Постанова № 58043836, 30.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" травня 2016 р. Справа № 903/234/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністью "Понінківська картонно-паперова фабрика"

на рішення господарського суду Волинської області від 19.04.2016 р.

у справі № 903/234/16 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Приватного підприємства "Пожавтоматика"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика"

про стягнення 108 419, 96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.04.2016 р. у справі №903/234/16 позов Приватного підприємства Пожавтоматика до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика про стягнення 108 419, 96 грн. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика на користь Приватного підприємства Пожавтоматика 73 238,40 грн. основного боргу, 2 856, 57 грн. інфляційних втрат, 2 324, 99 грн. річних, 1 176, 30 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього 79 596,26 грн. Провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. основного боргу припинено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 29.05.2015р. Приватне підприємство Пожавтоматика відпустило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній №ПА-74 від 29.05.2015р. на загальну суму 103 238, 40 грн. Між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2015р. по 01.12.2015р., в якому сторони закріпили кінцеве сальдо в сумі 103 347, 53грн. на користь Приватного підприємства Пожавтоматика.

Судом першої інстанції було встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 30 000 грн., що стверджується платіжним дорученням №2716 від 18.04.2016р. з призначенням платежу кожух, ізоляція згідно накладної №ПА-74 від 29.05.2015р.

З урахуванням часткової оплати, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість за отриманий товар становить 73 238, 40 грн. та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністью "Понінківська картонно-паперова фабрика" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 19.04.2016 р. у справі №903/234/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

29 травня 2015 року ПП «Пожавтоматика» здійснило поставку товару на загальну суму 103 238, 40 грн., вимогу щодо сплати товару, відповідно до видаткової накладної, було направлено 26.11.2015 року. Строк настання виконання зобов'язання ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика" перед ПП «Пожавтоматика» настав 02.01.2016 року, а отже і зазначений розрахунок з врахуванням 3% річних та індексу інфляції за період до січня 2016 року є не законним;

станом на момент винесення судом 1-ї інстанції рішення по справі заборгованість ТОВ «ПКПФ» перед ПП «Пожавтоматика» за поставлений товар складала 73 238, 40 грн.;

з метою врегулювання спору, відновлення порушених прав позивача та узгодження між сторонами по справі порядку погашення існуючої заборгованості 18.04.2016 року ТОВ «ПКПФ» було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 30 000 грн. та подано клопотання до суду 1-ї інстанції №1/164 від 18.04.2015 року про оголошення перерви або відкладення розгляду справи на пізнішу дату. Суд 1-ї інстанції, не обґрунтувавши причини відмови в задоволенні зазначеного вище клопотання ТОВ «ПКПФ», розглянув справу по суті та прийняв судове рішення в судовому засіданні 19.04.2016 року.

З огляду на наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Позивач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

30 травня 2016 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з'явилися, про прични неявки не повідомили.

В абз. 1, 3. п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з абз. 5 п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008р. N 01-8/482, водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 (v675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 (v164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів (v1228600-06) викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 31) місцезнаходження юридичної особи - Приватного підприємства "Пожавтоматика": 50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Мануйлова, буд. 16, а місцезнаходженням юридичної особи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністью "Понінківська картонно-паперова фабрика" є: 43018, Волинська область, місто Луцьк, вул. Потебні, буд. 71 (а.с. 44-45).

Як убачається з матеріалів справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою про прийняття апеляційної скарги до розгляду на 30 травня 2016 року були направлені сторонам у справі за вказаними вище адресами.

Водночас, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулися до суду апеляційної інстанції з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Зазначений факт також стверджується і витягом із сайту "Укрпошта" станом на 30.05.2016р., згідно з яким відправлення за номером 3300112890208 повернуте 28.05.2016р. за зворотною адресою об'єктом поштового зв'язку Кривий Ріг 36 з індексом 50036. Причина: за закінченням встановленого термціну зберігання.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що судом було вжито заходів щодо належного та своєчасного повідомленя сторін про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання", реєстр Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 18.05.2016р., а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 29.05.2015р. Приватне підприємство Пожавтоматика відпустило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній №ПА-74 від 29.05.2015р. на загальну суму 103 238,40 грн.( а.с. 32).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання товару на вказаній вище видатковій накладній згідно довіреності від 29.05.2015р. №854 та товарно-транспортній накладній №2 від 29.05.2015р. (а.с. 34-35). Підпис скріплено печаткою ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика (а.с.33). Накладні підписані представником відповідача без зауважень.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2015р. по 01.12.2015р., в якому сторони закріпили кінцеве сальдо в сумі 103 347, 53 грн. на користь Приватного підприємства Пожавтоматика (а.с. 36). Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

19 квітня 2016 року відповідач повідомив суд першої інстанції, що сплатив позивачу 30 000 грн. та долучив до матеріалів справи на підтвердження зазначеного факту копію платіжного доручення №2716 від 18.04.2016р. з призначенням платежу кожух, ізоляція згідно накладної №ПА-74 від 29.05.2015р. (а.с. 49 на звороті).

