Ухвала суду № 58043406, 01.06.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"01" червня 2016 р.Справа № 16/5025/1004/12

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Магери В.В., судді Музики М.В., судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали скарги ПП „Авіст на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ, м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ

до Приватного підприємств „Авіст, м. Хмельницький

про стягнення заборгованості по кредитному договору №793-07/01 від 08 жовтня 2007 року в розмірі 1 614 517,34 доларів США, в тому числі заборгованість по кредиту 1 476 000,00 доларів США, по процентам 138 517,34 доларів США

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №12 від 29.01.2016р.;

від скаржника (ПП „Авіст): ОСОБА_2 за довіреністю від 01.02.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю №09-32/493 від 04.08.2015р.;

від (ПП „Приватна друкарня): ОСОБА_3 за довіреністю від 27.01.2016р.;

від ДВС: ОСОБА_4 за довіреністю №20-22/635 від 30.12.2015р.

Ухвала виноситься 01.06.2016р., оскільки в засіданнях суду 17.05.2016р. та 26.05.2016р. оголошувались перерви.

Суть спору: Рішенням господарського суду від 05.06.2014р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ, м. Київ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ до Приватного підприємств „Авіст, м.Хмельницький про стягнення заборгованості по кредитному договору №793-07/01 від 08 жовтня 2007 року в розмірі 1 614 517,34 доларів США, в тому числі заборгованість по кредиту 1 476 000,00 доларів США, по процентам 138 517,34 доларів США.

Стягнуто із Приватного підприємства „Авіст, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17/2-А (код ЄДРПОУ 14159951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ, м. Київ, Проспект 40-річчя Жовтня, буд. 92/1 (код ЄДРПОУ 35379813) 1 476 000,00 доларів США заборгованості по кредиту, що еквівалентно сумі 11 698 480,80 грн. (одинадцять мільйонів шістсот девяносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 80 коп.), 138 517,34 доларів США заборгованості по процентах, що еквівалентно сумі 1 097 860,73 грн. (один мільйон девяносто сім тисяч вісімсот шістдесят гривень 73 коп.) та 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення 20.06.2014р. видано відповідний наказ, який направлено стягувачу.

Ухвалою суду від 03.02.2016р. замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП №43937256, відкритому для примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12, виданого 20.06.2014 року - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ (проспект 40-річчя Жовтня, 92/1, м. Київ, 03040, код ЄДРПУО 35379813) на його правонаступника - Приватне підприємство „ПРИВАТНА ДРУКАРНЯ (вул. Тернопільська, 17/2А, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29018, код ЄДРПОУ 31733903).

20.04.2016р. на адресу суду від Приватного підприємства „Авіст надійшла скарга на дії органу Державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2014р. у справі №16/5025/1004/12.

Відповідно до вказаної скарги ПП „Авіст просить суд:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, в особі головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5, вчинені у виконавчому провадженні №43937256, які полягають у стягненні з приватного підприємства „АВІСТ виконавчого збору у розмірі 1 286 072,15 грн.;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2016 року, яку винесено головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_5, за якою з приватного підприємства „АВІСТ підлягає стягненню виконавчий збір у виконавчому провадженні №43937256, відкритому для примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року;

- витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження №43937256, яке відкрито для примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 20.06.2014 року по справі №16/5025/1004/12, для огляду їх в судовому засіданні.

В обгрунтування поданої скарги зазначено, що на виконання рішення у справі №16/5025/1004/12 господарським судом Хмельницької області видано наказ від 20.06.2014 року, на підставі якого 17.07.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_6, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43937256.

28.03.2016 року у вказаному виконавчому провадженні головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої з боржника - ПП „АВІСТ має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 286 07,15 грн. за невиконання в самостійному порядку наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року та у відповідності до ст.28 Закону України „Про виконавче провадження.

Як вказує скаржник, на думку ПП „Авіст, дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5 щодо стягнення із підприємства виконавчого збору є неправомірними, а винесена цим державним виконавцем постанова про стягнення із боржника виконавчого збору є недійсною та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем не вчинялись дії та не вживались заходи щодо примусового виконання виконавчого документу, яким є наказ господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року.

Скаржник у своїй скарзі зазначає, що наведений висновок ґрунтується на таких обставинах.

