Постанова № 58043695, 23.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р.Справа № 921/383/15-г/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівДанко Л.С.Дубник О.П.

розглянувши апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат-Тернопіль м. Тернопіль

на рішеннягосподарського суду Тернопільської області від 23.06.2015 р.

у справі№ 921/383/15-г/17

за позовомпрокурора Теребовлянського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Теребовлянської районної державної адміністрації м.Теребовля Тернопільської області

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат-Тернопіль м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: 1) Головного управління держземагенства у Тернопільській області м.Тернопіль

2) Гусятинська обєднана податкова інспекція Головного управління ДФС у тернопільській області смт.Гусятин Тернопільської області

3) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області

проприпинення договору оренди землі шляхом розірвання та повернення земельної ділянки у державну власність

за участю представників сторін від:

прокуратури: ОСОБА_1 згідно посвідчення №006924 від 01.10.2012 р.;

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 14.03.2016 р.;

третіх осіб: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2015 р. позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 03.04.2007 р., укладений між Теребовлянською районною державною адміністрацією Тернопільської області та ЗАТ «Агрокомбінат» м. Тернопіль, правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ «Агрокомбінат-Тернопіль», який зареєстровано у Теребовлянському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 18.05.2007 р., про що в державному реєстрі земель вчинено запис за №040765902562. Зобов'язано відповідача повернути у державну власність шляхом підписання акту приймання-передачі з Теребовлянською районною державною адміністрацією Тернопільської області земельні ділянки, загальною площею 56,49 га, кадастрові номера 6125085000:01:001:0491 (площею 15,45га) та 6125085000:01:001:0600 (площею 41,04 га), вартістю 729 224,00 грн, що розташовані за межами населеного пункту на території Ладичинської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та стягнуто з відповідача 1 218, 00 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

Рішення загалом мотивовано тим, що відповідачем допущено посилаючись на несплату відповідачем орендної плати згідно укладеного договору оренди землі від 03.04.2007 р., що носить систематичний характер. Згідно висновків суду, заборгованість підтверджується, податковими вимогами органу державної податкової служби №1/75 від 08.07.2010 р., №2/123/9580 від 29.10.2010 р., рішеннями про опис майна у податкову заставу №10 від 08.11.2011 р., актом опису майна від 16.11.2011 р., якими податковою інспекцією забезпечувалося погашення податкового боргу відповідача по орендній платі за землю, а також: постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2-а-1970/3368/12 про стягнення 41 506,80 грн. податкового боргу по орендній платі за землю, який нараховано за період з 17.08.2011 р. по 03.08.2012р.; постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 р. у справі №819/2097/13-а, відповідно якою з відповідача стягнуто на користь держави 19 166,92 грн. податкового боргу по орендній платі за землю за період з 30.08.2012 р. по 30.01.2013 р.; постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. у справі №2-а-1970/2453/11, якою стягнуто 18 451,60 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, що виникла станом на 17.08.2011р.

Також судом першої інстанції зроблено висновок, що прокурором вірно визначено державний орган в інтересах якого заявлено позов, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, що випливають з предмету спору у даній справі, оскільки згідно п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, яким є Теребовлянська районна державна адміністрація Тернопільської області.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою від 28.04.2015 р. залучено до розгляду у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача головне управління Держземагенства у Тернопільській області з посиланням на ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Така скарга загалом обґрунтовується тим, що позивачем не вірно визначено державний орган в інтересах якого заявлено позов, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, що випливають з предмету спору у даній справі, оскільки з 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно якого повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Держземагенства України, а також з підстав того, що заборгованість виникла за період 2010-2013 років саме з причини відсутності усіх первинних документів виникнення і існування орендних правовідносин у звязку із пожежею адміністративного корпусу відповідача, що підтверджується актом про пожежу від 07.05.2013 р.

У відзиві на апеляційну скаргу від 17.02.2016 р. позивач просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржуване рішення місцевого суду без змін загалом з тих же підстав та за тих же обставин, якими обґрунтоване таке рішення.

Інші учасники судового провадження у даній справі відзивів на апеляційні скарги не подали, а представники позивача та третіх осіб в судові засідання не зявлялися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції від 25.02.2016 р. (т.2 а.с. 6,7,9)

Присутні у судовому засіданні прокурор просив суд відмовити у апеляційній скарзі і оскаржуване рішення залишити без змін, а представник відповідача скасувати таке рішення і постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.