Заборгованість за отриманий товар становить 73 238, 40 грн., що стверджується видатковою накладною №ПА-74 від 29.05.2015р. (а.с. 32), довіреністю від 29.05.2015р. №854 (а.с. 33), товарно-транспортною накладною №2 від 29.05.2015р. (а.с. 34-35), актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2015р. по 01.12.2015р. (а.с. 36), платіжним дорученням №2716 від 18.04.2016р. (а.с. 49 на звороті).

Відтак, на підставі видаткової накладної від 29.05.2015р. відповідач отримав поставлений позивачем товар на суму 103 238, 40 грн., за який частково розрахувався після порушення провадження у даній справі на суму 30 000 грн.

За таких умов, заборгованість відповідача складає 73 238, 40 грн.

В матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем оплати за поставлений товар на суму 73 238, 40 грн.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особа, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із встановлених обставин у даній справі, предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Матеріали справи свідчать про те, що поставка продукції здійснена позивачем на підставі видаткової накладної.

Поставка продукції за видатковими накладними між господарюючими суб'єктами є способом укладення сторонами договору у спрощеній формі і виникнення на підставі таких накладних прав та обов'язків сторін.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, сторони не заперечують, що між ПП Пожавтоматика та ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика склалися правовідносини купівлі-продажу.

Враховуючи той факт, що предметом позовної вимоги є стягнення боргу за поставлений та частково несплачений товар, то відповідно заборгованість з оплати продукції, поставленої за видатковою накладною, підлягає до стягнення у судовому порядку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує факт кваліфікації наявних між сторонами правовідносин як договірних, оскільки фактичні обставини свідчать про наявність між сторонами договірних відносин з купівлі - продажу продукції, оформлених у спрощеній формі шляхом визначення істотних умов таких зобов'язань у видатковій накладній, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, якщо відсутній предмет спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

В абз. 1, 3 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням того факту, що ухвалою суду першої інстанції провадження у справі №903/234/16 порушено 06.04.2016р., тоді як станом на 19.04.2016р. (на момент вирішення спору по суті) відповідач надав докази у підтвердження того, що частково оплатив товар на суму 30 000 грн., а позивач у судовому засіданні підтвердив факт проведення відповідачем розрахунків на вказану суму, судова колегія відзначає, що у даному випадку має місце погашення суми заборгованості у розмірі 30 000 грн. у процесі здійснення судового провадження у даній справі судом першої інстанції, тобто після порушення провадження. Вказане зумовлює наявність підстав, за яких провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості 30 000 грн. належить припинити у порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. підлягає припиненню.

Відтак, у відповідача залишається заборгованість на суму, яка становить 73 238, 40 грн.

Всупереч наведеному вище, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (банківські виписки, чеки, платіжні доручення) на підтвердження факту сплати відповідачем в повному обсязі вартості товару, поставленого згідно з вищезазначеною видатковою накладною.

В той же час, належить враховувати, що прострочення оплати вартості товару має місце й з огляду на те, що всупереч положенням ст. 692 ЦК України відповідач не здійснив оплати після його прийняття. Адже поставка товару була здійснена на підставі видаткової накладної, яка є самостійною підставою для виникнення обовязку по оплаті за отриманий товар у строки, визначені законом.

Таким чином, враховуючи факт поставки продукції позивачем та факт прийняття за видатковою накладною даної продукції відповідачем, часткової її оплати, існування боргу відповідача перед позивачем на суму 73 238, 40 грн., судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 73 238, 40 грн., є цілком правомірним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

З'ясовуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 324, 99 грн. річних за період з 01.06.2015р. по 29.02.2016р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.04.2016р., а.с. 51), суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Ураховуючи встановлений та підверджений наявними в матеріалах справи доказами факт неналежного виконання боржником свого грошового зобов'язання, та з урахуванням проведеної перевірки розрахунку позивача 3 % річних, судова колегія погоджується з тим , що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2 324, 99 грн. річних є правомірними, а тому підлягають до задоволення.

Стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення 2 856, 57 грн. інфляційних втрат за період з червня 2015р. по лютий 2016р., то судова колегія, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. та встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання, вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат є правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Між тим, є безпідставними твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у звязку із відмовою у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 18 квітня 2016 року на іншу дату. Адже, належить враховувати, що відповідач з 29.05.2015р. не був позбавлений можливості провести оплату у повному розмірі, тобто до моменту вирішення спору по суті, проте здійсненив лише часткову оплату поставленого товару на суму 30 000 грн. станом на 18 квітня 2016 року . Відтак, у разі відкладення розгляду справи за наявності всіх необхідних доказів для прийняття рішення, невиконання грошового зобовязання протягом тривалого періоду у часі, порушувало б права позивача у дані справі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Волинської області від 19.04.2016 р. у справі №903/234/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 19.04.2016 р. у справі №903/234/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністью "Понінківська картонно-паперова фабрика" - без задоволення.

2. Справу №903/234/16 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.