Постанова № 58043652, 25.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа № 914/110/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_2

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону Львів, вх. №01-05/1970/16 від 19.04.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року

у справі № 914/110/16

за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі позивача 1 - Міністерства оборони України, м. Львів, позивача 2 Державного підприємства ОСОБА_1 радіоремонтний завод, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело, м. Черкаси,

про: визнання протиправною та скасування ухвали ОСОБА_1 міської ради від 03.06.2010р. № 3593 Про користування ТзОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело земельною ділянкою по вул. Пластовій,15.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не зявився;

від позивача1: ОСОБА_3- представник на підставі довіреності № 220/792/з від 30.12.2015 року;

від позивача 2: ОСОБА_4 представник на підставі довіреності №63 від 18.01.2016 року;

від відповідача: не зявився;

третя особа 1: не зявився;

третя особа 2: ОСОБА_5 представник на підставі довіреності б/н від від 01.02.2016 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/110/16 (суддя М.Синчук) у позовних вимогах заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі позивача 1 - Міністерства оборони України, позивача 2 Державного підприємства ОСОБА_1 радіоремонтний завод, до відповідача ОСОБА_1 міської ради, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело, про визнання протиправною та скасування ухвали ОСОБА_1 міської ради від 03.06.2010р. № 3593 Про користування ТзОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело земельною ділянкою по вул. Пластовій,15 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/110/16, заступник військового прокурора Львівського гарнізону, подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги твердження позивача про те, що власником земельної ділянки на вул. Пластовій, 15 є держава в особі ДП «ОСОБА_1 радіоремонтний завод», оскільки рішенням Виконкому ОСОБА_1 міської ради №574 від 20.11.1969р. «Про відвід військовій частині 42709 в тимчасове користування земельної ділянки по вул. Силікатній під будівництво вантажної рампи» вирішено відвести військовій частині 42709 (правонаступником якої була військова частина 2304, на базі якої створено ДП МОУ «ОСОБА_1 радіоремонтний завод») за рахунок території управління «Вторкольормет» у тимчасове користування земельну ділянку площею до 0,2 га по вул. Силікатній (перейменовано на Пластову) під будівництво вантажної рампи без права забудови. Відтак, ОСОБА_1 міська рада не мала повноважень розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 р. у справі № 914/110/16 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 року, справу №914/110/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Малех І.Б. та Марко Р.І..

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 20.04.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року розгляд справи відкладався на 25.05.2016 року з підстав, викладених у ній.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 25.05.2016 року зявились представники позивачів 1,2 апеляційну скаргу подану заступником військового прокурора Львівського гарнізону підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи 2, в судове засідання 25.05.2016 року зявився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копію Витягу з Ф-405 А, Копію схеми земельної ділянки, копію акту приймання передачі. Клопотання апелянта про долучення вищезазначених документів задоволено та долучено останні до матеріалів справи. (вх. № 01-04/3629/16 від 18.05.2016 року).

Представники відповідача та третьої особи 1 в судове засідання не зявились, причин неявки суду не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, колегія суддів зазначає про те, що враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

03.06.2010 року ОСОБА_1 міською радою прийнято ухвалу № 3593 Про користування ТзОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело земельною ділянкою на вул. Пластовій, 15.

Згідно з пунктом 1 зазначеної ухвали, Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело передано земельну ділянку площею 0,5674 га (у тому числі площею 0,0003 га у межах червоних ліній) на вул. Пластовій, 15 в оренду терміном на 10 років для обслуговування майнового комплексу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі промисловості.

Відповідно до пункту 2 ухвали, ТзОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело зобовязано в місячний термін укласти з ОСОБА_1 міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію. Ухвала ОСОБА_1 міської ради №3593 від 3 червня 2010 року була прийнята на підставі звернення ТОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело від 23.04.2010 року №2-4335 та відповідної технічної документації, доданої заявником.

Згідно довідки управління Держкомзему у м. Львові про правовий статус земельної ділянки №40/01-15/129 від 2 січня 2010 року, земельна ділянка по вул. Пластовій, 15 відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність чи користування, а відповідно до довідки управління Держкомзему у м. Львові про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в місті Львові №40/01-15/2665 від 17 червня 2010 року про функціональне використання земельна ділянка відноситься до земель промисловості.

Згідно з ч.ч.1 та ч. 2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до п. в ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності. Згідно з ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, розташування на них об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Згідно ч.3 ст.123 ЗК України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 12 Перехідних Положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 19.03.2009 року у справі № 10-65/09 позов ТОВ "Шрифт" до ТОВ "Аранд-Буд" за участю третьої особи -ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено повністю: витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Аранд-Буд" цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 15, визнано право власності за ТОВ "Шрифт" на вказаний цілісний майновий комплекс; зобов'язано обласне комунальне підприємство ОСОБА_1 обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право приватної власності за ТОВ "Шрифт" на цілісний майновий комплекс; зобов'язано ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видати витяг про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Шрифт" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 15.

21.12.2009 року між ТзОВ НВП Джерело та приватною фірмою Фрей-СЛВВ, яка набула право власності на вказаний майновий комплекс за договором купівлі-продажу від 15.12.2009 року, укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на вул. Пластовій, 15 у м. Львові. 23.12.2009 року ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєстровано право власності за ТзОВ НВП Джерело на вищевказаний цілісний майновий комплекс.

Таким чином, суд підставно встановив, що у ТОВ "НВП "Джерело" виникло право власності на майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 15, а саме: будівлю прохідної А-1 (з цегли, загальною площею 25,5 кв. м ), огорожу (з металевої сітки), ворота (металеві) та естакаду ("Б").