Враховуючи названі вище доводи та заперечення сторін, розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 03.04.2007 р. на підставі розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації №26 від 19.01.2006 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «Агрокомбінат» для посадки саду на території Ладичинської сільської ради», між Теребовлянською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ЗАТ «Агрокомбінат», правонаступником якого є ТОВ «Агрокомбінат-Тернопіль», як орендарем, укладено терміном на 25 років (по 03.04.2032 р.) договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посадки саду земельну ділянку, площею 56,49га (кадастрові №№6125085000:01:001:0600; 6125085000:01:001:0491) із земель резервного фонду, угіддя - рілля, нормативна грошова оцінка якої становить 729 224,00 грн.

Згідного п.п. 1, 2, 12 договору, надана в оренду земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Ладичинської сільської ради.

Вказаний договір оренди зареєстровано у Теребовлянському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2007 р. за №040765902562. (т.1, а.с. 15-18)

Пунктами 5-10 договору сторони встановили розмір орендної плати, строки та порядок її сплати.

За умовами п.п. 30, 31 договору, договір припиняється шляхом його розірвання: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 13 договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Станом на дату укладання договору оренди землі, у відповідності до чинної на той час ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно ж ч.4 ст. 122 цього ж Кодексу у редакції, яка діяла станом на дату подання позову (09.04.2015 р.), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 р. № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що у державній власності залишаються землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 р. затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, згідно п-п 6-1 п. 4 якого з урахуванням змін внесених згідно з Указом Президента України № 770/2012 від 29.12.2012 р. передбачено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви, зважаючи на зміну розпорядника землі сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту державної власності, що зрештою і не оспорюється прокурором, сторонами та третіми особами, належним розпорядником з 01.01.2013 р. стало головне управління Держземагенства у Тернопільській області, що не було враховано судом під час прийняття рішення і з незрозумілих причин зроблено помилковий висновок з посланням на ст. 36-1 нечинної редакції Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., що прокурором вірно визначено державний орган в інтересах якого заявлено позов, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, що випливають з предмету спору. Проте, ухвалою від 28.04.2015 р. залучено до розгляду у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача головне управління Держземагенства у Тернопільській області.

Крім цього, уже станом на дату прийняття рішення, 27.04.2015 р. було проведено державну реєстрацію головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, що підтверджується копією Положення із відміткою державного реєстратора про реєстрації юридичної особи № 16461020000009736 від того ж 27.04.2015 р., де у п-п 13 п. 4 визначено, що головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Тернопільської області.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина;

Згідно п.1 розділу XIII «Перехідні положення» прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99, прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, прокурор під час подання позову не вірно визначив позивача як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і помилково зазначив такого позивача, у якого відсутні були повноваження щодо предмету позову, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки у задоволенні позову в основній частині позовних вимог про розірвання договору оренди відмовлено, то відповідно і підлягає відмові позов у похідній вимозі про повернення до державної власності земельної ділянки.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прокурором та позивачем, якими під час розгляду справи у апеляційному суді висловлювалися заперечення щодо апеляційної скарги не подано належних та допустимих доказів і нормативних обгрунтувань, які б підтверджували обґрунтованість оспорюваного рішення суду першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги, враховуючи вимоги ст. 49 ГПК України, здійснюється перорозподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному суді, який підлягає стягненню із позивача на користь відповідача. Також, оскільки судом першої інстанції не стягнуто судового збору за другою вимогою немайнового характеру, тому вказана сума судового збору у розмірі 1 218,00 грн. також підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд:

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2015 р. у справі № 921/383/15-г/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позві відмовити.

3. Стягнути з Теребовлянської районної державної адміністрації (48100, м.Теребовля Тернопільської області, вул. Князя Василька, 104 а, код ЄДРПОУ 04058278) суму 2 436,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції в дохід державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, ЄДРПОУ одержувача 37977726, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, ЄДРПОУ суду 03500022, МФО 838012, код класифікації доходу 22030001, призначення платежу «судовий збір», код 03500022).

4. Стягнути Теребовлянської районної державної адміністрації (48100, м.Теребовля Тернопільської області, вул. Князя Василька, 104 а, код ЄДРПОУ 04058278) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат-Тернопіль» (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 32, офіс 4 код ЄДРПОУ 31138298) суму 2 679,6 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у апеляційній інстанції.

5. Видання наказів доручити господарському суду Тернопільської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

ОСОБА_3Матущак

СуддіЛ.С.Данко

ОСОБА_4