17.07.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_6, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43937256, відповідно до якої відкрито виконавче провадження із примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року про стягнення з ПП „АВІСТ на користь ТОВ „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ заборгованості по кредиту, заборгованості по процентах та витрат по оплаті судового збору, а також запропоновано боржнику, яким є ПП „АВІСТ, самостійно виконати рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документу у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. У вказаній постанові державним виконавцем також зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

05.09.2014 року ТОВ „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ, - первісний стягувач, направлено на адресу державного виконавця клопотання, яким повідомило про непогашення ПП „Авіст заборгованості та, у зв'язку із цим, просило вчинити виконавчі дії.

У відповідь на вказане клопотання ТОВ „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ отримало листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 31.10.2014 року, в якому повідомлялося про те, що державним виконавцем відкрите виконавче провадження, про що боржнику направлено копію постанови, та зазначається, що в зв'язку із самостійним невиконанням боржником рішення суду направлено запити до відповідних установ з метою виявлення коштів, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна боржника, винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено банківським установами до виконання, боржнику до відома.

12.02.2016 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України приватним підприємством „Приватна друкарня було надіслано заяву (вих.№28 від 11.02.2016 року). У заяві містилося обґрунтоване посиланням на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.02.2016 року, постановлену у справі №16/5025/1004/12, клопотання про заміну стягувача у виконавчому провадженні №43937256 з ТОВ „Компанія з управління активами „Ізі Лайф на ПП „Приватна друкарня. Цією ж заявою ПП „Приватна друкарня повідомило про те, що відмовляється від примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014р.у та просить повернути вказаний виконавчий документ.

22.02.2016 року ПП „Авіст отримано копії винесених головним державним виконавцем Нещадимом І.С. постанов від 16.02.2016 року. Однією із зазначених поставно замінено сторону виконавчого провадження №43937256, іншою - накладено арешт на майно боржника (ПП „АВІСТ) та оголошено заборону на його відчуження.

7.04.2016 року ПП „АВІСТ отримано копію, винесеної головним державним виконавцем Нещадимом І.С, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2016 року разом із супровідним листом від 28.03.2016 року (вих.№270/20.1./10).

28.03.2016 року за заявою ПП „Приватна друкарня, про яку зазначалось вище, державним виконавцем головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

У зв'язку із поверненням стягувачу виконавчого документу, а саме наказу, господарським судом Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень внесено інформацію про завершення даного виконавчого провадження.

На думку скаржника (ПП „АВІСТ), не виконання рішення господарського суду, яке мало відбутися у рамках зазначеного виконавчого провадження, унеможливлює стягнення із ПП „АВІСТ (боржника) виконавчого збору.

Скаржник у своїй скарзі зазначає, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За змістом ч.1 ст.32 Закону України „Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Скаржник, посилаючись на положення ч.1 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження зазначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Також, вказує, що ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції чинній на дату відкриття виконавчого провадження) виконавчий збір стягується з боржника за постановою державного виконавця у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Отже, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є вчинення державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Скаржник зазначає, що наведені вище обставини свідчать про те, що із 2014 року по 2016 рік державним виконавцем не здійснювалися заходи щодо примусового виконання рішення господарського суду і як наслідок, пред'явлений до примусового виконання наказ господарського суду на момент його повернення стягувану не було виконано. За таких умов, на думку скаржника, у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5 не було правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

На думку скаржника (ПП „АВІСТ), наведений висновок підтверджується також і змістом постанови Верховного Суду України від 28.01.2015 року, яка була ухвалена за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 847793,32 грн. У вказаній постанові зазначається, зокрема, про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

17.05.2016р. до суду надійшли письмові пояснення від ПП „Приватна друкарня (новий стягувач) щодо скарги ПП „Авіст на дії державного виконавця, відповідно до яких вважає, що подана скарга є обґрунтовано, а тому просить суд її задоволити. При цьому ПП „Приватна друкарня серед іншого зазначає, що матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що активні заходи із примусового виконання рішення господарського суду почали вживатися державним виконавцем лише після отримання ним ухвали господарського суду Хмельницької області від 03.02.2016 року, постановленої у справі №165025/1004/12, якою було замінено стягувача у виконавчому провадженні №43937256 з ТОВ „Компанія з управління активами „Ізі Лайф на ПП „Приватна друкарня, а також отримання від ПП „Приватна друкарня листа (вих.№28 від 11.02.2016р.). Також зауважує, що ними було повідомлено ДВС про відмову від примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014 року та просили повернути вказаний виконавчий документ.