Для обслуговування вказаного майна, третій особі-2 надано в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 0,5674 га. кадастровий номер 4610137200:08:010:0050 згідно Договору оренди землі від 24.06.2010 року, укладеного з ОСОБА_1 міською радою.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі від 24.06.2010 року орендодавець на підставі ухвали ОСОБА_1 міської ради № 899 від 07.06.2007 року „Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвали ОСОБА_1 міської ради № 3593 від 03.06.2010 року „Про користування ТОВ "НВП "Джерело" земельною ділянкою на вул. Пластовій, 15" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Пластовій, 15 для обслуговування майнового комплексу.

Згідно з п. 2 Договору оренди землі від 24.06.2010 року в оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 4610137200:08:010:0050, загальною площею 0,5674 га, у тому числі забудова -0,0036 га, тверде покриття -0, 2654 га, озеленення -0, 2984 га (у тому числі площею 0,0003 га у межах червоних ліній). Договір оренди зареєстрований у ОСОБА_1 міському відділі ОСОБА_1 регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.07.2010 року за №04:10:469:00022, та зареєстрований у ОСОБА_1 міській раді 24.06.2010 року за № Л-1187.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_1 міська рада, надаючи в оренду земельну ділянку ТзОВ НВП Джерело, діяла в межах та на підставі наданих їй чинним законодавством України повноважень.

Суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги посилання скаржника про те, що власником земельної ділянки на вул. Пластовій, 15 є держава в особі ДП ОСОБА_1 радіоремонтний завод, а відтак, ОСОБА_1 міська рада не мала повноважень розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою (передавати в оренду третій особі).

Заступник військового прокурора в позовній заяві посилається на рішення Виконкому ОСОБА_1 міської ради № 574 від 20.11.1969р. Про відвід військовій частині 42709 в тимчасове користування земельної ділянки по вул. Силікатній під будівництво вантажної рампи, яким вирішено відвести військовій частині 42709 (правонаступником якої була військова частина 2304, на базі якої створено ДП МОУ ОСОБА_1 радіоремонтний завод) за рахунок території управління Вторкольормет у тимчасове користування земельну ділянку площею до 0,2 га по вул. Силікатній (перейменовано на Пластову) під будівництво вантажної рампи без права забудови капітальними спорудами. Згідно з п.2. ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Додатком №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлено чіткий і вичерпний перелік правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності на майно на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності. Згідно ч. 7 ст. 10 Закону СРСР від 13.12.1968р. №3401-VII Про затвердження Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються ОСОБА_2 Міністрів СРСР. Як вбачається з рішення №574 від 20.11.1969р. земельна ділянка площею 0,2 га по вул. Силікатній надана військовій частині 42709 в тимчасове користування під будівництво вантажної рампи. Відповідно до п. 2 даного рішення, зобовязано Управління головного архітектора м. Львова здійснити відвід земельної ділянки по вул. Силікатній військовій частині 42709 під будівництво вантажної рампи. Підпунктом в пункту 3 цього рішення, зобовязано керівництво військової частини 42709: зареєструвати будівництво рампи в міській інспекції Держархбудконтролю та відвод земельної ділянки в міськомунгоспі. Проте, державного акту на право користування землею за формою встановленою ОСОБА_2 Міністрів СРСР виданого на підставі рішення №574 від 20.11.1969р., а також доказів відводу земельної ділянки (із визначенням місцезнаходження та площі земельної ділянки), суду не надано, такі документи відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає про те, що заступником військового прокурора та позивачами не надано належного доказу, який у відповідності до вимог законодавства посвідчував право власності, право користування чи інше речове право позивача на земельну ділянку на вул. Пластовій, 15 у м. Львові.

Оцінюючи докази та досліджуючи обставини суд першої інстанції належно врахував факти, встановлені в ході розгляду господарської справи №5015/2582/11, викладені у рішенні Господарського суду Львівської області від 21.07.2011р. у справі №5015/2582/11, залишеним без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 29.03.2012р. у справі №5015/2582/11 та Вищого господарського суду України від 26.09.2012р. у справі №5015/2582/11, згідно з яким відмовлено в позові Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - уповноваженого органу - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства МОУ ОСОБА_1 радіо ремонтний завод до відповідача 1: ТзОВ Шрифт відповідача 2: ТзОВ Аранд-Буд, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОКП ЛОР БТІ та ЕО, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Науково-виробниче підприємство Джерело про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 19.03.2009 року у справі № 10-65/09 про визнання права власності за ТзОВ Шрифт на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 15. Відмовляючи в позові господарськими судами встановлено, що прокурором та позивачами не доведено належними доказами порушення їх речового права на майновий комплекс та/або земельну ділянку на вул. Пластова, 15 у м. Львові.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За правовою позицією, що викладена в постанові Верховного суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14, у разі прийняття компетентним органом (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення вказаного органу, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Суд першої інстанції підставно встановив, що оскаржуване рішення вичерпало свою обовязковість, оскільки на його підставі був укладений договір оренди землі від 24.06.2010 р., який по даній справі не оскаржується.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, оскільки наведені скаржником рішення стосуються відмінної, порівняно із цією, правової ситуації. Судом першої інстанції встановлено, а скаржником не доведено зворотнього в суді апеляційної інстанції, що право власності на спірну земельну ділянку у підприємства не виникло, а відтак, не відбулось його позбавлення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 р. у справі № 914/110/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ОСОБА_1 апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону Львів, вх.№01-05/1970/16 від 19.04.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі № 914/110/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.05.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Марко Р.І.