7. Договору оренди встановлено, що щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається в розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, які утворились на 1 число розрахункового місяця.

Відповідно до п. 6.1.3. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30 вересня 2014 року.

Додатковою угодою №1 від 25 листопада 2014 року до Договору оренди сторони продовжили строк дії Договору до 30 вересня 2015 року.

Матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів, які б свідчили про припинення дії договору після 30 вересня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідачем порушувалися зобов'язання щодо вчасної сплати за оренду майна.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнень, відповідач свої зобов'язання з внесення орендних платежів у період з серпня 2014 року по квітень 2016 року не виконував у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати орендних платежів у розмірі 44 150,10 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості з орендної плати в розмірі 44 150,10 грн. за Договором оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано доказів звернення останнього із заявою до позивача про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, суд вважає, що укладений сторонами договір оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року продовжено до 30 вересня 2016 року.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом із актом про надані послуги та податковою накладною.

Умовами Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором (п. 6.1.3.).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов спірного договору, відповідачем порушувалися зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати за період з серпня 2014 року по квітень 2016 року, у зв'язку з цим у нього утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 44 150,10 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем за неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 9 008,91 грн., втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 9 493,58 грн. та 3% річних у розмірі 696,96 грн.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 8.2. визначено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та інші витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення пені, втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних за Договором оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року судом перевірено та визнано невірним у зв'язку з тим, що позивачем неправильно зазначені періоди прострочення зобов'язання та включено дні фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування пені, втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних.

Як зазначено в пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних за зазначеними вище Договором, зазначає, що арифметично вірний розмір пені, втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних за Договором оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року становить 10924,28 грн., 7 931,41грн. та 696,42 грн. відповідно.

В інших частинах втрати від впливу інфляційних процесів та 3% річних нараховані неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми пені - 9 008,91 грн.

Окрім того, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна товариства №275-19 від 08 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оренди.

У відповідності до п. 12.4. Договору оренди, даний договір може бути розірваний на вимогу однієї зі Сторін за рішенням суду в разі порушення строків внесення орендної плати більше ніж на 3 місяці або не внесення її у повному обсязі.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12) №275-19 від 08 серпня 2014 року, укладеного між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване ОСОБА_2 в належному стані, не гіршому між на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) ОСОБА_2 з вини Орендаря (пункт 6.1.8. Договору оренди).

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63705, Харківська область, м. Круп'янськ, пров. Давидова-Лучицького, буд. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 7/9, код ЄДРПОУ ВП 25614660) заборгованість з орендної плати в розмірі 44 150 (сорок чотири тисячi сто п'ятдесят) гр. 10 коп., пеню в розмірі 9 008 (дев'ять тисяч вісім) грн. 91 коп., втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 41 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 42 коп. та витрати зі сплати судового в розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати Договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12) №275-19 від 08 серпня 2014 року, укладеного між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 7/9, код ЄДРПОУ ВП 25614660) та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (63705, Харківська область, м. Круп'янськ, пров. Давидова-Лучицького, буд. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (63705, Харківська область, м. Круп'янськ, пров. Давидова-Лучицького, буд. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 7/9, код ЄДРПОУ ВП 25614660) об'єкт оренди, а саме: нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 кв. м., сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 кв. м., сарай літ. Е - 50,4 кв. м.) загальною площею 236,9 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Садова, будинок 12, у стані не гіршому, ніж перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення втрат від впливу інфляційних процесів у розмірі 1 562,17 грн. та 3% річних у сумі 0,54 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/995/16