Окрім того, ПП „Приватна друкарня у своїх поясненнях посилалось на Постанову ВСУ від 28.01.2015р. у справі №3-217гс14, Постанову ВГСУ від 31.03.2016р. у справі №5011-23/10527-2012 та Постанови ВГСУ від 27.04.2016р. у справі №908/3263/14.

В засіданні суду 26.05.2016р. представником ДВС було надано суду відзив на скаргу за №02-14/898 від 25.05.2016р. відповідно до якого Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повному обсязі заперечує проти скарги ПП „Авіст з наступних підстав.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №43937256 з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014р. яким постановлено: „Стягнути з ПП „Авіст на користь ТОВ „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ 1476000,00 доларів СІІПА заборгованості по кредиту, що еквівалентно сумі 11698480,80 грн. 138517,34 доларів США заборгованості по процентах, що еквівалентно сумі 1097860,73 грн. та 64380,00 витрат по оплаті судового збору.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 17.07.2014р. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документу. Даною постановою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення суду в строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, не виконано.

16.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження №43937256 на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 03.02.2016 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому для виконання наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/1004/12 від 20.06.2014р. із ТОВ „Компанія з управління активами „Ізі Лайф на його правонаступника - Приватне підприємство „Приватна друкарня.

28.03.2016р. державним виконавцем, керуючись статтею 28 Закону України „Про виконавче провадження, винесено постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 1286072,15 грн.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення постанови) чітко визначено підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості тайна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчій збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Представник ДВС також зазначає, що визначене Законом коло підстав для стягнення із боржника виконавчого збору не обмежується і не пов'язується виключно з розпочатою процедурою примусового виконання виконавчого документа, тобто здійсненням державним виконавцем заходів примусового характеру.

Відповідно до положень ст.28 Закону України „Про виконавче провадження виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Законом чітко встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у строк, установлений для самостійного його виконання.

Представник ДВС звертає увагу суду, що частиною другою статті 28 Закону України „Про виконавче провадження чітко передбачені випадки не стягнення виконавчого збору, а саме: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Отже, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа. Чинне законодавство України не ставить в залежність стягнення виконавчого збору з боржника (винесення відповідних постанов) від вчинення або не вчинення заходів пов'язанім з організацією та проведенням виконавчих дій.

Представником ДВС наголошено, що саме за рахунок коштів виконавчого збору формується Державний бюджет України,

З огляду на викладене, представник ДВС зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження, а тому скарга ПП „Авіст є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, представник ДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги ПП „Авіст в повному обсязі.

Представник скаржника у засіданні суду 01.06.2016р. подану скаргу підтримав із підстав, викладених у скарзі. Крім того надав суду письмові пояснення на відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Скаржник зазначає, що викладені у ньому обставини, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявленої скарги на дії органу Державної виконавчої служби.

Так, скаржник вказує, що в обґрунтування викладеної у відзиві позиції Департамент посилається на приписи ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції, Закону України №191-VIII від 12.02.2015р.), якою передбачено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Але ПП „Авіст із цим погодитись не може, оскільки вказана Департаментом норма набула чинності із 05.04.2015р., в той час, як виконавче провадження було відкрито 17.07.2014 року.

ПП „Авіст наголошує, що згідно чинної на час відкриття виконавчого провадження редакції ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є вчинення державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Про те, що підставою для стягнення виконавчого збору є саме вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, зазначається Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 року у справі №3-217гс14.

Також скаржник зазначає, що згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997 року (у справі щодо несумісності депутатського мандата) зазначається, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

За вказаних обставин, ПП „Авіст переконане, що при визначенні законності дій Департаменту щодо виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2014 року, винесеного у справі №16/5025/1004/12, та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2016 року господарський суд повинен керуватися тією редакцією ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження.

А тому, на думку скаржника, наведені у відзиві висновки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не можуть вважатися обґрунтованими та, в зв'язку із цим, прийматися судом до уваги при розгляді поданої скарги.

