Постанова № 58043451, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/23410/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача: Пріцак І.Є. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/23410/15 (Суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг»

про стягнення 197 154,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» 197 154,00 грн. на підставі Кредитного договору №297/Ю від 22.01.2014р., з яких заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 189 560,73 грн., заборгованість за нарахованими відсоткам становить 6 871,26 грн. (4 817,78 грн. - прострочена заборгованість), сума пені становить 722,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/23410/15 позовні вимоги ПАТ «Український бізнес банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» суму заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 189 560,73 грн., суму заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 6 871,26 грн. та суму пені в розмірі 722,01 грн., а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Український лізинг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/23410/15 та відмовити в частині стягнення процентів за основним боргом в розмірі 868,78 грн., в частині стягнення пені за простроченими процентами в розмірі 24,30 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим на підставі неповно досліджених доказів, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2016, апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.03.2016.

Представник позивача 21.03.2016 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

22.03.2016 розгляд справи було відкладено на 13.04.2016

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2016 у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці та судді Іоннікової І.А., на кваліфікаційному оцінюванні суддів, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

22.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Український бізнес банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» було укладено Кредитний договір №297/Ю (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальникові (відповідачу у справі) у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом користування у сумі 513754,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 21.01.2017р. зі сплатою 20% річних. Ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (Додаток №1). Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом «факт/360», тобто для розрахунку застосовується умовно 360 днів у році.

Додатковою угодою №1 від 13.10.2014р. до Договору сторони домовились внести зміни до п. 1.1. Договору та викласти його наступній редакції: «Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає відповідачу у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 513 754,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 21 січня 2017 року зі сплатою:

- у період з 22 січня 2014 року до 30 вересня 2014 року включно - 20 % річних;

- у період з 01 жовтня 2014 року до 21 січня 2017 року включно - 15 % річних.».

Положеннями п. 4.2. Договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується щомісячно, не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок №37394321973161 суму процентів за користування кредитом у відповідності до Договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору, відповідач зобов'язався погашати, наданий позивачем кредит, згідно з Графіком погашення, наведеним в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 4.6. Договору, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього Договору а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 21 січня 2017 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

У відповідності до п. 4.6 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 13.10.2014р. у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього Договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 21 січня 2017 року включно, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі:

- в період з « 22» січня 2014 року до « 30» вересня 2014 року включно - 50% річних на суму про простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- починаючи з « 01» жовтня 2014 року - 15% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Кошти у погашення будь-якої заборгованості за цим договором направляти на рахунок №37394321973161 для розподілу у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за кредитом; комісії строк сплати яких настав; проценти, строк сплати яких настав; поточна заборгованість за кредитом (п. 4.7. Договору).

Пунктом п. 8.12. Договору визначено, що строк дії цього Договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою №2 від 04.12.2014р. сторонами було викладено пункт 4.12 у наступній редакції: «Відповідач зобов'язується забезпечити об'єм кредитових надходжень на поточний рахунок №26005032197310 відкритий у ПАТ «Укрбізнесбанк», у сумі не менше 0 (нуль) гривень та 00 копійок впродовж кожного місяця, починаючи з січня 2014 року».

Додатком №1 до Договору сторони погодили графік погашення кредитної заборгованості.

На виконання умов Договору та на підставі письмової заяви позичальника від 16.01.2014р. позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 513 754,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача та наявністю меморіальних ордерів, за якими відповідач розраховувався кредитними коштами зі своїми контрагентами.

Згідно з п. 5.3. Договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців. Про намір достроково розірвати кредитний договір та/або вимогу достроково погасити суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії, неустойку, передбачені договором.

15.07.2015р. позивачем було направлено відповідачу вимогу №3727, в якій позивач, посилаючись на п. 5.3. Договору, вимагав протягом тридцяти днів сплатити заборгованість по кредиту, по відсоткам та пені. Направлення вказаної вимоги відповідачу та отримання її останнім підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0209411785021, описом вкладення від 17.07.2015р., списком згрупованих поштових відправлень та квитанцією про сплату поштових послуг.

Вказана вище вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За розрахунком позивача, станом на 28.08.2015р., заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 197 154,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 6 871,26 грн. - сума заборгованості по нарахованим процентам, у т.ч. прострочена сума заборгованості по нарахованим процентам - 4 817,78 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми та умови Договору (п. 5.3.), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача достроково суму заборгованості.

У відповідності до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача заборгованості за Договором, яка виникла станом на 28.08.2015р., і яка станом на момент ухвалення рішення не була погашена відповідачем, у сумі 196 431,99 грн. заборгованості за кредитом та відсотками належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Нормами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за кредитним договором виплачуються до дня повернення позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок.

Наведені норми спростовують посилання апелянта на неправомірність нарахування позивачем процентів за користування коштами після надсилання вимоги про повернення грошових коштів в повному обсязі, а отже правильним є висновок суду першої інстанції, що проценти за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитними коштами.

При цьому, відповідно до пункту 4.6. Договору (у редакції від 13.10.2014р.) відповідач зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. Договору сплатити проценти нараховані на розмір простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано нараховано відсотки станом на 28.08.2015р. за період з 22.01.2014р. до 26.02.2015р. в сумі 6 871,26 грн., у тому числі прострочена заборгованість - 4 817,78 грн.

При цьому, відповідач не оспорює наявність заборгованості за Договором, яка становить 189 560,73 грн., а враховуючи умови Договору, порушення відповідачем строків погашення заборгованості, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань за Договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредиту у розмірі 189 560,73 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 6 871,26 грн.

Як зазначено вище, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення пені в сумі 722,01 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1 і 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.4. Договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у п. 4.5. Договору, банк має право вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 2% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Як передбачено сторонами у п. 5.10. Договору, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5) вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Отже, з урахуванням наведених норм права і умов Договору, та враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 722,01 грн. є такою, що правомірно заявлена, а тому підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

У свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем чи наявності помилок в розрахунках наданих позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення на користь позивача суми заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 189 560,73 грн., суми заборгованості за нарахованим відсоткам в розмірі 6 871,26 грн. та суми пені в розмірі 722,01 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року по справі № 910/23410/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/23410/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

В.В. Сулім