Представник від ДВС у засіданні суду 01.06.2016р. проти скарги заперечив із підстав, викладених у наданому суду відзиві на скаргу. Крім того, надав суду роздруківку щодо Інформації про виконавче провадження №43937256 та Постанову про арешт коштів від 30.10.2014р. Вказані докази оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача та третьої особи в засіданні суду 01.06.2016р. усно повідомив суду, що при вирішенні скарги покладаються на думку суду.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, докази та пояснення сторін та державного виконавця, судом встановлено таке:

Як передбачено ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження.

Судом відзначається, що згідно зі ст.121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно з ст.2 Закону України „Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як передбачено ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст.27 Закону України „Про виконавче провадження визначено, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, обов'язок державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення.

Згідно зі ст.28 Закону України „Про виконавче провадження (в редакції від 12.02.2015р., чинній на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 28.03.2016р.) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом

Судом при цьому приймається до уваги, що станом на час відкриття виконавчого провадження та строку наданого на добровільне виконання рішення суду (постанова про відкриття виконавчого провадження №43937256 від 10.07.2016р.) стаття 28 Закону України „Про виконавче провадження діяла у редакціях Закону від 02.03.2014р., 10.07.2014р. та 20.07.2014р. та містила аналогічні положення щодо стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню у разі невиконання рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

Окрім того, судом звертається увага, що відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження визначені обов'язки і права державних виконавців.

Так відповідно до ч.1 ст.11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою та третьою цієї статті зокрема визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст.32 Закону України „Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що дії із виконання рішення у справі №16/5025/1004/12 розпочаті 10.07.2014р., а саме винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43937256 від 10.07.2014р. Вказаною постановою боржнику надано строк на самостійне виконання рішення суду у сім днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (стаття 25, 27 Закону).

Також із наданих Державною виконавчою службою суду матеріалів виконавчого провадження слідує, що у відповідності до викладених вище положень Закону України „Про виконавче провадження державним виконавцем під час примусового виконання рішення у справі №16/5025/1004/12 вчинялись відповідні дії, а саме: направлялись запити та листи до відповідних органів та установ (лист №14-0-34-5441/2-392/10 від 31.10.2014р. - а.с.177 т.6, запити №392/5-10 від 31.10.2014р. - а.с.179,180 т.6, запити №270/20.1/10 від 16.02.2016р. - а.с.191,192,193,194,195 т.6, доручення №1 від 02.03.2016р. - а.с.210-212 т.6, запит №796 від 18.03.2016р. - а.с.230 т.6).

Матеріалами виконавчого провадження, крім іншого, також підтверджується, що в процесі примусового виконання рішення суду державним виконавцем виявлено ряд банківських рахунків боржника, на підставі яких державним виконавцем було винесено постанову від 30.10.2014р. про арешт коштів боржника (згідно ст.ст.11,27,52,57 Закону України „Про виконавче провадження).

Крім того, державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду 16.02.2016р. на підставі ст.57 Закону України „Про виконавче провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

28.03.2016р. державним виконавцем на підставі п.1 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України „Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ПП „Приватна друкарня).

28.03.2016р. державним виконавцем на підставі пст.28 Закону України „Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення із боржника (ПП „Авіст) виконавчого збору у розмірі 1 286 072,15 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріали виконавчого провадження, наявні у справі свідчать про те, що державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду вчинялися дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження, зокрема і частиною першою статті 52. А тому, твердження скаржника щодо того, що державним виконавцем із 2014 року по 2016 рік не здійснювалися заходи щодо примусового виконання рішення господарського суду, не відповідає дійсності та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Судом при цьому приймається до уваги, що згідно ч.2 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження передбачає, що виконавчий збір стягується із боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

При цьому, суд вважає посилання скаржника на постанову Верховного Суду України у справі №3-217гс14 від 28.01.2015р., у його трактуванні, помилковим та не підтвердженим матеріалами справи, оскільки у вказаній постанові зазначено, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

За таких обставин, суд вважає, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2016р. винесена із урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження, а отже остання не суперечить вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та у суду відсутні підставі для її скасування.

Відтак, суд вважає за необхідне скаргу Приватного підприємства „Авіст від 18.04.2016р. за вих.№122 на дії органу Державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2014р. у справі №16/5025/1004/12 відхилити.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного підприємства „Авіст від 18.04.2016р. за вих.№122 на дії органу Державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2014р. у справі №16/5025/1004/12 відхилити.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя М.В. Музика

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 1 прим.

1 - до справи.